Рішення

від 08.01.2024 по справі 922/4556/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4556/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркетмет" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 56, кімн. 512) про стягнення 22071,77 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркетмет" про стягнення 22071,77 грн., з яких: штраф у розмірі 11555,90 грн. та пеня у розмірі 10515,87 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2684,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 01.11.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 01.11.2023 по справі №922/4556/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

20.06.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркетмет" (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-22-210НЮ (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (товар), які зазначені у Специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі.

Умовами пункту 1.2., 1.3. договору передбачено найменування товару: припой. Виробник товару: ТОВ "НТФПК ВГІК", м. Харків, Україна.

Згідно з пунктом 3.1. договору кількість та асортимент товару визначається у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару. Зі сторони замовника рознарядка (заявка) підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами з числа таких: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; начальник, заступники начальника, головний інженер служби організації та проведення закупівель регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" та керівники виробничих підрозділів служби організації та проведення закупівель регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Пунктом 5.2. договору передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (електронною поштою; листом за адресою: 61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 56, оф. 512) постачальнику у кількості, визначеній у рознарядці (заявці).

Згідно з пунктом 6.3. договору загальна сума договору 180462,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 30077,00 грн.

Відповідно до умов пункту 9.5. договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 15.2. договору строк дії договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до припинення воєнного стану, в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до остаточного виконання.

Специфікацією №1, що є додатком №1 до договору №ОД/НХ-22-210-НЮ від 20.06.2022 передбачено найменування товару: припой ПОС-61 в прутках, 8мм; №креслення, ДСТУ (ТУ): ТУ39164571-16.2020 у кількості 190 кг. Ціна без ПДВ - 791,50 грн. Ціна з ПДВ - 949,80 грн. Сума з ПДВ - 180462,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 30077,00 грн.

Відповідно до письмової заявки №НХ09/2496 від 18.07.2022 позивач згідно договору №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 просив відповідача поставити продукцію: припой ПОС 61 в кількості 190 кг за ціною 791,500 грн. без ПДВ. Всього на загальну суму 180462,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №23/9 від 09.08.2023 постачальник передав, а замовник прийняв за договором поставки №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 товар: припій ПОС 61 д.8,0 мм. у кількості 107 кг. Ціна без ПДВ 791,50 грн. Сума без ПДВ - 84690,50 грн. Сума ПДВ 16938,10 грн. Всього із ПДВ - 101628,60 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 09.12.2022 позивачем скеровано та відповідачем отримано на електронну адресу td.marketmet@ukr.net відповідно до відомостей на веб-сайті www.clarity-project.info та ProZorro чергову письмову заявку №НХ-09/4894 від 09.12.2022 згідно договору №ОД/НХ-22-210НЮ, в якій позивач просив відповідача поставити продукцію: припой ПОС 61 в кількості 73 кг. Ціна без ПДВ - 791,50 грн. Сума з ПДВ - 57779,50 грн.

У відповідь на вказану заявку №НХ-09/4894 від 09.12.2022, відповідач листом №25 від 21.12.2022 повідомив позивача про те, що виробником припої (ПОС-61) ТОВ "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" відмовлено у постачанні електроенергії у зв`язку з тим, що постачання електроенергії надається, в першу чергу, підприємствам критичної інфраструктури. З огляду на наведене, відповідачем повідомлено про неможливість поставити позивачу залишок товару ПОС-61 згідно заявки №НХ-09/4894 від 09.12.2022.

Звертаючись з позовом до суду позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення погоджених умов договору №ОД/НХ-22-210 НЮ від 20.06.2022 зобов`язання за письмовою заявкою №НХ-09/4894 від 09.12.2022 з поставки товару на суму 57779,50 грн. не виконав.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Укладений між сторонами договір №ОД/НХ-22-210 НЮ від 20.06.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Отже, укладаючи та підписуючи договір ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як встановлено та зазначено судом вище, пунктом 5.1. договору сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийняття товару.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (електронною поштою; листом за адресою: 61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 56, оф. 512) постачальнику у кількості, визначеній у рознарядці (заявці).

Умовами п. 5.7. договору визначено, що замовник має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені договором.

Матеріалами справи свідчать, що відповідно до письмової заяви №НХ09/2496 від 18.07.2022 позивач згідно договору №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 просив відповідача поставити продукцію: припой ПОС 61 в кількості 190 кг за ціною 791,500 грн. без ПДВ. Всього на загальну суму 180462,00 грн. з ПДВ.

Натомість відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної №23/9 від 09.08.2023 постачальник передав, а замовник прийняв за договором поставки №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 товар: припій ПОС 61 д.8,0 мм. у кількості лише 107 кг. Ціна без ПДВ 791,50 грн. Сума без ПДВ - 84690,50 грн. Сума ПДВ 16938,10 грн. Всього із ПДВ - 101628,60 грн.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що 09.12.2022 позивачем скеровано та відповідачем отримано на електронну адресу td.marketmet@ukr.net відповідно до відомостей на веб-сайті www.clarity-project.info та ProZorro чергову письмову заявку №НХ-09/4894 від 09.12.2022 згідно договору №ОД/НХ-22-210НЮ, в якій позивач просив відповідача поставити продукцію: припой ПОС 61 в кількості 73 кг. Ціна без ПДВ - 791,50 грн. Сума з ПДВ - 57779,50 грн.

З огляду на погоджені умови п. 5.2. договору строк виконання постачальником зобов`язання із поставки замовнику товару згідно письмової заявки №НХ-09/4894 від 09.12.2022 до 23.12.2022 включно.

У відповідь на вказану заявку №НХ-09/4894 від 09.12.2022, листом №25 від 21.12.2022 за підписом директора юридичної особи відповідача, який скріплено відтиском печатки та адресований позивачу вказано, що виробнику припої (ПОС-61) ТОВ "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" було відмовлено у постачанні електроенергії у зв`язку з тим, що постачання електроенергії надається, в першу чергу, підприємствам критичної інфраструктури. З огляду на вказане, відповідачем повідомлено про неможливість допоставити позивачу залишок товару ПОС-61 згідно заявки №НХ-09/4894 від 09.12.2022.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем отримано заявку №НХ-09/4894 від 09.12.2022 та ознайомлено з її змістом. Натомість відповідачем порушено умови пункту 5.2. договору поставки №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022 в частині здійснення остаточної та своєчасної поставки товару на підставі заявки №НХ-09/4894 від 09.12.2022. При цьому суд зазначає, що сторони чітко погодили усі істотні умови договору №ОД/НХ-22-210НЮ від 20.06.2022, що свідчить про обов`язок відповідача поставити товар у визначені умовами п. 5.2. договору строки в силу законодавчих вимог статті 188 ГК України та статтей 651, 653, 654 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц слушно зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

З-поміж іншого, слід також зазначити, що статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, зміст вказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що у разі здійснення підприємницької діяльності її суб`єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов`язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи спірний договір та погоджуючи всі його істотні умови, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк та поставити позивачу товар у кількості, що погоджена між сторонами договору.

Між тим, суд наголошує, що за укладеним між сторонами договором поставки відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов`язання, всі істотні умови договору між сторонами погоджено, договір та специфікація до нього містять підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки товару за письмовою заявкою №НХ-09/4894 від 09.12.2022 у визначений умовами п. 5.2. Договору строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання взятих на себе договірних зобов`язань, що зумовлює застосування передбаченої умовами пункту 10.3. договору відповідальності.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару, за кожен день затримки. За порушення термінів поставки товару, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 11555,90 грн. та пені у розмірі 10515,87 грн. суд зазначає, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 11555,90 грн. та пені у розмірі 10515,87 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркетмет" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 56, кімн. 512, код ЄДРПОУ 42342849) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) штраф у розмірі 11555,90 грн., пеню у розмірі 10515,87 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" січня 2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова