Рішення

від 02.01.2024 по справі 918/1213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1213/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (пл. Володимира Плютинського, 1, с. Зоря, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35314, код ЄДРПОУ 04387220) про скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки

у судове засідання з`явились:

- від прокуратури: Ковальчук І.Л.;

- від позивача: не з`явився ;

- від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської ОДА до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, знаходиться пам`ятка археології, відтак дана земельна ділянка є об`єктом, обмеженим у цивільному обороті та може перебувати виключно у державній власності. (ст. Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини")

Як наслідок, рішення Зорянської сільської ради від 28.01.2021 №145 в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, суперечить вищевказаним вимогам законодавства.

Зорянська сільська рада у заяві від 27.12.2023 визнала позов прокурора у повному обсязі.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

30.11.2023 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської ОДА до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки, в якому прокурор просить:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права комунальної власності Зорянської сільської ради на земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174 (реєстраційний номер: 2370226456246);

- зобов`язати Зорянську сільську раду повернути земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174 державі в особі Рівненської ОДА.

Ухвалою від 05.12.2023 позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури залишено без руху і встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 5 368,00 грн.

06.12.2023, в межах 10-денного процесуального строку, від керівника Рівненської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №2254 про сплату 5368,00 грн - судового збору.

Ухвалою від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 02.01.2024.

27.12.2023 від Зорянської сільської ради надійшла заява, відповідно до якої позовні вимоги визнано у повному обсязі.

Представник прокуратури в судовому засіданні 02.01.2024 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 02.01.2024 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа - ухвали від 11.12.2023 в його електронний кабінет у системі "Електронний суд".

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, визнавши позов у повному обсязі, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

За змістом ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 29.02.1984 №82-р "Про пам`ятники археології, історії і мистецтва місцевого значення", затверджено додатковий список пам`яток археології, історії та мистецтва місцевого значення, взятих на облік, до якого включено Городище, розташоване в с. Білів Рівненського району на території Зорянської сільської ради.

Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 10.08.1995 №56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області", затверджено перелік територій на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення. Зокрема, не підлягає передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення "Городище і поселення" в с. Білів" (п. п. 5, 6 Переліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928, об`єкт культурної спадщини національного значення - пам`ятка археології "Городище і поселення" (охоронний номер 170015-Н), що розташована в с. Білів, південна околиця на правому березі р. Стубли, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

На пам`ятку наявна облікова документація - паспорт та облікова картка від 08.12.2009.

Згідно відомостей паспорту об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, Городище розташоване на південній окраїні села, на високому мисоподібному виступі правого берега р. Стубли в урочищі "Городище". Городище відоме з кінця XIX ст. Площа внутрішнього укріплення площадки 0,35 га, площа городища, включаючи схили пагорба 0,7 га, площа поселення 2 га. Підвищення, на якому знаходиться укріплення має яйцеподібну в плані форму, з усіх |сторін обмежене крутими схилами та земляним валом, який проходить по периметру площадки. Охоронна зона пам`ятки на півдні та заході проходить за 25-40 м від підніжжя пагорба, на півночі перетинає височину північніше рову, по якому проходив давній узвіз із села на височину, із сходу проходить на сучасній грантовій дорозі із Більова до Пересопниці. Площа пам`ятки разом з охоронною зоною - 3,5 га (п.п. 11, 15 та 18 паспорту).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 04.11.2019 №17-2861/16- 19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради, „яка розроблена на замовлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019.

Відповідно до вказаної технічної документації в результаті виконаних робіт із земель запасу сільськогосподарського призначення, сформовано земельні ділянки площею 395,3787 га, зокрема ділянка №32 - площею 1,8 га, яку зареєстровану у Державному земельному кадастрі 31.10.2019, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174.

11.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу №17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі передано із державної власності, а Зорянською територіальною громадою в особі Зорянської сільської ради прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Зорянської територіальної громади, в тому числі і земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174 (ділянка згідно додатку №37).

Рішенням Зорянської сільської ради від 28.01.2021 №145 прийнято з державної у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення на території Зоря сільської ради згідно акту приймання-передачі, зокрема земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174 (згідно додатку №1), 24.05.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності (реєстраційний номер: 2370226456246).

Однак, згідно інформації Управління культури і туризму Рівненської ОДА від 02.11.2023 №1374/0/01-13/23, земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, розташована в межах охоронної зони пам`ятки археології національного значення "Городище і поселення" с. Білів Рівненського району.

Крім того, відповідно до акту візуального обстеження, проведеного 08.11.2023 у складі комісії начальника відділу охорони історико-культурної спадщини Рівненської ОДА ОСОБА_1 , професора кафедри суспільної дисципліни Національного управління водного господарства та природокористування, доктора історичних наук ОСОБА_2 , спеціаліста першої категорії відділу земельних відносин і ЖКГ ОСОБА_3 , депутата Зорянської сільської ради Фрейздорф Н.С., земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:20:010:0174 знаходиться в межах пам`ятки археології національного значення Білівське городище, поселення і могильник (охоронний номер 170015-Н).

Відповідно до графічних матеріалів, які є складовою частиною паспорта об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини "Городище і поселення" (план городища і селища з позначеною охоронною зоною, план с. Білів Рівненського району, рисунок умовних позначень території, на яку поширюється культурний шар), ортофотоплану земельної ділянки №32 та викопіювання з плану землекористування про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Зорянської сільської ради ділянки №32, які містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради, земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, перебуває в охоронній зоні пам`ятки археології національного значення "Городище і поселення" с. Білів.

Враховуючи зміст ст. ст. 53, 54 ЗК України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі),історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико- культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв- садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, передбачених положеннями ст. 53 ЗК України, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Пам`ятка археології національного значення - "Городище і поселення" с. Білів є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Щодо представництва прокурора інтересів держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 1

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатись до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у- справі №926/1111/15.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. ст. 1, 3 ЗК України).

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Рівненська обласна державна адміністрація, являючись суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно преамбули до Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самовряду в ання.

Відповідно до ч. З ст. 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори. Отже, державний інтерес у цій справі, полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки історико-культурного призначення, що незаконно вибула з такої власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико- культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у комунальну чи приватну власність. Збереження культурної спадщини як одного з головних чинників формування національної ідентичності, невід`ємної складової всесвітнього культурного доробку людства є обов`язком держави, відповідальністю перед світовою спільнотою та прийдешніми поколіннями.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У зв`язку з чим, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Рівненською окружною прокуратурою направлено лист від 14.11.2023 №50-56-9465вих-23 про наявні підстави для вжиття заходів на захист інтересів держави та усунення порушень шляхом повернення у державну власність земельної ділянки і сторико-культурного призначення, на якій розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення".

У відповідь, Рівненська обласна державна адміністрація, листом від 23.11.2023 №вих-10897/0/01-72/23, повідомила прокуратуру про те, що заходи цивільно-правового характеру щодо порушень вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5624684900:20:010:0174 у комунальну власність Зорянської територіальної громади не вживались.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виснувала про те, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреаіувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних. причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. 40 зазначеної постанови).

Отже, факт не звернення Рівненської ОДА до суду з позовом та невжиття заходів щодо повернення у державну власність земельної ділянки і сторико-культурного призначення, на якій розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології національного значення "Городище і поселення", свідчить про неналежне виконання нею своїхповноважень та нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, окружною прокуратурою дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону. України "Про прокуратуру" та надано Рівненській обласній державній адміністрації можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, чого останньою з моменту такого повідомлення, зроблено не було.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ч.6 ст. 17 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно ЗК України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Виходячи зі змісту абз. 1 преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному вжитті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Статтею 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначено, що археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

За ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 даного Закону визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно ст. 34 вказаного Закону землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ч.6 ст. 17 зазначеного Закону).

Таким чином діюче законодавство без альтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

Згідно інформації Управління культури і туризму Рівненської ОДА від 02.11.2023 №1374/0/01-13/23, земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, розташована в межах охоронної зони пам`ятки археології національного значення - "Городище і поселення" с. Білів Рівненського району.

Факт розташування вищевказаної пам`ятки археології на спірній земельній ділянці також підтверджується: актом візуального обстеження, проведеного 08.11.2023 у складі комісії; графічними матеріалами, які є складовою частиною і паспорта об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини; ортофотопланом земельної ділянки №32 та викопіюванням з плану землекористування про; місце розташування земельної ділянки №32, які містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Зорянської сільської ради.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 (№К/9901/43183/18) визначено, що "зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч.1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Оскільки на спірній земельній ділянці площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, знаходиться пам`ятка археології, то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц вказано, що за змістом ч.2 ст. 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Відтак земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земельісторико культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно з ч.4 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час передачі земель з державної у комунальну власність), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області мало право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Рівненської області в порядку, визначеному законодавством.

Однак, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель (ч.1 ст. 150 ЗК України).

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п. 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (п. 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п. 35), від 01.02:2020 у справі №922/614/19 (п. 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 109).

Враховуючи викладене, вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 11.12.2020 №17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", укладений на його підставі акту приймання-передачі, у частині передачі у власність Зорянської сільської ради земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, та рішення Зорянської сільської ради від 28.01.2021№145 у частині прийняття в комунальну власність зазначеної земельної ділянки, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч.2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов' язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Згідно правових висновків викладених у п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам ЗК У країни (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

У п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (п. 96), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п. 81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п. 97), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14 (п. 46).

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п. 143), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14 (п. 99), від 07.04.2020 у справі №372/1684/15 (п. 46).

Земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, розташована в межах охоронної зони пам`ятки археології національного значення - "Городище і поселення" с. Білів Рівненського району, відноситься до земель історико-культурного призначення, в силу ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати у комунальній власності, а тому підлягає повернення в державну власність.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч.7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або. якщо відповідним судовим рішенням; також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Як вже зазначалося, на підставі наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Рівненській області від 11.12.2020 №17-37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", який прийнятий усупереч вимогам законодавства, та актів приймання-передачі, Зорянською сільською радою рішенням від 28.01.2021 №145 прийнято в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174 (згідно додатку №1).

У подальшому, органом місцевого самоврядування 24.05.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки, права власності на земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 5624684900:20:010:0174, Зорянською сільською радою зареєстровано на підставі вищевказаних документів, відповідно державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що в порушення вимог законодавства з державної у комунальну власності незаконно вибула земельна ділянка історико-культурного призначення, суд дійшов висновку про задоволення позову керівника Рівненської окружної прокуратури про скасування державної реєстрації і повернення цієї земельної ділянки у власність держави.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" і ч.1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 2 684,00 грн 50% судового збору, а решта судового збору, у зв`язку із задоволенням позову покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 185, 222, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права комунальної власності Зорянської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04387220) на земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровой номер 5624684900:20:010:0174 (реєстраційний номер: 2370226456246).

3. Зобов`язати Зорянську сільську раду (пл. Володимира Плютинського, 1, с. Зоря, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35314, код ЄДРПОУ 04387220) повернути державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровой номер 5624684900:20:010:0174 (реєстраційний номер: 2370226456246).

4. Стягнути з Зорянської сільської ради (пл. Володимира Плютинського, 1, с. Зоря, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35314, код ЄДРПОУ 04387220) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. 50% судового збору.

5. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. 50% судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 09 січня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК