Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/10393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/10393/23За позовом Адвокатського об`єднання "Новіков і Партнери"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Гейм"

про стягнення 114619,15 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без проведення судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Гейм" (далі - відповідач) на користь Адвокатського об`єднання "Новіков і Партнери" (далі - позивач) про стягнення 114619,15 грн боргу та санкцій за договором про надання правової допомоги №12/11-21 від 12.11.2021, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити надані йому послуги.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позову у якому він заперечуючи проти вимог позову зазначає, що за умовами договору про надання правової допомоги №12/11-21 від 12.11.2021 підставою для сплати послуг за цим договором є підписаний акт прийому наданої правничої допомоги та виставлений рахунок, проте, як стверджує відповідач йому рахунки позивачем не виставлялися, а отже строк оплати не настав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ» як замовником та Адвокатським об`єднанням «Новіков і Партнери» як виконавцем було укладено Договір №12/11-21 про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець протягом дії даного Договору приймає на себе зобов`язання надати замовнику за винагороду правову (правничу) допомогу з питань, що цікавлять замовника.

Згідно з п. 1.2 Договору конкретні питання, щодо яких надається правнича допомога, погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору замовник зобов`язується оплатити надану належним чином правничу допомогу в порядку та в терміни, передбачені Договором та Протоколами погодження договірної ціни на підставі рахунків, наданих виконавцем.

12.11.2021 між сторонами було підписано Протокол №1 погодження договірної ціни до Договору (далі - Протокол №1) який стосувався надання правничої допомоги виконавцем та представництва інтересів замовника в суді першої інстанції.

11.08.2022 між сторонами було підписано Протокол №2 погодження договірної ціни до Договору (далі - Протокол №2), який стосувався надання правничої допомоги виконавцем та представництва інтересів замовника у господарських судах апеляційної та касаційної інстанціях.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами в порядку, передбаченому п. 3.5 даного Договору, Акт прийому наданої правничої допомоги та Рахунок, наданий замовнику виконавцем. Замовник зобов`язаний оплатити Рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання виконавцем Рахунку. В Протоколах погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої допомоги, в тому числі шляхом передоплати.

Відповідно до пункту 2.1 Протоколу №1 та Протоколу №2 сторони домовились, що розмір винагороди виконавця за надання правничої допомоги становить 5000 грн за одну годину надання правничої допомоги юристами/адвокатами - партнерами та/або співробітниками АО «Новіков і Партнери».

Пунктом 2.3 Протоколу №1 та Протоколу №2 сторонами погоджено, що замовник здійснює оплату правничої допомоги щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця наступного за місяцем надання правничої допомоги, а виконавець передає замовнику Рахунок та деталізацію Рахунку, а також Акт прийому наданої правничої допомоги до п`ятого числа наступного за місяцем надання правничої допомоги. Замовник зобов`язаний оплатити рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання такого рахунку.

Умовами п. 3.5 Договору передбачено, що у разі наявності зауважень до наданої правничої допомоги замовник вправі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Акту прийому наданої правничої допомоги письмово висловити та надіслати виконавцю свої мотивовані зауваження щодо вартості та/або переліку складових наданої правничої допомоги тощо, які мають бути розглянуті виконавцем у строки, узгоджені сторонами. У випадку, якщо замовником не будуть надані мотивовані зауваження у зазначені в даному пункті строки, Акт прийому наданої правничої допомоги вважається схваленим, а надана правнича допомога прийнята замовником.

У п. 7.15 Договору сторони погодили, що листування з питань, пов`язаних із наданням юридичних послуг, може здійснюватися ними у електронному вигляді, шляхом надсилання листів та документів на електронні адреси. Електронна адреса Виконавця - office@mnn-p.com, chaban@mnn-p.com. Електронна адреса Замовника - lawyer@fungame.ua.

Позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного Договору ним надавалася правова допомога відповідачу та здійснювалося представництво його інтересів в Господарському суді Київської області та Північному апеляційному господарському суді у справі №911/3523/21.

На виконання умов Договору позивач вказує, що надіслав відповідачу підписані зі свого боку документи (Акти прийому наданої правничої допомоги, Рахунки та деталізацію Рахунків) на загальну суму 95000 грн, а саме:

1) Акт №6 від 03.08.2022 прийому наданої правничої допомоги згідно з Протоколом №1 на суму 37500 грн, рахунок-фактуру №03/08 від 03.08.2022 та деталізацію до рахунку №03/08 від 03.08.2022;

2) Акт №7 від 30.09.2022 прийому наданої правничої допомоги згідно з Протоколом №1 на суму 40000 грн, рахунок-фактуру №30/09 від 30.09.2022 та деталізацію до рахунку №30/09 від 30.09.2022;

3) Акт №8 від 21.11.2022 прийому наданої правничої допомоги згідно з Протоколом №2 на суму 7 500,00 грн., рахунок-фактуру №21/11 від 21.11.2022 та деталізацію до рахунку №21/11 від 21.11.2022;

4) Акт №9 від 26.12.2022 прийому наданої правничої допомоги згідно з Протоколом №2 на суму 10000 грн., рахунок-фактуру №26/12 від 26.12.2022 та деталізацію до рахунку №26/12 від 26.12.2022.

Разом з тим, як каже позивач, акти №6,7 та 8 відповідач підписав та відправив скановані примірники на електронну пошту позивачу, однак акт №9 залишив не підписаним зі свого боку, жодних зауважень щодо наданих за цим актом послуг позивачу не надавав.

Позивач вважає, що відповідно до умов п. 3.5 Договору акт №9 є схвалений відповідачем.

У зв`язку з несплатою послуг наданих за Актами №№6-9, 27.04.2023 позивач звернувся засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» до відповідача з вимогою сплатити вартість правової допомоги, наданої на підставі Договору у розмірі 95000 грн.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду позивач зазначає, що не отримав від відповідача жодної відповіді або заперечень на надіслану вимогу, послуги за Договором у сумі 95000 грн не сплатив.

Позивачем на суму боргу за кожним Актом окремо було нараховано 8007,03 грн інфляційних втрат, 2112,12 грн 3% річних та 9500 грн пені.

Відповідач вважає, що позивачем належним чином не доведений факт наявності заборгованості у відповідача за Договором, внаслідок, нібито не оплати направлених на адресу відповідача рахунків у встановлений Договором строк, враховуючи відсутні належні докази направлення та отримання відповідачем рахунків, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, відповідач зазначає, що відсутні докази щодо направлення та отримання відповідачем Акту №9 прийому наданої правничої допомоги від 26.12.2022.

Відповідач вважає, що звернення позивача із позовом щодо стягнення із відповідача нібито існуючої заборгованості за Договором, є передчасним та безпідставним, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, у тому числі і заявлених штрафних санкцій.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач вважає, що факт оплати не настав, оскільки йому не було виставлено відповідні рахунки на оплату, однак суд не може погодитися з такими твердженнями, враховуючи наступне.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами в порядку, передбаченому п. 3.5 даного Договору, Акт прийому наданої правничої допомоги та Рахунок, наданий замовнику виконавцем. Замовник зобов`язаний оплатити Рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання виконавцем Рахунку. В Протоколах погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої допомоги, в тому числі шляхом передоплати.

Як вже було зазначено вище, за умовами п. 2.3 Протоколу №1 та Протоколу №2 замовник здійснює оплату правничої допомоги щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця наступного за місяцем надання правничої допомоги. Виконавець передає замовнику Рахунок та деталізацію Рахунку, а також Акт прийому наданої правничої допомоги до п`ятого числа наступного за місяцем надання правничої допомоги. Замовник зобов`язаний оплатити рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання такого рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару/послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Суд зазначає, що ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку не звільняє покупця від обов`язку з оплати наданих послуг.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з правничої допомоги за Договором підтверджується підписаними між сторонами Акти прийому наданої правничої допомоги №6 від 03.08.2022 на суму 37500 грн, №7 від 30.09.2022 на суму 40000 грн та №8 від 21.11.2022 на суму 7500 грн.

Крім того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №911/3523/21 було встановлено факт надання Адвокатським об`єднанням "Новіков і Партнери" послуг з правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фан-Гейм" на суму 47500 грн за актами №7 від 30.09.2022 та актом №8 від 21.11.2022 з посиланням на деталізації у рахунках-фактур №30/09 від 30.09.2022 та №21/11 від 21.11.2022. Відповідною постановою суд апеляційної інстанції стягнув з ТОВ «Бирема» на користь ТОВ "Фан-Гейм" 47500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до ваги наведені вище обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати наданих позивачем послуг на суму 85000 грн.

Що ж стосується оплати 10000 грн за актом №9 від 26.12.2022, то оскільки цей акт не є підписаний зі сторони відповідача, а позивачем у свою чергу не надано жодних доказів на підтвердження надсилання такого акта відповідачу, то у даному випадку підстави стверджувати, що акт є погоджений відповідачем в порядку п. 3.5 Договору відсутні.

У зв`язку із чим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача 10000 грн за актом №9 від 26.12.2022, а тому в цій частині позову відмовляє.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, судом встановлено, факт порушення відповідачем свого обов`язку з оплати наданих йому позивачем послуг за Актами №6, 7, 8, які він мав оплатити до десятого числа місяця наступного за місяцем надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача:

- за актом №6 від 03.08.2022 (у період з 11.08.2022 по 28.06.2023) нараховано 4160,96 грн інфляційних втрат, 3750 грн пені, 992,47 грн 3 % річних;

- за актом №7 від 30.09.2022 (у період з 11.10.2022 по 28.06.2023) нараховано 3135,28 грн інфляційних втрат, 4000 грн пені, 858,08 грн 3% річних;

- за актом №8 від 21.11.2022 (у період з 12.12.2022 по 28.06.2023) нараховано 335,75 грн інфляційних втрат, 750 грн пені, 122,67 грн 3% річних;

- за актом №9 від 26.12.2022 (у період з 11.01.2023 по 28.06.2023) нараховано 375,04 інфляційних втрат, 1000 грн пені, 138,90 грн 3% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі неналежного виконання вимог п. 3.4 даного Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за надання правничої допомоги за кожен день прострочення, включаючи і день виконання, але не більше 10% від суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені за актами №6,7,8, суд зазначає, що за актом №6 від 03.08.2022 строк оплати у відповідача був до 10.09.2022, а тому прострочення почалося з 11.09.2022.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню: за актом №6 від 03.08.2022 4037,33 грн інфляційних втрат, 896,92 грн 3% річних, 3750 грн пені; за актом №7 від 30.09.2022 3135,28 грн інфляційних втрат, 4000 грн пені, 858,08 грн 3% річних; за актом №8 від 21.11.2022 335,75 грн інфляційних втрат, 750 грн пені, 122,67 грн 3% річних.

У задоволенні 123,63 грн інфляційних втрат та 95,55 грн 3% річних нарахованих за актом №6 від 03.08.2022 суд відмовляє.

Що ж стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій за актом №9 від 26.12.2022, то оскільки суд відмовляє у задоволенні стягнення коштів за цим актом, відповідно відступні підстави і у стягненні штрафних санкцій, як похідної вимоги.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан-Гейм" (м. Київ, пр. Голосіївський, 120, корпус 1; ідентифікаційний код 24929930) на користь Адвокатського об`єднання "Новіков і Партнери" (м. Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12; ідентифікаційний код 41893300) 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн боргу, 7508 (сім тисяч п`ятсот вісім) грн 36 коп. інфляційних втрат, 1877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн 67 коп. 3% річних, 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. пені, а також 2409 (дві тисячі чотириста дев`ять) грн 25 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.