Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/16227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024Справа № 910/16227/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛ СІ ГРУП"

до Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса

про стягнення 70 000, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛ СІ ГРУП" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 13-01/11/2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 13.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Дмитрівська, буд. 69, квартира 141, м. Київ, 01135, проте станом на дату винесення рішення у даній справі ані поштовий конверт з ухвалою суду від 30.10.2023, ані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 30.10.2023) до суду не повернулися.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.10.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 30.10.2023, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 01.01.2024, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 08.01.2024.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛ СІ ГРУП" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бретшнейдер Томасом (далі - виконавець) укладено договір № 13-01/11/2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг, умовами якого передбачено, що виконавець зобов?язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника в розмірі від 3 500 000,00 до 7 000 000,00 гривень (надалі - послуги), а замовник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов?язується оплачувати послуги Виконавця.

Відповідно до п. 1.2. договору, послуги Виконавця за даним Договором включають:

- підготовку інформаційних матеріалів з метою залучення кредитних (позикових) коштів для Замовника;

- організацію перемовин з кредитором/кредиторами (ініціювання, нагляд та проведення зустрічей, телефонних розмов та дискусій за координацією Замовника);

- координацію діяльності всіх учасників, включаючи юридичних та інших радників (якщо необхідно та за письмовою згодою Виконавця, призначення таких радників, визначення об?єму їх послуг);

- консультування та надання технічної допомоги з метою залучення кредитних (позикових) коштів для Замовника;

- інші необхідні послуги, які мають відношення до залучення кредитних (позикових) коштів для Замовника та які додатково письмово погоджені Сторонами.

Згідно п.п. 1.3.-1.4. договору, послуги за цим Договором надаються на підставі завдань та доручень Замовника та з урахуванням положень п. 1.1-1.2 цього Договору. Замовник забезпечує Виконавця усією інформацією, необхідною для надання послуг за цим Договором.

За умовами п. 1.5. договору, сторони домовились, що підтвердженням надання послуг за цим Договором, що підлягають обов?язковій оплаті з боку Замовника, є підписання Сторонами відповідних письмових документів (Актів приймання-передачі наданих послуг) в порядку, передбаченому у розділі 3 цього Договору, що повинні містити всі обов?язкові реквізити первинних документів відповідно до чинного законодавства У країни.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість Послуг Виконавця складається із:

3.1.1. щомісячної оплати вартості Послуг Виконавця, що здійснюється Замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання відповідного Рахунку-фактури, наданого Виконавцем, у сумі 35 000,00 гривень (тридцять п?ять тисяч гривень 00 копійок). Послуги за цим Договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для Замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 2 (двох), місяців з дня укладення даного договору.

3.1.2. 2% (двох відсотків) від суми залучених коштів для Замовника, що здійснюється Замовником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідного Рахунку- фактури, наданого Виконавцем але не раніше дати підписання Замовником кредитного (позикового) договору з кредитором/кредиторами.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник сплачує Виконавцеві вартість Послуг, передбачену п 3.1. цього Договору, протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання відповідного Рахунку-фактури, наданого Виконавцем (на електронну або поштову адресу Замовника, вказану у цьому Договорі), шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів у національній валюті України на рахунок Виконавця, зазначений у цьому Договорі.

Згідно п. 3.3. договору, за результатами надання Послуг за цим Договором (або окремих етапів надання таких Послуг) Виконавцем складається відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний, зокрема сумлінно та якісно надавати замовнику послуги, передбачені даним договором; готувати акти приймання-передачі наданих послуг.

В свою чергу, відповідно до п. 4.3. договору, замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця у розмірі, порядку та строки встановлені цим договором, згідно актів приймання-передачі наданих послуг, зазначених у розділі 3 цього договору.

Строк дії договору за взаємною згодою сторін встановлюється до 31.05.2021 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за умовами цього договору (п. 8.2. договору).

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, з метою отримання інформаційно-консультаційних послуг було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 70 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 768 від 18.11.2020 на суму 35 000, 00 грн та № 776 від 14.12.2020 на суму 35 000, 00 грн.

Проте, відповідач не надав передбачені договором послуги у строки, визначені п. 3.1. договору.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 18-11/04 від 18.11.2022, в якій позивач просить відповідача повернути протягом семи днів грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн сплачені позивачем за послуги, які не були надані відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та поштовим конвертом.

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплачені послуги надані не були, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 70 000, 00 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 13-01/11/2020 від 13.11.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був надати інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для позивача в розмірі від 3 500 000,00 до 7 000 000,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість Послуг Виконавця складається із щомісячної оплати вартості Послуг Виконавця, що здійснюється Замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання відповідного Рахунку-фактури, наданого Виконавцем, у сумі 35 000,00 гривень (тридцять п?ять тисяч гривень 00 копійок). Послуги за цим Договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для Замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 2 (двох), місяців з дня укладення даного договору (п. 3.1.1.).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 70 000, 00 грн, в якості попередньої оплати за договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 768 від 18.11.2020 на суму 35 000, 00 грн та № 776 від 14.12.2020 на суму 35 000, 00 грн.

Відповідач оплачені позивачем послуги не надав. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно п. 3.3. договору, за результатами надання Послуг за цим Договором (або окремих етапів надання таких Послуг) Виконавцем складається відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг.

Проте, в матеріалах справи відсутні підписані між сторонами акти приймання-передачі, складені відповідачем за результатом наданих позивачу визначених договором послуг.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 18-11/04 від 18.11.2022, в якій позивач просить відповідача повернути протягом семи днів грошові кошти у розмірі 70 000, 00 грн сплачені позивачем за послуги, які не були надані відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та поштовим конвертом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 70 000, 00 грн. в якості передоплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 70 000, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛ СІ ГРУП" - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛ СІ ГРУП" (вул. Гетьмана Вадима, буд. 1 Б, офіс 5, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код - 35138693) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков