Ухвала

від 08.01.2024 по справі 910/7305/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7305/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Метелик" (далі - ДП "Метелик")

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (далі - ПАТ "УПБ"),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Інвестохіллс Веста")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

1. У травні 2020 року Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна" (далі - ДП "Дрінкс Україна") (після зміни назви - ДП "Метелик") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило суд:

- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. (далі - Приватний нотаріус) та зареєстрований у реєстрі за №209, в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709, договором про надання кредиту від 12.05.2014 №822 та договором про надання кредиту від 03.04.2015 №904, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна";

- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, що посвідчений Приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за №210, в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна від 11.02.2013 №709-1, договором застави майна від 12.05.2014 №822-1 та договором застави майна від 03.04.2015 №904-1, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 кредитні зобов`язання перед ПАТ "УПБ" виконані та достроково сплачено борг по кредиту та відсотках за користування коштами, у зв`язку з чим сторони 27.05.2015 уклали договори про розірвання кредитних договорів;

- укладені між відповідачами договори №80, №80/1 у частині відступлення та передачі ПАТ "УПБ" у власність ТОВ "Інвестохіллс Веста" права вимоги та майнових прав за кредитними договорами та договорами застави суперечать положенням статей 512, 514, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК; вказані договори також порушують охоронювані законом права та інтереси ДП "Дрінкс Україна", оскільки за ними ТОВ "Інвестохіллс Веста" отримало право вимагати повторної сплати на свою користь вже сплаченого кредиту за договорами №709 від 11.02.2013, №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015;

- у правочинах з погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, кредитними договорами №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015, а саме, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, відсутні ознаки нікчемності, передбачені пунктами 5, 7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на що помилково посилалася Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" у листах від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1;

- в результаті здійснення вказаних вище правочинів ПАТ "УПБ" не прийняло на себе жодних зобов`язань, водночас отримало грошові кошти від виконання позивачем договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, кредитних договорів №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015; ці правочини не передбачають та не надають жодних переваг (пільг), встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Верховний Суд постановою від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позов задовольнив.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- позивач у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 виконав зобов`язання за кредитними договорами №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, №904 від 03.04.2015 та погасив заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами оспорюваних договорів №80, №80/1 зобов`язання за договорами про надання кредиту №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, №904 від 03.04.2015 та договорами застави майна №709-1 від 11.02.2013, №822-1 від 12.05.2014, №904-1 від 03.04.2015 були припинені шляхом їх повного виконання;

- відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання недійсними договору №80 - в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", та договору №80/1 - в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна №709-1 від 11.02.2013, договором застави майна №822-1 від 12.05.2014 та договором застави майна №904-1 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

7. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:

- Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у цій справі вказав, що сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 висновки щодо обрання у цій справі боржником неналежного та неефективного способу захисту, та на необхідність врахування яких вказує ТОВ "Інвестохіллс Веста", не можуть бути застосовані при розгляді справи №910/7305/20; з огляду на це відхиляються доводи ТОВ "Інвестохіллс Веста" з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20;

- врахувавши вказівки Верховного Суду у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що оспорювані позивачем договори зачіпають права та охоронювані законом інтереси ДП "Метелик", а обраний спосіб захисту є належним та ефективним;

- у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення договорів №80, №80/1 зобов`язання за договорами кредиту №822, №709, №904 та договорами застави №709-1, №822-1, №904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання оспорюваних Договорів №80, №80/1 в цій частині недійсними;

- процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а тому цей Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами;

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин звернення уповноваженої особи Фонду до суду з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, що, в свою чергу, спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних; суд першої інстанції правильно вказав, що для правильного вирішення спору підлягають дослідженню обставини щодо наявності чи відсутності ознак нікчемності правочинів з погашення заборгованості за договорами кредиту;

- оскільки платежі в погашення заборгованості позивача перед банком відбувались всередині банку, то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банку, відкритому в іншому банку (НБУ); так само не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку, на інший рахунок, також відкритий у цьому банку;

- укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним; проведення банком платіжної операції з погашення заборгованості за кредитом та перерахування коштів з поточного рахунку позивача в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням; наведені обґрунтування нікчемності договорів не отримали підтвердження;

- 30.04.2015, тобто майже за місяць до операцій з погашення позивачем заборгованості за договорами кредиту, ПАТ "УПБ" вже було віднесено до категорії проблемних, а тому здійснення таких операцій не могло спричинити неможливість виконання банком його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами;

- ТОВ "Розвиток-2012" отримало право вимоги до позивача, але не на підставі операцій з погашення заборгованості та укладення договорів про розірвання договорів кредиту, а у зв`язку з виконанням кредитних зобов`язань, перерахувавши банку грошові кошти, які були направлені на погашення зобов`язань за договорами кредиту;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження нікчемності правочинів, про які зазначали відповідачі та третя особа, на підставі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 не спростовує цього;

- з виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" за період з 26.05.2015 по 27.05.2015 вбачається факт погашення боргу 26.05.2015 - за договором кредиту №822 в сумі 864 786,30 грн, 27.05.2015 - за договором кредиту №709 в сумі 2 757 465,76 грн, 27.05.2015 - за договором кредиту №904 в сумі 2 546 712,33 грн;

- в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги чи повернення банком перерахованих сум грошових коштів; обставина віднесення правочинів до нікчемних має своїм наслідком покладення на позивача обов`язку повторної сплати боргу за Договорами кредиту, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача;

- суд першої інстанції правильно вказав, що позивач у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 виконав зобов`язання за договорами кредиту №822, №709, №904 та погасив заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами Договорів №80, №80/1 зобов`язання за цими Договорами кредиту та Договорами застави №709-1, №822-1, №904-1 були припинені шляхом їх повного виконання;

- відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК, а відтак, позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів №80 та №80/1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

8. 23.10.2023 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

9. Верховний Суд ухвалою від 13.11.2023 касаційну скаргу Фонду залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

10. 27.11.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 17.11.2023 заява про усунення недоліків касаційною скарги, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 13.11.2023.

11. На виконання вимог п.2 ч.4 ст.290 ГПК скаржник додав платіжну інструкцію від 15.11.2023 №4830, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 8 408,00 грн.

12. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, вказує:

1) суд апеляційної інстанції застосував статті 15, 16 ЦК без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №910/13840/18, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №911/1465/19, від 27.05.2021 у справі №910/8072/20, від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, 15.09.2022 у справі №910/12525/20, 16.10.2020 у справі №910/12787/17, щодо обрання належного способу захисту;

2) суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідності до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 01.12.2022 у справі №910/7305/20, що призвело до порушення статей 79-79, 86 ГПК;

3) суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.514 ЦК без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.012020 у справі №924/1208/18, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 02.11.2022 у справі №947/23885/19, від 08.08.2023 у справі №910/19199/21.

13. Крім того, скаржник, зокрема, вказує:

- в порушення статей 76-79, 86 ГПК суди першої та апеляційної інстанцій неповно, необ`єктивно та невсебічно здійснили огляд та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до хибних висновків стосовно припинення зобов`язань за кредитними договорами;

- суди не врахували того, що не відбулося погашення кредитної заборгованості позивача в порядку, визначеному постановою Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015, а відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань;

- суди проігноровали той факт, що на виконання п.4 ч.2 ст.37 Закону "Про систему гранування вкладів фізичних осіб" передбачено можливість Фонду або уповноваженої особи, у випадку делегування їй повноважень, застосовувати наслідки нікчемності правочинів (що містять ознаки, передбачені ч.3 ст.38 вказаного Закону), як і не врахували ст.216 ЦК, яка надає сторонам можливість самостійно застосовувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину без реалізації права на звернення до суду з окремим позовом;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 зробила висновки щодо обов`язковості виконання неплатоспроможними банками постанов НБУ та щодо наслідків у випадку їх порушення; суди ці висновки не врахували;

- порушене право позивачів відсутнє, обрано неефективний спосіб захисту та відсутня правова вимога.

14. Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього кодексу.

15. Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то з огляду на те, що скаржник усунув недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання та є такою що відповідає вимогам ст.290 ГПК, у зв`язку з чим відповідно до правил ст.294 ГПК необхідно відкрити касаційне провадження у справі.

16. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції складений 29.09.2023 та направлений на електронну пошту Фонду цього ж дня о 16:54 (після закінчення робочого дня (до 16:45), на підтвердження чого надано витяг з правил внутрішнього трудового розпорядку). Враховуючи це, Фонд отримав та зареєстрував оскаржувану постанову в перший робочий день після 29.09.2023 - 02.10.2023, тому строк на касаційне оскарження має вираховуватись з цієї дати.

17. Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

18. Відповідно до частин 2, 3 ст.288 ГПК учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

19. Верховний Суд встановив, що касаційна скарга подана скаржником 23.10.2023 (згідно відмітки Верховного Суду), тобто після закінчення строку на касаційне оскарження (до 17.10.2023) та після спливу встановленого ч.2 ст.288 ГПК строку на його поновлення (19.10.2020).

20. Враховуючи те, що порушення строку є незначним (6 днів), а також враховуючи дату та час направлення повного тексту оскаржуваної постанови на електронну пошту Фонду (п`ятниця 29.09.2023 о 16:54), Верховний Суд вважає, що клопотання про поновлення строку необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023.

2. Відкрити касаційне провадження у справі №910/7305/20 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Призначити до розгляду справу №910/7305/20 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 на 21 лютого 2024 року о 14:20 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.

4. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.01.2024.

5. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

6. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

7. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ч.4 ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

8. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

9. Звернути увагу учасників справи та їх представників, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- якщо касаційна скарга подані до суду в електронній формі, то особа, яка подала скаргу, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець