Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/10900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/10900/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/10900/23

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація";

до Громадської організації "Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України";

про стягнення 12 627,35 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Громадської організації "Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" заборгованість з компенсації витрат підприємства на користування земельною ділянкою у розмірі 10 667,79 грн, пеню - 300,00 грн, 3% річних - 205,17 грн, інфляційні витрати - 1 454,39 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору від 22.01.2020 № 226/859-2 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок № 4 літера А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10900/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(далі - підприємство-балансоутримувач, позивач) та Громадською організацією "Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір № 226/859-2 про компенсацію витрат підприємства з користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок №4 літер А (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, підприємство-балансоутримувач та орендар на підставі положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 у редакції рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року 253/6304 та договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.01.2022 № 859-2 уклали цей договір про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою нежилих приміщень, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок №4, літер А, для розміщення громадської організації інвалідів.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою (далі - об`єкт) є : нежитлові приміщення, загальною площею: 71,80 (сімдесят один цілий вісім десятих) кв. м, у т.ч. 1 поверх - 71,80 (сімдесят один цілий вісім десятих) кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 листопада 2012 року №859.

Згідно з п. 3.1. договору, плата за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі статтей 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві", пункту 9.7, 9.7.1 та 9.7.2 розділу 9 "Орендна плата та інші платежі" рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року №253/6304, та становить за базовий місяць розрахунку: компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року складає: 897 (вісімсот дев`яносто сім) грн 97 коп. на місяць.

Як вбачається з п. 3.3. договору, розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.5. договору зазначається, що компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 січня 2020 року № 859-2 і застосовується з 22 січня 2020 року.

Як встановлено у п. 3.6. договору, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

У п. 3.9. договору сторони погодили, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 січня 2020 року №859-2 включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати закінчення (дострокового розірвання) договору.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Відповідно п.п. 4.2. та 4.2.1. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.п. 5.1. та 5.1.1. договору, підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 6.1. договору зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

У випадку примусового стягнення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).

Як зазначається в п. 7.1. договору, цей договір є укладеним з моменту укладання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 січня 2020 року №859-2 і діє з 22 січня 2020 року до 20 січня 2023 року.

Відповідно до п. 7.2.договору, усі зміни та доповнення до цього договору за винятком внесення змін та доповнень до пунктів 3.1. та 3.3. договору оформлюється в письмовій формі вступають в силу з моменту підписання їх сторонами. Зміни та доповнення до пунктів 3.1. та 3.3. договору вносяться підприємством-балансоутримувачем без погодження з орендарем.

Проте, як вказує позивач, відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою виконує неналежним чином, в результаті чого утворилась заборгованість за період 01.01.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 10 667,79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головне управління комунальної власності на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна 22.11.2012 передало, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з договором оренди № 859 від 22.11.2012 приміщення у нежитловому будинку, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 70,80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літера А.

Як значиться в ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на дату розгляду справи доказів повернення вказаного майна орендодавцю у матеріалах справи відсутні, договір оренди № 859 від 22.11.2012, з врахуванням нових редакцій № 859-1, № 859-2 дійсний, сторонами не оспорюється.

Згідно з п. 3.1. договору, плата за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі статтей 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві", пункту 9.7, 9.7.1 та 9.7.2 розділу 9 "Орендна плата та інші платежі" рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року №253/6304, та становить за базовий місяць розрахунку: компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року складає: 897 (вісімсот дев`яносто сім) грн 97 коп. на місяць.

Як вбачається з п. 3.3. договору, розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.5. договору зазначається, що компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 січня 2020 року № 859-2 і застосовується з 22 січня 2020 року.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено у п. 3.6. договору, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно п.п. 4.2. та 4.2.1. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки про нарахування і надходження витрат підприємства за користування земельною ділянкою згідно з договором №226/859-2 від 22.01.2020, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на загальну суму у розмірі 10 667,79 грн.

Отже, враховуючи те, що загальна сума заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за договором №226/859-2 від 22.01.2020 в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідача, яка складає 10 667,79 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Громадської організації "Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" про стягнення заборгованості у розмірі 10 667,79 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 454,39 грн та 3% річних у розмірі 205,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 1 454,39 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 205,17 грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 300,00 грн пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання з повернення попередньої оплати в строк, встановлений договором.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 300,00 грн пені підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 11/1, ідентифікаційний код 25278570) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 10 667 (десять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 79 коп. основної заборгованості, 300 (триста) грн 00 коп. пені, 1 454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) грн 39 коп. інфляційних втрат, 205 (двісті п`ять) грн 17 коп. трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко