Рішення

від 04.01.2024 по справі 916/4046/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4046/23

За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691, електронна пошта: legal_department @omr.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд.83/85, код ЄДРПОУ 44162529, електронна адреса: zem@omr.gov.ua).

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІО (65025, м. Одеса, 21 км., Старокиївської дороги, буд.31, код ЄДРПОУ 43327450)

про стягнення безпідставно збережених коштів

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники сторін:

Від позивача: Сачаєва Є.О.- в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач Одеська міська рада, звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) СІТІО про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 591 066 грн 23 коп.

Ухвалою суду від 19.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Судове засідання призначено на 03.10.2023р. Ухвалою суду від 03.10.2023р. відкладено судове засідання на 20.10.2023р. Ухвалою суду від 20.10.2023р. відкладено судове засідання на 30.11.2023р. Ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено судове засідання на 04.01.2024р.

Позивач Одеська міська рада, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, відповідно до пояснень, що надійшли до суду 09.10.2023р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ТОВ СІТІО, не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/4046/23, направлені за адресою відповідача, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

На підставі вищенаведеного, враховуючи відсутність у відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційної електронної адреси та/або телефону, у суду відсутня можливість повідомити відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, у зв`язку з чим відповідач вважається повідомленим про розгляд даної справи.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі Одеська міська рада, зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ТОВ «СІТІО», починаючи з 08.11.2019р. є власником нежитлових будівель площею 2 265,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 31.

Зазначені нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1,9206 га за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»), кадастровий номер 5110137600:02:001:0007, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2023р. № НВ-5100319522023 вказану земельну ділянку сформовано та зареєстровано 03.12.2021р.

Згідно ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Позивач зазначає, що договір оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «СІТІО» укладено та зареєстровано так і не було.

Позивач вважає, що у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р. ТОВ «СІТІО» як власник нежитлових будівель загальною площею 2 265,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, буд. 31, здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивач вважає, що ТОВ «СІТІО», будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,9206 га, кадастровий номер 5110137600:02:001:0007, у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р. використовувало відповідну земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу відповідача направлялась вимога від 28.07.2022р. № 01-13/1601 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, але зазначену вимогу ТОВ «СІТІО» не отримано та повернуто до Департаменту за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «СІТІО» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Одеської міської ради, зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язане повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, у якості нормативного обгрунтування позовної заяви, позивач зазначив, що згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.12.2021 р. № 4603/483-21, складеним ГУ Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 становить 11 555 274 грн 19 коп. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2021р. становив 1,1 (застосовується у 2022 р.), а у 2022р. - 1,15 (застосовується у 2023 р.).

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014р. № 5275-VI та від 08.02.2017р. № 1742-VII, фіксований відсоток при визначені орендної плати за використання земельної ділянки за цільовим призначенням «промисловість» розраховується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розраховано розмір безпідставно збережених ТОВ «СІТІО» коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р., що складає 591 066 грн 23 коп.

На підставі зазначеного, позивач встановив, що за період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р. відповідачем мало бути сплачено на користь Одеської міської ради 591 066 грн 23 коп. плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «СІТІО» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки Одеської міської ради, зберегло у себе кошти у розмірі 591 066 грн 23 коп., які мало сплатити за користування земельною ділянкою у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р., позивач вважає, що наявні підстави для стягнення зазначених коштів на користь позивача в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, в поясненнях, що надійшли до суду 09.10.2023р., зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення з ТОВ «СІТІО», як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів згідно з статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовано об`єкт майна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ «СІТІО» на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 08.11.2019р. № 989, 990, виданого «КГІС-07», належать нежитлові будівлі, загальною площею 2265,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд.31. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1958648151101.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007, загальною площею 1,9206 га, власником якої є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Таким чином, тертя особа вважає, що з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2265,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, 31, ТОВ «СІТІО» є фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номером 5110137600:02:001:0007, загальною площею 1,9206 га, без належних правових підстав, а саме до укладення між ним та власником (Одеською міською радою) договору оренди.

Третя особа зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020р. у справі №913/169/18).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Відділом у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.12.2021р. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016р. №756 - VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2017р.

Листом від 12.01.2023р. Держгеокадастр повідомив про індексацію нормативної грошової оцінки земель - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становить за 2020р. - 1; за 2021р. та 2022р. - 1,1; за 2023р. - 1,15.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.12.2021р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 за 2021р. складає - 11 555 274 грн 19 коп. Відповідно до індексації нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік складає - 12 710 801 грн 61 коп., за 2023 рік складає 14 617 421 грн 85 коп відповідно.

Третя особа також зазначає, що ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати. Відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1267-VI, фіксований відсоток при визначені орендної плати за землі для використання промисловості розраховується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Оскільки, ТОВ «СІТІО» є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд.31, та користується спірною земельною ділянкою без належного оформлення права користування. Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:02:001:0007, за період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р., та складає 591 066 грн 23 коп.

Третя особа зазначає, що ТОВ «СІТІО», як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а звідси - зобов`язано повернути кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом було підготовлено та скеровано вимогу від 28.07.2022р. № 01-13/1601 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, але зазначену вимогу відповідачем не отримано.

Відповідно до інформаційного листа Департаменту земельних ресурсів від 16.05.2023р. № 01-13/648, земельна ділянка з кадастровим номером 51 10137600:02:001:0007, використовується для експлуатації та обслуговування адміністративно- виробничих будівель. Земельна ділянка огороджена, доступ до неї обмежений.

На підставі зазначено, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ТОВ «СІТІО», починаючи з 08.11.2019р., є власником нежитлових будівель площею 2 265,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, буд. 31.азначені нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1,9206 га за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»), кадастровий номер 5110137600:02:001:0007, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2023р. № НВ-5100319522023 вказану земельну ділянку сформовано та зареєстровано 03.12.2021р.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоуправління управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

В той же час, ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 83 Земельного кодексу України закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно положень ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «СІТІО», будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,9206 га за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги бу. 31, кадастровий номер 5110137600:02:001:0007, у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р. використовувало відповідну земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1-2. ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ТОВ «СІТІО», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021р. у справі №922/3507/20.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 08.12.2021р. за №4603/483-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 складає 11 555 274 грн 19 коп.

Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 визначено за кодом 11.02. (Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної. машинобудівельної та іншої промисловості). При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2021р. становив 1,1 (застосовується у 2022 р.), а у 2022р. - 1,15 (застосовується у 2023 р.).

Згідно рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 р. №5275-VІ та від 08.02.2017р. №1742-VІІ, ставка орендної плати за земельні ділянки, які використовуються під будівництво багатоквартирних житлових будинків, становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлялась на адресу ТОВ «СІТІО» вимога від 28.07.2022р. № 01-13/1601 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, зазначену вимогу не отримано та повернуто до Департаменту за закінченням терміну зберігання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у вигляді безпідставно збережених грошових коштів за період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р., що становить 591 066 грн 23 коп., суд дійшов висновку, що цей розрахунок є вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІО про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 591 066 грн 23 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІО (65025, м. Одеса, 21 км., Старокиївської дороги, буд.31, код ЄДРПОУ 43327450) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691, рахунок: населений пункт Одеська міська ТГ; отримувач ГУК в Одеській області/м.Одеса/, код отримувача: 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 278 9999 8031 4080 544 000 15744; код класифікації доходів бюджету 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету «Інші надходження»; електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua) безпідставно збережені кошти у розмірі 591 066 грн 23 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІО (65025, м. Одеса, 21 км., Старокиївської дороги, буд.31, код ЄДРПОУ 43327450) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691); отримувач: Юридичний департамент Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA 8082 0172 0344 2502 1100 0034 995, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 865 грн 99 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09 січня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога