Рішення

від 27.12.2023 по справі 276/1813/23

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1813/23

Провадження по справі №2/276/388/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

представника позивача Нечіпайла Р.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Європа Транс Агро» звернулося до Володарсько-Волинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європа Транс Агро» завдані збитки за пошкоджені транспортні засоби в розмірі 2943413,24 грн. та судові витрати: судовий збір у розмірі 44316,21 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн., витрати на визначення вартості завданого власнику транспортних засобів матеріального збитку в розмірі 11000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.09.2022 року з вини відповідача, який перебував у стані алкогольного сп`яніння та був працівником ТОВ «Європа Транс Агро», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано матеріальну шкоду майну підприємства, а саме було пошкоджено належні позивачу транспортні засоби - вантажний автомобіль MAN TGX 18.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп BODEX KIS ЗВ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Факт керування ОСОБА_1 зазначеними транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також вчинення ним ДТП підтверджується постановами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 та 16.06.2023 року (справа № 183/6219/22 та №183/6220/22), згідно яких відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортних засобів, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності. За результатами проведеної оцінки, відповідно до звітів №37412 та №37413 від 29.09.2022 року загальна вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортних засобів, склала 2943413,24 грн. Витрати позивача на визначення вартості матеріального збитку склали 11000,00 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав, що їх попередній розмір складає 50000,00 грн., докази на підтвердження подасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18.09.2023 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати відзив на позов та у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк не подав до суду відзиву із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог ТОВ «Європа Транс Агро».

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24.10.2023 року закрито підготовче судове засідання з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити. По суті заявлених позовних вимог пояснив, що з серпня 2017 р. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із позивачем ТОВ «Європа Транс Агро» на посаді водія, а також був прийнятий на умовах суміщення на посаду експедитора транспортного. 03 вересня 2022 року ОСОБА_1 був відправлений у відрядження в Новомосковський район Дніпропетровської області для перевезення зернових культур, терміном з 03 вересня по 10 вересня 2022 року.

09 вересня 2022 р. о 10 год. 55 хв. в Новомосковському pайоні Дніпропетровській області на автомобільній дорозі М29 ОСОБА_1 перевозив вантаж на ввіреному йому вантажному автомобілі Мan НОМЕР_1 та напівпричепі Bodex AI6520XF, та не впоравшись із керуванням допустив перекидання транспортного засобу, внаслідок перекидання транспортні засоби отримали механічні пошкодження з суттєвими матеріальними збитками. У подальшому, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено два протоколи про адміністративні правопорушення за ст.124 та ст.130 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду показав, що проба позитивна - 1,36 проміле. Транспортні засоби, як тягач так і причіп, перед ДТП знаходилися у справному технічному стані. Відповідно до підготовлених звітів оцінки вартість матеріального збитку завданого власнику напівпричепа Bodex складає 1468647 грн. 24 коп., вартість матеріального збитку завданого власнику тягача MAN складає 1474766 грн. 00 коп. Додатково позивач поніс витрати на проведення оцінки в розмірі 11000 грн. Наказом № 475/к від 14.10.2022 р. ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані. В подальшому Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області було встановлено вину ОСОБА_1 як за ст.124 КУпАП, так і за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стосовно правового обґрунтування представник позивача послався на ст.130, 131, п.4 ч.1 ст.134 КЗпП України, зазначивши, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані, та що зменшення розміру відшкодування за цю шкоду не допускається. При застосуванні заходів матеріальної відповідальності з цієї підстави не мають значення ні кваліфікація, спеціальність чи посада працівника; ні форма вини. Працівник, який перебував у нетверезому стані, несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну шкоду. Розмір збитків був визначений у відповідності до постанови КМУ «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей». Незалежною оцінкою майна є оцінка майна, проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Представник позивача вважає, що є підтвердженими всі умови настання матеріальної відповідальності працівника, передбачені до ч.2 ст.130 КЗпП України.

Також представник повідомив, що добровільне страхування вищевказаних транспортних засобів від збитку (КАСКО) не здійснювалось, була застрахована лише цивільно-правова відповідальності власників транспортних засобів (страховий поліс).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Скориставшись правом, визначеним ст.63 Конституції України, позивач відмовився давати будь-які пояснення у справі та послався на те, що його участь у справі забезпечена представником, після чого залишив зал суду.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позов є необґрунтованим, а пояснення представника позивача суперечать вимогам закону. Представник відповідача вважає, що докази, які надані позивачем, свідчать про те, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим вчинено ДТП, а тому позивач мав можливість отримати відшкодування шкоди, звернувшись до страхової компанії. Позивач цього не зробив. Представник відповідача зазначив, що суд не має брати до уваги надані позивачем звіти оцінки матеріального збитку, так як вважає їх неналежними доказами, оскільки висновок оцінювача не є експертним висновком, оцінювач не знаходиться у відповідному реєстрі оцінки, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК).

Положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно зі ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України, працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Разом з цим, п.4 ч.1 ст.134 КЗпП встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов`язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду, як правило, не допускається.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що згідно із наказом від 10.08.2017 року №24/К «про прийняття на роботу» відповідача ОСОБА_1 прийнято на основну роботу до ТОВ «Європа Транс Агро» з 11.08.2017 року на посаду водія автотранспортних засобів (вантажного автомобіля) (а.с.12). Також, згідно з наказом від 21.09.2018 року №372/К відповідача ОСОБА_1 прийнято до ТОВ «Європа Транс Агро» з 24.09.2018 року на умовах суміщення на посаду експедитор транспортний (а.с.13).

09.09.2022 року о 10 год. 55 хв. в Новомосковському pайоні Дніпропетровської області, на автодорозі М29 в районі 172 км, ОСОБА_1 , будучи водієм ТОВ «Європа Транс Агро», під час виконання своїх трудових обов`язків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував належними позивачу вантажним автомобілем MAN TGX 18.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом Bodex, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не впоравшись із керуванням допустив перекидання транспортних засобів, внаслідок перекидання транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

17.10.2022 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «Європа Транс Агро» на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Вказані обставини підтверджуються: наказами про прийняття ОСОБА_1 на роботу (а.с.12-13); наказом № ЦАТП 03-09-2022/11 від 03.09.2022 р. про направлення водія ОСОБА_1 у відрядження до Елеватор, Кільчень, Олімпекс-Агро АФ ТОВ, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., терміном із 03 вересня по 10 вересня 2022 року (а.с.16); наказом №475/К від 14.10.2022 року «про припинення трудового договору» (а.с.17); постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 у справі №183/6219/22, яка набрала законної сили 14.02.2023 (а.с.14); постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 року, яка набрала законної сили 27.06.2023 (а.с.15).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що наказ № ЦАТП 03-09-2022/11 від 03.09.2022 р. про направлення водія не підписаний ОСОБА_1 .

Так, згідно з дослідженого судом наказу № ЦАТП 03-09-2022/11 від 03.09.2022 р. про направлення водія ОСОБА_1 у відрядження до Елеватор, Кільчень, Олімпекс-Агро АФ ТОВ, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., терміном із 03 вересня по 10 вересня 2022 року встановлено, що в наказі підпис водія ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом відсутній.

Водночас, відповідно до постанов Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 та 16.06.2023 року, які набрали законної сили, встановлено, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи вантажним автомобілем MAN TGX 18.480, д.р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом Bodex, д.р.н. НОМЕР_2 , вчинив ДТП 09.09.2022 року саме в Новомосковському районі Дніпропетровської області, тобто у вказаному в наказі про відрядження місці та період часу.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт перебування у трудових відносинах з позивачем та перебування ОСОБА_1 у відрядженні на час вчинення 09.09.2022 року ДТП в Новомосковському районі Дніпропетровської області, а лише вказував на відсутність підпису в наказі про відрядження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про відрядження до Новомосковського району Дніпропетровської області, оскільки останній 09.09.2022 року перебував у вказаному в наказі про відрядженні місці та виконував свої безпосередні трудові обов`язки водія вантажного автомобіля, що стороною відповідача не заперечується.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року (справа №183/6219/22) встановлено факт керування відповідачем ОСОБА_1 09.09.2022 року о 10 год. 55 хв. на автодорозі М-29 в районі 172 км Новомосковського району Дніпропетровської області транспортним засобом 09.09.2022 року, д.р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом Bodex, д.р.н. НОМЕР_2 , та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 року (183/6220/22) встановлено факт керування відповідачем ОСОБА_1 09.09.2022 року о 10 год. 55 хв. на автодорозі М-29 в районі 172 км Новомосковського району Дніпропетровської області транспортним засобом 09.09.2022 року, д.р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом Bodex, д.р.н. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.09.2022 року, зокрема щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені вищезазначеними постановами суду про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.

На дату вчинення ДТП вказані транспортні засоби знаходилися у справному технічному стані, що підтверджується протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу, виданими ТОВ «Західстандарт система» № 01108-00332-22 від 12.05.2022 року та № 00865-00159-22 від 16.05.2022 року (а.с.62-63).

Згідно із звітом №37412 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 29.09.2022 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодженням транспортного засобу MAN TGX 18.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Європа Транс Агро» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , становить 1474766 грн. 00 коп.(а.с.35-62).

Згідно із звітом №37413 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 29.09.2022 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодженням транспортного засобу Bodex, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Європа Транс Агро» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , становить 1468647 грн. 24 коп.(а.с.18-34).

Загальна вартість матеріального збитку, заподіяного ТОВ «Європа Транс Агро», згідно вказаних звітів склала 2943413 грн. 24 коп.

Частиною 2 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ №116 від 22.01.1996 року «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.

Посилання представника відповідача, що оцінка пошкоджень не відповідає реальному розміру завданих збитків, звіт складено некомпетентною особою, суд не бере до уваги, оскільки оцінка розміру завданих збитків проведена кваліфікованим суб`єктом оціночної діяльності, представником відповідача не спростовано суму завданого матеріального збитку, а також не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку.

Так, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна є оцінка майна, проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

З досліджених судом звітів №37412 та №37413 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику, складених 29.09.2022 року суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) - суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_3 має кваліфікацію оцінювача, є суб`єктом оціночної діяльності та внесений до Державного реєстру оцінювачів згідно свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України №821 від 15.09.2004 року.

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при пошкодженні транспортних засобів повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.

Надані позивачем звіти відповідають вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем не надано.

Суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували розрахунок суми збитків, завданих у результаті пошкодження транспортних засобів MAN TGX 18.480, д.р.н. НОМЕР_1 , та Bodex, д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих транспортним засобам внаслідок ДТП, що мала місце 09.09.2022 року.

При цьому, суд наголошує, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як роз`яснено в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Однак сторона відповідача, заперечуючи описані вище обставини та доводи позивача, не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на їх спростування.

Враховуючи викладене, оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним позивачем, що відповідач ОСОБА_1 , під час виконання трудових обов`язків, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів свого роботодавця ТОВ «Європа Транс Агро», внаслідок чого ТОВ «Європа Транс Агро» завдано матеріальної шкоди в розмірі 2943413 грн. 24 коп., а тому позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, приймаючи рішення у справі, суд приходить до висновку про безпідставність доводів представника відповідача, що у зв`язку з вчиненою ОСОБА_1 дорожньо-транспортною пригодою позивач мав можливість отримати відшкодування шкоди, звернувшись до страхової компанії, однак цього не зробив.

Як з`ясовано судом в засіданні, пошкоджені внаслідок вчиненої 09.09.2022 року ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби під його керуванням, а саме вантажний автомобіль та напівпричіп, були забезпечені страховими полісами щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Водночас, вказані транспортні засоби не були застраховані позивачем від збитку, завданого їх власнику внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія таких транспортних засобів, тобто КАСКО було відсутнє.

Суд зазначає, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс) у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є обов`язковим видом страхування, яке покриває витрати на постраждалих внаслідок ДТП, яке спричинив водій забезпеченого страховим полісом транспортного засобу. При цьому ушкодження транспортного засобу власника страхового полісу страхова компанія не покриває. Що стосується КАСКО, то вказаний вид страхування є виключно добровільним видом страхування транспортних засобів, яке покриває витрати на відновлення транспортного засобу, водій якого є винуватцем ДТП.

Оскільки в судовому засіданні з`ясовано, що транспортні засоби, якими керував 09.09.2022 року ОСОБА_1 та вчинив ДТП, не були застраховані вказаним видом добровільного страхування на випадок їх пошкодження внаслідок ДТП, то у позивача відсутня можливість відшкодування шкоди за рахунок страхових виплат.

Доказів того, що пошкоджені транспортні засоби були застраховані від збитку завданого внаслідок ДТП, спричиненого з вини водія забезпечених транспортних засобів, сторона відповідача не надала, жодних клопотань щодо витребування таких доказів від страхових компаній не заявила.

Також, в судовому засіданні представник відповідача стверджував, що завдана позивачу шкода внаслідок виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків повинна бути стягнута у відповідності до норм трудового законодавства в межах його середнього місячного заробітку.

Суд не погоджується з такою позицією представника відповідача та вважає її необґрунтованою, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, з вини відповідача ОСОБА_1 , який був з позивачем у трудових відносинах, шкода позивачу завдана під час перебування ОСОБА_1 у нетверезому стані.

Чинним трудовим законодавством встановлені випадки повної матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

Саме таку нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач вказав у позові, з чим суд погодився, прийшовши до висновку про доведеність обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позовних вимог, вказав на порушення ТОВ «Європа Транс Агро» процедури звільнення з роботи ОСОБА_1 , зазначивши, що наказ про звільнення з роботи не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом та отримання його копії, а також порушена процедура видачі останньому трудової книжки.

Суд зауважує, що порушення процедури звільнення не є предметом доказування у вказаній справі, оскільки такі обставини не стосуються заявлених вимог позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, а тому у відповідності до положень ст.77 ЦПК України не підлягають встановленню при ухваленні цього судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, дослідивши вказані доводи представника відповідача, суд приходить до висновку, що вони не спростовують встановлені судом обставини справи та не є безумовними підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Європа Транс Агро» понесло витрати в розмірі 11000,00 грн. на визначення матеріального збитку, що підтверджується актом надання послуг (робіт) № 2781 від 20.09.2022 року, рахунком-фактурою № 2781 від 20.09.2022 року, платіжною інструкцією №6564859 від 20.09.2022 року про оплату вказаної суми (а.с.64-66).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 139 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як описано вище, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісних транспортних засобів, ТОВ «Європа Транс Агро» замовило відповідну оцінку, за результатами якою були складені відповідні звіти суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (звіт №37412 від 29.09.2022 року та звіт №37413 від 29.09.2022 року).

Описаний вище звіти безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, виготовлені на замовлення позивача, факт оплати таких послуг підтверджується належним розрахунковим документом, заперечень щодо розміру цих витрат представник відповідача не заявляв.

Схожі висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

За подання позовної заяви ТОВ «Європа Транс Агро» сплатило судовий збір в розмірі 44316,21 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №18588 від 07 вересня 2023 року (а.с.1).

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути на користь ТОВ «Європа Транс Агро» судові витрати із сплати судового збору в розмірі 44316,21 грн. та витрати на визначення вартості матеріального збитку в розмірі 11000,00 грн.

Що стосується вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Позивачем до позовної заяви долучено лише ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1092516 від 07.09.2023 року, виданий адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» на підставі договору про надання правової допомоги № AD-0060 від 02.01.2020 року у Володарсько-Волинському районному суді адвокатом Нечіпайлом Русланом Сергійовичем (а.с.67).

Доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн позивачем та його представником суду не надано.

За таких обставин, за відсутності доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат при ухваленні цього рішення.

Разом з тим, у цивільному позові позивачем заявлено, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Відтак, питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу може бути вирішене шляхом ухвалення додаткового рішення суду.

Керуючись статтями 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (код ЄДРПОУ 41101091) матеріальну шкоду, заподіяну підприємству працівником під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 2943413 (два мільйони дев`ятсот сорок три тисячі чотириста тринадцять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (код ЄДРПОУ 41101091) судові витрати у в розмірі 55316 (п`ятдесят п`ять тисяч триста шістнадцять) грн. 21 (двадцять одна) коп., з яких: витрати зі сплати судового збору - 44316 грн. 21 коп., витрати на визначення вартості матеріального збитку - 11000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», адреса місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62, поштова адреса: м. Київ, пр-т. Берестейський, 121 в, код ЄДРПОУ 41101091.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 08.01.2024 року

Суддя А.М. Збаражський