Постанова

від 08.01.2024 по справі 908/932/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024, року м.Дніпро

Справа № 908/932/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 (прийняте суддею Ярешко О.В.) у справі №908/932/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013"

про стягнення 57 756, 67 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

22.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" про стягнення 25 284, 61 грн основного боргу, 1457, 31 грн інфляційних втрат, 6561, 87 грн штрафних санкцій (пеня), 12 226, 44 грн орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2, 12 226, 44 грн орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у цій справі, позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 53272 грн. 27 коп. заборгованості, 2475 грн. 61 коп. судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач доказів сплати позивачу заборгованості в розмірі 25284,61 грн суду не подав, зокрема, не заперечив та не спростував надання послуг з оформлення перепусток, отримання електроенергії та користування інженерними мережами (електроенергія).

Також судом враховано, що відповідачем не подано доказів щодо сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, інших платежів у будь-якому розмірі за спірний період.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судом було зазначено, що відповідачем допущено прострочення строків сплати місячних платежів по орендній платі більш ніж на 10 календарних днів, з відповідача на користь позивача стягується сума 9984,24 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2 (штраф) та 9984,24 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2 (штраф) за кожне порушення, що разом складає 19968,48 грн. У стягненні 4484,40 грн. судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 у справі №908/932/23, в якій просить рішення суду Запорізького господарського суду від 24.05.2023 у цій справі скасувати та винести нове рішення, яким відмовити ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" в задоволенні заявленого позову в зв`язку з його недоведеністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що укладеним між позивачем та "Ареал-2013" Договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/56/22 від 30.12.2021, було чітко розмежовано поняття "орендна плата", де орендна плата це плата за місяць: за складські підсобні приміщення - 8484,24 грн з ПДВ, за відкритий майданчик - 1500,00 грн з ПДВ (пункт 2.3 Договору).

Також, пунктом 2.6 цього ж Договору сторони передбачили, що орендний платіж, - це сума платежів тільки за перший місяць користування, тобто сума платежів, передбачених п.2.3 та п.2.5 договору - орендна плата плюс визначена Договором сума компенсації експлуатаційних витрат у вигляді твердо вираженої щомісячної грошової суми обумовлена тільки за перший місяць і про інше розуміння цієї умови Договору сторони не домовлялись.

Апелянт вказує, що відповідно до п.2.3 Договору оренди від 30.12.2021, орендна плата за місяць, за весь Об`єкт оренди фактично складає 9984,24 грн, з яких - 8484,24 грн за оренду складських і підсобних приміщень та 1500 грн за оренду відкритого майданчику (8484,24 + 1500 = 9984,24).

Також, Договором були передбачені інші платежі, які ТОВ "Ареал-2013" зобов`язалось сплачувати позивачу. Так, вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди в гривнях в місяць за Договором (п.2.5) складала 2141,2 грн. (за адміністративні, офісні, торгові, складські, підсобні приміщення) та 101 грн. (за відкриті майданчики, прибудинкова територія), які не було включено до орендної плати, а виокремлено і віднесено до інших платежів, що підтверджується розмежуванням в Договорі пункту 2.3 від пунктів 2.4 та 2.5.

Разом з тим, вже за п.2.6 цього ж Договору, сума 12226,44 грн була визначена ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" просто як орендний платіж (9984,24 грн - фактично сума орендної плати за п.2.3 Договору + 2141,2 грн +101 грн сума експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди = 12226,44).

На переконання скаржника, наявна суперечність між п.2.3 та п.2.6 Договору, призводить до неправильного обрахування всієї суми боргу, позаяк, фактично орендна плата за Договором, що укладався між позивачем та ТОВ "Ареал-2013", а саме за користування останнім Об`єктом оренди, складає 9984,24 грн, а тому, саме ця сума повинна братися за основу для всіх розрахунків.

За доводами скаржника, обґрунтування заборгованості з орендної плати саме в таких сумах -12601,44 грн за липень 2022 року та 12683,17 грн за серпень 2022 року позивачем не зазначене взагалі.

В подальшому, вираховуючи суму інфляційних втрат та суму штрафних санкцій, позивач за основу таких розрахунків, знову ж таки брав невідомо яким чином вирахувані ті ж самі суми заборгованості з орендної плати - 12601,44 грн за липень 2022 року та 12683,17 грн серпень 2022 року, що призвело до неправильного визначення судом всіх кінцевих сум боргу - як за основними платежами, і за інфляційними втратами, і за штрафними санкціями.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення було невірно визначено період стягнення заборгованості, а саме: серпень та вересень 2022 року.

Скаржник вважає, що суд також абсолютно не взяв до уваги та безмотивно відкинув зауваги та аргументи щодо можливості стягнення боргу на користь позивача за період після 15.08.2022.

Із позовної заяви ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" слідує, що і як воно вважає, саме з моменту видання Наказу командиром військової частини НОМЕР_1 № 1 від 15.08.2022, тобто саме з цієї дати у Об`єкта оренди змінився власник внаслідок примусового відчуження майна, що і стало причиною повідомлення ТОВ "Ареал-2013" 26 серпня 2022 року про негайне припинення Договору оренди та негайне звільнення об`єкту оренди і здійснення всіх розрахунків за Договором.

Тобто, з 15.08.2022, будь-яке право ПАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" стосовно того майна, що в свій час передавалось в оренду ТОВ "Ареал-2013", і яке перестало бути власністю позивача, не може вважатися порушеним і таким, що потребує захисту.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно поданого відзиву позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що за своєю правовою природою договір № ЗРП 2-2-6/56/22 від 30.12.2021, укладений між сторонами, є договором оренди нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9211 від 31.07.2022), в суму платежу за липень 2022 - 12601,44 грн увійшли: оренда відкритої складської площадки - 1500,00 грн з ПДВ + оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн з ПДВ + оформлення перепустки на працівника замовника - 75,00 грн з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 101,00 грн з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 2141,20 грн з ПДВ + орендна нежитлового технічного приміщення - 8484,24 грн.

Згідно матеріалів справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10590, № 10679 від 31.08.2022), в суму платежу за серпень 2022 - 12683,17 грн. увійшли: оренда відкритої складської площадки - 1500,00 грн з ПДВ + оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн з ПДВ + оформлення перепустки на працівника замовника - 75,00 грн з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 101, 00 грн з ПДВ компенсація експлуатаційних втрат - 241, 20 грн з ПДВ орендна нежитлового технічного приміщення - 8484,24 грн. + користування інженерними мережами (електроенергія) - 2,86 грн з ПДВ + відшкодування вартості електроенергії - 78,87 грн з ПДВ.

Згідно пункту 2.10. орендар сплачує наступні додаткові платежі: оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн. з ПДВ за одну перепустку на місяць; плату за перепустки для автотранспорту орендаря - 150,00 грн. з ПДВ за одну перепустку на місяць.

Позивач вважає, що у даному випадку, експлуатаційні витрати, комунальні послуги та плата за перепустки є іншими платежами.

Крім того, у претензії від 05.01.2023 № 1-упцр позивачем зазначалося, що заборгованість за період з липня по серпень 2022 сформувалась у відповідача по орендній платі та компенсації вартості комунальних послуг за договором у розмірі 25284,61 грн.

Також позивач зазначає, що доказів того, що акт про примусове відчуження майна - об`єкту оренди був складений 15.08.2022 відповідачем не подано. Судом враховано, що відповідач не заперечив обставину звільнення об`єкта оренди у вересні 2022.

Позивач вважає, що розрахунок штрафних санкцій та інфляційних втрат ним зроблено вірно.

Також позивач вважає важливим те, що оплата орендарем здійснюється на підставі виставлених (надісланих) орендодавцем рахунків, у кожному із яких за відповідний місяць оренди зазначається сума оплати та її складові. Варто також зазначити, що відповідач регулярно та у повному обсязі сплачував попередні рахунки (ті, які передували рахунку №2420 від 31 липня 2022), які виставляв йому позивач, а також у відповідача жодною разу не виникало заперечень чи зауважень щодо нарахованих сум, які, як вище уже зазначалось, складались із чітко зазначеного у Договорі переліку.

Позивач вказує, що відповідач не надав докази оплати вибіркової суми у розмірі 9984,24 грн. за кожен місяць безпосередньо оренди (про які він наголошує у своїй апеляційній скарзі) саме відповідно до п.2.3. Договору як за липень 2022, так і за серпень 2022, що йде у розріз із позицією відповідача про відсутність жодних заборгованостей перед позивачем.

За доводами позивача, у випадку з Об`єктом оренди, що розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Глісерна 14, акти приймання-передачі були підписані між АСК "Укррічфлот" та військовою частиною НОМЕР_1 після серпня 2022 року, а саме 27 жовтня 2022 року. Певна затримка у підписанні актів приймання-передачі пояснюється тим, що відповідно до військової ситуації в Україні, військова частина НОМЕР_1 мала певні складнощі з державною реєстрацією в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і станом на дату отримання позивачем листа, інформація про вищезазначену частину не була внесена до ЄДР.

Уже після попередження позивачем відповідача та інших орендарів про відчуження об`єкта оренди військовою частиною, та закінчення реєстраційних процесів вищезазначеної військової частини в ЄДР, позивач отримав наказ командира військової часини НОМЕР_1 про відчуження майна від 17 жовтня 2022 року №71, в якому скасовував накази про примусове відчуження майна №1 від 15.08.2022 та №2 від 20.08.2022, а також наказав здійснити примусове відчуження майна що є приватною власністю позивача, зокрема і об`єкт оренди.

Лист військової частини від 15.08.2022 про відчуження об`єкту оренди не є фактом переходу права власності на майно та зміни орендодавця майна, тобто після отримання позивачем вищезазначеного листа автоматичний перехід права власності на майно та зміна орендодавця не відбувалися, отже за орендарем залишається обов`язок оплати за користування об`єктом оренди.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: ОСОБА_1, Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/932/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/932/23.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Березкіної О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1311/23 від 24.07.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: ОСОБА_1, Іванова О.Г.

Рішенням ВРП від 20.07.2023 ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1342/23 від 25.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 у справі №908/932/23; вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу №908/932/22 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 прийнято справу №908/932/23 до свого провадження вищеозначеною колегією суддів.

У зв`язку з відставкою головуючого судді Березкіної О.В., 16.10.2023 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 року у справі №908/932/23 до свого провадження; вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

7. Встановлені судом обставини справи.

30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/56/22, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець зобов`язується передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди: складське приміщення - нежитлове технічне приміщення № 4 в будівлі Дизельного цеху, літ Д, інв. № 0170м, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, площею 212 кв.м; відкрита складська площадка - відкрита складська площадка біля будівлі Дизельного цеху, літ Д, інв. № 0170м, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, площею 50 кв.м.

Згідно п. 2.1, орендна плата за користування майном (орендний платіж) за даним договором сплачується протягом всього терміну оренди незалежно від сезону та результатів роботи орендаря.

Згідно п. 2.2, орендна ставка за 1 кв.м об`єкта оренди в місяць: складські підсобні приміщення - 40,02 грн. з ПДВ, відкритий майданчик - 30,00 грн. з ПДВ.

Орендна плата за місяць: складські підсобні приміщення - 8484,24 грн. з ПДВ, відкритий майданчик - 1500,00 грн. з ПДВ (пункт 2.3).

Вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди орендованого приміщення в місяць: 2141,20 грн. з ПДВ за адміністративні, офісні, торгові, складські, підсобні приміщення, площі під нестандартні об`єкти; 101,00 грн. з ПДВ за відкриті майданчики, прибудинкову територію (пункт 2.5).

У пункті 2.6 встановлено, що орендний платіж за 1-й місяць користування (разом п. 2.3 та п. 2.5) складає 12226,44 грн. з ПДВ.

У пункті 2.9 договору сторонами визначено комунальні та інші послуги, вартість яких орендар компенсує орендодавцю (оплачує виставлені орендодавцем рахунки) додатково до орендної плати за ціною організації постачальника послуг.

Згідно п. 2.11, орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за звітним, за адресою: 69006, м. Запоріжжя, Парковий бульвар, 1-А або на електронну пошту: areal2013.zp@gmail.com. Рахунки, акти наданих послуг, листи від орендаря, які надані на руки або направлені на електронну пошту відповідно до п. 2.11 договору, вважаються належним чином врученими орендарю.

Згідно п. 2.12, орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від орендодавця.

Об`єкт оренди передається в оренду на строк з 01.01.2022 до 31.12.2022.

За умовами п.п. 7.6, 7.7, 7.9, повернення орендодавцю об`єкта повинно бути здійснено орендарем протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії або розірвання цього договору. Протягом строку, зазначеного в п. 7.6 цього договору, орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підготувати його до передачі орендодавцю. Об`єкт вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору, орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в порядку, розмірі та в строки, визначені п.п. 2.1-2.2 цього договору. Орендна плата за кожний наступний за першим місяцем визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.11 цього договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від отримання рахунку (п. 8.4).

Орендна плата не включає в себе компенсацію вартості комунальних послуг, послуг зв`язку (п. 8.5).

За умовами п. 11.2, орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Згідно п. 15.3, договір припиняється негайно у разі, зокрема, зміни власника об`єкта.

Сторонами договору підписано акт прийому-передачі об`єкту від 01.01.2022, згідно якого орендарю (відповідачу) передано в оренду майно.

Позивач надіслав відповідачу лист від 26.08.2022 № 43-упцр, яким повідомив, що наказом № 1 від 15.08.2022 командира військової частини НОМЕР_1 , з метою забезпечення потреб держави в умовах дії правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вирішено здійснити примусове відчуження індивідуально визначеного нерухомого майна, що є приватною власністю та належить ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Серед майна, що підлягає примусовому відчуженню, зазначено майно, що є предметом оренди згідно договору № ЗРП 2-2-6/56/22 оренди від 30.12.2021. Враховуючи, що наслідком примусового відчуження майна є зміна власника об`єкту, позивач повідомив відповідача про негайне припинення договору. Просив негайно звільнити об`єкт оренди, підписати акт повернення майна з оренди, а також здійснити розрахунки по договору.

У відповідь на вказаний лист, відповідач у листі від 29.08.2022 № 290822 просив, для з`ясування обставин, вказаних у листі, додатково надати документи.

Позивач листом від 02.09.2022 № 47-упцр повідомив про відсутність правових підстав для надання копій затребуваних документів. Зазначив, що право власності АСК "Укррічфлот" на майно було припинено з дати підписання командиром військової частини НОМЕР_1 актів про примусове відчуження або вилучення майна. Для отримання копій документів пропонував відповідачу звернутися до командування військової частини НОМЕР_1 .

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що за своєю правовою природою договір № ЗРП 2-2-6/56/22 від 30.12.2021, укладений між сторонами, є договором оренди нерухомого майна, а отже предметом дослідження у вказаній справі є правомірність стягнення заборгованості за договором оренди.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначив позивач, відповідач без підписання акту повернення майна з оренди, у вересні 2022 звільнив орендований об`єкт. Відповідач даної обставини не заперечив та не спростував.

Матеріали справи свідчать, що позивач просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості за договором у розмірі 25284,61 грн. За липень та серпень 2022 (за липень 2022 - 12601,44 грн. + за серпень 2022 - 12683,17 грн.).

Як зазначено вище, у пункті 2.6 договору № ЗРП 2-2-6/56/22 сторонами встановлено, що орендний платіж за 1-й місяць користування (разом п. 2.3 та п. 2.5) складає 12226,44 грн. з ПДВ. Тобто, до складу орендного платежу входить орендна плата (пункт 2.3) та експлуатаційні витрати (пункт 2.5).

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та встановлене відповідає матеріалам справи (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9211 від 31.07.2022), в суму платежу за липень 2022 - 12601,44 грн. увійшли: оренда відкритої складської площадки - 1500,00 грн. з ПДВ + оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн. з ПДВ + оформлення перепустки на працівника замовника - 75,00 грн. з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 101,00 грн. з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 2141,20 грн. з ПДВ + орендна нежитлового технічного приміщення - 8484,24 грн.

Таким чином, орендний платіж (разом п. 2.3 та п. 2.5 договору) за липень 2022 складає 12226,44 грн., що відповідає умовам п. 2.6 договору.

Згідно матеріалів справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10590, № 10679 від 31.08.2022), в суму платежу за серпень 2022 - 12683,17 грн. увійшли: оренда відкритої складської площадки - 1500,00 грн. з ПДВ + оформлення перепустки на автомобіль - 300,00 грн. з ПДВ + оформлення перепустки на працівника замовника - 75,00 грн. з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 101,00 грн. з ПДВ + компенсація експлуатаційних витрат - 2141,20 грн. з ПДВ + орендна нежитлового технічного приміщення - 8484,24 грн. + користування інженерними мережами (електроенергія) - 2,86 грн. з ПДВ + відшкодування вартості електроенергії - 78,87 грн. з ПДВ.

Таким чином, орендний платіж (разом п. 2.3 та п. 2.5 договору) за серпень 2022 складає 12226,44 грн., що відповідає умовам п. 2.6 договору.

Так, оплата оформлення перепустки на автомобіль, оформлення перепустки на працівника замовника, користування інженерними мережами (електроенергія), відшкодування вартості електроенергії, згідно умов договору № ЗРП 2-2-6/56/22, не входять до складу орендного платежу.

Відповідно до п. 2.9 договору, комунальні та інші послуги, вартість яких орендар компенсує орендодавцю (оплачує виставлені орендодавцем рахунки) додатково до орендної плати за ціною організації, постачальника послуг: електроенергія, вода, каналізація, вивіз побутових відходів та інші послуги, що будуть використовуватись орендарем протягом строку оренди.

Згідно п. 8.5, орендна плата не включає в себе компенсацію комунальних послуг.

Пунктом 2.10 визначено, що орендар сплачує наступні додаткові платежі: оформлення перепустки на працівника замовника - 15,00 грн. з ПДВ за одну перепустку на місяць; плату за перепустки для автотранспорту орендаря - 150,00 грн. з ПДВ за одну перепустку на місяць.

Таким чином, у даному випадку, експлуатаційні витрати, комунальні послуги та плата за перепустки є іншими платежами, а отже заявлені правомірно до стягнення.

Заявлення позивачем до стягнення загальної суми боргу у розмірі 25284,61 грн не суперечить, визначеним у договорі умовам, так як включає в себе, як суми орендних платежів, передбачених договором, так і суми інших платежів, визначені у договорі, а отже дана сума заявлена до стягнення на підставі договору оренди № ЗРП 2-2-6/56/22 від 30.12.2021 правомірно.

При цьому, згідно п.п. 2.12, 8.4 договору, орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від орендодавця.

Згідно п. 8.7, орендар сплачує орендодавцю орендну плату, додаткові платежі та відшкодовує витрати на комунальні послуги, обумовлені цим договором, з дня фактичної передачі об`єкта в оренду і до дня повернення об`єкта. Останнім днем, за який проводяться відповідні нарахування орендної плати, компенсації комунальних послуг та додаткових платежів, вважається день підписання акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди, в тому числі підписання акту орендодавцем в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 7.10 даного договору.

Відповідно п. 7.10, у разі відмови орендаря (в тому числі неможливості знайти орендаря, відсутності відповіді на листи, тощо) від підписання акта здачі-приймання (повернення) об`єкта у строки, вказані в п. 7.6 цього договору, та при фактичному звільненні орендарем об`єкту вважається, що об`єкт прийнятий орендодавцем в день підписання ним акта здачі-приймання орендованого об`єкта в односторонньому порядку з зауваженнями до його стану (за їх наявності), що зазначаються в акті.

Доказів підписання сторонами чи позивачем в односторонньому порядку акта здачі-приймання (повернення) об`єкту матеріали справи не містять та сторонами не подано. Позивач стверджував, що відповідач у вересні 2022 звільнив об`єкт оренди. У матеріалах справи мається копія складеного позивачем акту прийому-передачі об`єкта, який датований 31.08.2022. Разом з цим, акт не містить підпису представника позивача.

Матеріали справи містять докази надіслання листів від 02.09.2022, рахунків та актів, які покладено в підставу позову, а саме: скріншот з екрану комп`ютера, згідно якого на електронну пошту відповідача, зазначену в пункті 2.11 договору, надіслано: 02.09.2022 лист-відповідь, 13.09.2022 рахунок та акт.

Згідно пункту 5 частини 3 ст. 165 ГПК України, відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Згідно ч. 4 даної статті, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Між тим, відповідач у відзиві не заперечив обставини щодо звільнення у вересні 2022 об`єкту оренди без підписання відповідного акту здачі.

За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму 25284,61 грн як суму боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що у позивача з 15.08.2022 були відсутні підстави для стягнення заборгованості, з огляду на наступне.

Позивачем зазначено та не спростовано відповідачем, що наказом № 1 від 15.08.2022 командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі Законів України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону", вирішено здійснити примусове відчуження індивідуально визначеного нерухомого майна, у тому числі об`єкта оренди за договором № ЗРП 2-2-6/56/22 від 30.12.2021, що є приватною власністю та належить ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Згідно ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Доказів того, що акт про примусове відчуження майна - об`єкту оренди був складений 15.08.2022 відповідачем не подано. Судом враховано, що відповідач не заперечив обставину звільнення об`єкта оренди у вересні 2022.

При цьому, згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 327968212 від 04.04.2023), нерухоме майно, що є об`єктом оренди по договору № ЗРП 2-2-6/56/22, належить на праві власності ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 25284,61 грн. суду не надано, зокрема, позивач не заперечив та не спростував надання послуг з оформлення перепусток, отримання електроенергії та користування інженерними мережами (електроенергія).

За встановлених вище обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 25 284, 61 грн підлягає задоволенню у зв`язку з її доведеністю та обґрунтованістю.

Стосовно доводів апелянта щодо зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині невірного періоду заборгованості, колегія суддів зазначає, що в даному випадку зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні невірного періоду стягнення заборгованості є опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції у відповідності до ст. 243 ГПК України, шляхом винесення ухвали про виправлення описки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за змістом оскаржуваного судового рішення йде мова про стягнення заборгованості за вірний період, а саме: липень та серпень 2022 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано інфляційні втрати за загальний період з вересня 2022 по січень 2023 включно.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується загальна сума 1457, 31 грн інфляційних втрат. Перевіривши вірність розрахунку, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд.

Також позивач просив стягнути з відповідача 6561,87 грн. штрафних санкцій (пені), нарахованих за загальний період з 21.08.2022 по 13.03.2023; 12226,44 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2; 12226,44 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, визнано судом першої інстанції правильним. З відповідача на користь позивача стягнуто суму 6561,87 грн. штрафних санкцій (пені). Перевіривши вірність розрахунку, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що позивачем безпідставно нараховуються штрафні санкції та інфляційні втрати на всю суму заборгованості, оскільки як вартість оренди, так і інші витрати, передбачені умовами договору складають суму основного зобов`язання, а отже нарахування відповідних штрафних санкцій здійснюється на всю суму заборгованості.

Стосовно правомірності підстав стягнення з відповідача 12226,44 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2 та 12226,44 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.3. договору № ЗРП 2-2-6/56/22 (пункт 2.3), орендна плата за місяць за складські підсобні приміщення складає 8484,24 грн. з ПДВ, орендна плата за місяць за відкритий майданчик становить 1500,00 грн. з ПДВ. Відтак, загальна сума орендної плати складає 9984,24 грн.

За умовами п. 11.2 договору, у випадку прострочення орендарем більш ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначено штраф у розмірі 12226,44 грн. за кожне порушення, оскільки сума 12226,44 грн. у пункті 2.6 договорі встановлена як сума орендного платежу за місяць користування, а саме: разом п. 2.3 (орендна плата) та п. 2.5 (експлуатаційні витрати).

Оскільки відповідачем допущено прострочення строків сплати місячних платежів по орендній платі більш ніж на 10 календарних днів, з відповідача на користь позивача стягується сума 9984,24 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2 (штраф) та 9984,24 грн. орендної плати за місяць, відповідно до п. 11.2 (штраф) за кожне порушення, що разом складає 19968,48 грн. У стягненні 4484,40 грн. судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції було надано повну та обґрунтовану оцінку на всі аргументи відповідача, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об`єктивні висновки щодо задоволення заявлених позовних вимог.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-2013" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2023 у справі №908/932/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі №908/932/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко