Рішення

від 08.01.2024 по справі 903/1142/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2024 року Справа № 903/1142/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Макош», м.Вінниця

до відповідача: Фермерського господарства «БРОЙ АГРО», с.Бужанка, Волинська область

про стягнення 540 381 грн. 36 коп.

Суддя Шум М.С.

Без виклику представників сторін

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Макош» в позовній заяві від 08.11.2023 (вх.№01-52/1314/23) просить суд стягнути з відповідача Фермерського господарства «БРОЙ АГРО» 540 381 грн. 36 коп. з яких 381 596 грн. 68 коп. основного боргу за договором поставки товару №3946/30 від 25.10.2022, 95 660 грн. 54 коп. пені, 38 159 грн. 67 коп. штрафу, 10 726 грн. 53 коп. 3% річних, 14 237 грн. 94 коп. втрат від інфляції, а також судові витрати по справі, зокрема, судовий збір в сумі 8 105 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань згідно з договором поставки товару №3946/30 від 25.10.2022 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 10.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оскільки, суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -встановив:

25.10.2022 між Фермерським господарством «БРОЙ АГРО» (Відповідач, Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Макош" (Позивач, Постачальник) укладено договір поставки №3946/30 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність хімічну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в асортименті та кількості згідно з Специфікаціями і видатковими накладними , які є невід`ємними частинами Договору та здійснити оплату вартості товару в порядку та на умовах, визначених Договором.

Найменування товару його кількість, ціна за одиницю визначені у Специфікаціях, рахунках та накладних, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору умови поставки визначаються у специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною.

Право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним товару післяпідписання видаткової накладної або товарно - транспортної накладної (п. 3.2. Договору).

Загальна сума Договору становить загальну вартість товару, зазначену у всіх підписаних сторонами Специфікаціях до Договору (п. 3.1. Договору).

У відповідності до п. 3.2. Договору ціна за одиницю товару та його загальна вартість, зазначаються сторонами у Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 25.10.2022 Сторони погодили наступні умови поставки та оплати товару: товар - вапно карбонатне гранульоване в біг-бегах в кількості 83 тони на загальну суму 431 596,68 грн. (з ПДВ); термін поставки до 04.11.2022 ; термін оплати 50000,00 грн. до 28.10.2022, залишок суми до 30.11.2022 ;датою отримання товару або його партії вважається дата, що вказана у видаткових накладних на відпуск товару; умови поставки товару DAP-склад Покупця або інша адреса, яку вкаже Покупець.

На виконання умов Договору, Позивачем здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується наступними документами:видатковою накладною №3694 від 26 жовтня 2022 р. (кількість товару 42 тони на суму 218 398,32 грн. (з ПДВ), товарно-транспортною накладною №3694/1 від 26 жовтня 2022 року (кількість товару 21 тона на суму 109 199,16 грн. (з ПДВ) , товарно-транспортною накладною №3694/2 від 26.10.2022, кількість товару 21 тона, на суму 109 199,16 грн. (з ПДВ); видатковою накладною №3702 від 27.10.2022, кількість товару 20 тон на суму 103 999,20 грн. (з ПДВ) , товарно-транспортною накладною №3702 від 27.10.2022, кількість товару 20тон на суму 103 999,20 грн. (з ПДВ), видатковою накладною №3737 від 28.10.2022, кількість товару 21 тона на суму 109 199,16 грн. (з ПДВ), товарно-транспортною накладною №3737 від 28.10.2022,кількість товару 21 тона на суму 109 199,16 грн. (з ПДВ) (а.с. 9-13).

26.10.2022 Відповідачем здійснено частково оплату за отриманий товар в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунком ТОВ «КОМПАНІЯ «МАКОШ» за період 26.10.2022 - 26.10.2022. (а.с.14).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.05.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією за № 12, в якій просив протягом п`яти календарних днів із дня отримання даної претензії здійснити оплату за товар в розмірі: 524 222,50 грн., з яких: 381 596,68 грн. - основна заборгованість за Договором поставки за №3946/30 від 25.10.2022, 84 160,36 грн. - пені, 38 159,70 грн. штраф, 5 206,44 грн. 3%річних та 15 099,32 грн. інфляційних. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказана вимога була відправлена відповідачу і на електронну адресу (а.с. 15-16; докази надіслання - а.с. 17).

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 381 596,68 грн., що підтверджується зазначеними вище первинними документами, отримання товару відповідачем не оспорюється.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 381 596,68 грн. за поставлений товар згідно з договором поставки №3946/30 від 25.10.2022 суду не подано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Належних та допустимих доказів сплати суми боргу до моменту винесення судом рішення сторонами до матеріалів справи не надано. А отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 381 596,68 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 14 237,94 грн. інфляційних втрат та 10 726,53 грн. 3% річних за період з 01.12.2022 по 07.11.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з 01.12.2022 по 07.11.2023 - 14 237,94 грн. інфляційних втрат та 10 726,53 грн. - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про підставність заявлених до стягнення 14 237,94 грн. інфляційних втрат та 10 726,53 грн. - 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України за період з 01.12.2022 по 07.11.2023 .

Щодо заявлених вимог до стягнення з відповідача пені за період з 06.12.2022 по 06.06.2023 в сумі 95 660,54 грн. та 38 159,67 грн. 10% штрафу за порушення зобов`язання , судом встановлено наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.4 Договору №3946/30 від 25.10.2022 за несвоєчасну оплату або неповну оплату товпу, Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені у період з 06.12.2022 по 06.06.2023 в сумі 95 660,54 грн та штрафу в сумі 38 159,67 грн., вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.

Отже, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи приписи щодо розподілу судових витрат на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 8 105,73 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «БРОЙ АГРО» (45310, Волинська обл., Володимирський р-он, с. Бужанка, вул. Корзонюка, 50 код ЄДРПОУ 43585708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Макош» (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Трамвайна, 3 корпус 4, приміщення 46 код ЄДРПОУ 40250548) 540 381,36 грн. з яких 381 596, 68 грн. основного боргу, 95 660, 54 грн. пені, 38 159,67 грн. штрафу, 10 726,53 грн. 3% річних, 14 237,94 грн. втрат від інфляції, а також 8 105,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум