Рішення

від 09.01.2024 по справі 707/3454/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №707/3454/23

Провадження №2/707/84/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника законного

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поховання, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_3 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поховання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги є його діти: позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 , які прийняли спадщину. Всі витрати на поховання померлого ОСОБА_5 понесено позивачкою в загальному розмірі 820 євро та 47200 грн. Позивачка вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_4 є малолітнім спадкоємцем ОСОБА_5 , то половину понесених позивачкою витрат на поховання померлого ОСОБА_5 слід стягнути з законного представника позивача ОСОБА_6 .

На підставі викладеного позивачка просить стягнути з ОСОБА_6 , яка є законним представником малолітнього відповідача ОСОБА_4 , на її користь витрати на поховання в розмірі 410 євро та 23600 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.

1.2. Законна представниця малолітнього відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надала письмовий відзив, в якому вказала, що позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі. Позивач отримала виплату на поховання, а тому зобов`язана була здійснити поховання самостійно. Її, ОСОБА_6 , навіть не запрошували на поховання і вона не була про нього обізнана. Витрати на поховання в розмірі 10200 грн. здійснила ОСОБА_7 , а не позивачка. В той же час в довідці від 20.01.2021 вказано, що відбулась кремація і передана була лише урна з прахом. Позивачка не довела факту встановлення пам`ятника на могилі спадкодавця. Встановлення пам`ятника за 37000 грн. не є розумними витратами на поховання. Витрати в сумі 820 євро ґрунтуються на документах, що не перекладені українською мовою та не посвідчені нотаріально. Вона, ОСОБА_6 , самостійно виховує трьох дітей і не може відшкодувати заявлені витрати.

1.3. У відповіді на відзив представник позивачки вказав, що витрати на виготовлення пам`ятника понесла саме позивачка, що підтверджується копією договору на виготовлення пам`ятника. В процесі організації поховання ОСОБА_7 (мати позивачки) допомагала позивачці та розрахувалась за товарним чеком, однак позивачка в подальшому повернула їй грошові кошти.

1.4. У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, які викладені у відзиві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.10.2017 Виконкомом Грушівської сільської ради Кам?янського району Черкаської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26.10.2017 складено відповідний актовий запис № 03. Батьком записаний ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, що зареєстроване в Естонському статутному громадському реєстрі №382-2021/209, дата видачі 08.04.2021, орган, який зареєстрував смерть: відділ Міністерство внутрішніх справ, реєстровий номер документа 1-11-2021/352, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , місце смерті: Естонія, округ Гар?юмаа, волость Сауе.

2.2. Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, що посвідчені 26.09.2022 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С., спадкоємицею майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_3 . Спадщина складається з 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0584 га та з 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Черкаського районнного суду Черкаської області від 17.02.2022 у справі № 707/2091/21, позов ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , задоволено та визнано за малолітнім ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- 1/2 частину жилого будинку з прибудовами і надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2015 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О., (реєстр №241). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №622913071249;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0584 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2015 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О., (реєстр №238). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №622907271249;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,638 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хутірської сільської ради (кадастровий номер 7124988700:01:001:0025), що належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2015 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О., (реєстр №250). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №623033571249;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0919 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована в с. Хутори, Черкаського району Черкаської області (кадастровий номер 7124988700:02:002:0492), що належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2015 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О. (реєстр №247). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №622982371249;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1032га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хутірської сільської ради Черкаського району черкаської області (кадастровий номер 7124988700:02:001:0367), яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2015 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Вороною О.О., (реєстр №244). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №622954771249. Рішення набрало законної сили 22.03.2022.

2.2. Згідно з копією довідками Талінського поховального бюро від 14.01.2021 та від 20.01.2021, квитанції АТ КБ «Приватбанк» про переказ коштів, ОСОБА_3 понесла витрати на кремацію, транспортування урни з прахом ОСОБА_5 з Єстонії в розмірі 820 євро.

Відповідно до копії товарного чеку № 12 від 13.02.2021, виданого ФОП ОСОБА_9 , витрати на предмети ритуальної належності, транспортувальні послуги, перенесення труни з тілом померлого, надання труни, траурної стрічки, вінка в кількості 1шт., хреста, копання ями, становлять 10200 грн. У верхній частині чека вказано прізвище ОСОБА_7 .

Відповідно до копії розписки від 10.09.2023 ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_3 суму в розмірі 10200 грн. в якості відшкодування понесених витрат згідно з товарним чеком № 12 від 13.02.2021 щодо купівлі ритуальних предметів та послуг, пов`язаних з похованням ОСОБА_5 .

Згідно з копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В02 № 684668 та копії витягу з реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_9 , як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в Черкаській ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області з 12.01.2003. Вид діяльності - організування поховань і надання суміжних послуг.

25.04.2022 ОСОБА_3 в якості замовника та ФОП ОСОБА_10 в якості виконавця уклали договір про виготовлення та встановлення пам`ятників за технічною документацією замовника. Вартість робіт становить 37000 грн. Договір діє протягом 7 років.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 53 від 25.04.2022 виданого ФОП ОСОБА_10 , плата за виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_5 становить 37000 грн., гроші прийняті від ОСОБА_3 .

Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та копії витягу з реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_10 як фізична особа-підприємець перебуває на податковому обліку в Смілянській ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області з 13.03.2006. Вид діяльності - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству; намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання, намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу», надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Кодексу, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

В силу ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг визначається необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 22 вищевказаного Закону регламентує, що при переміщенні через державний кордон України тіло померлого повинне вміщуватися в металеву герметичну труну (урну), яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзаці третьому частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 3-6 ст. 25 вищевказаного Закону після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з Необхідним мінімальним переліком видів ритуальних послуг, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, до вказаного переліку входять, зокрема, кремація тіл померлих, зберігання урн з прахом померлих у крематорії, організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України.

3.2. Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

3.3. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 26 ЦК України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 вищевказаного Закону діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов`язки, пов`язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

3.4. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

3.5. У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 756/7001/20 вказано, що оскільки питання щодо меж відшкодування спадкоємцями витрат, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, статтею 1232 ЦК України не визначено, системний аналіз вказаної норми матеріального права у взаємному зв`язку з приписами частини першої статті 1282 ЦК України дозволяє дійти висновку, що таке відшкодування може мати місце лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Вирішуючи цей спір (як і будь-який інший цивільно-правовий спір), суд вважає за необхідне поетапно з`ясувати:

1) чи існує у позивача право або законний інтерес;

2) якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (відповідачами);

3) якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

У випадку негативного висновку щодо одного з вищевказаних питань у задоволенні позову слід відмовити (аналогічна позиція викладена у пункті 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, аналізувати чи має місце порушення права позивача та чи ефективний ним обрано спосіб захисту суд може лише тоді, коли дійшов висновку про наявність у позивача певного права. Інакше, якщо суд не дійшов висновку про існування у позивача певного права, він абстрактно буде робити висновки про порушення якогось неконкретного права та про ефективність захисту цього неконкретного права.

4.2. Право позивачки вимагати після смерті ОСОБА_5 від інших спадкоємців відшкодування розумних витрат на поховання встановлено у ч. 1 ст. 1232 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що не всі заявлені позивачкою до стягнення витрати є обґрунтованими.

4.3. Зокрема, витрати на ритуальні послуги в сумі 10200 грн. згідно з товарним чеком № 12 від 13.02.2021 понесла ОСОБА_7 , а не позивачка, про що вказано у самому чеку. Той факт, що 10.09.2023 позивачка добровільно відшкодувала ОСОБА_7 вищевказані витрати на поховання, не призводить до виникнення у позивачки права вимагати від іншого спадкоємця відшкодування витрат, які позивачка понесла добровільно. В аспекті цих витрат на суму 10200 грн. позивачка є спадкоємицею, яка добровільно їх відшкодувала іншій особі. Саме інша особа, а не позивачка, реально понесла витрати на поховання в сумі 10200 грн.

Крім того, на думку суду, розписка про відшкодування позивачкою 10.09.2023 ОСОБА_7 суми в розмірі 10200 грн. має вкрай низький ступінь достовірності. Вказана розписка була надана до суду лише після того, як у відзиві законна представниця відповідача вказала про понесення витрат на суму 10200 грн. не позивачкою, а іншою особою. У позовній заяві представник позивачки не вказував про існування цієї розписки або хоча б про сам факт відшкодування позивачкою суми в розмірі 10200 грн. на користь ОСОБА_7 .

Отже, суд вважає, що позивачка та її представник не довели достатніми та достовірними доказами факт понесення саме позивачкою витрат на ритуальні послуги в сумі 10200 грн. згідно з товарним чеком № 12 від 13.02.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення половини цих витрат належить відмовити.

4.4. Стосовно витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника суд зазначає, що по-перше, позивач та її представник не надали жодного доказу того, що пам`ятник для померлого ОСОБА_5 дійсно був виготовлений, встановлений на його могилу та зареєстрований у книзі обліку намогильних споруд відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу». На думку суду, витрати на поховання мають відшкодовуватися лише тоді, коли доведено, що такі витрати призвели до реального надання послуг, купівлі чи виготовлення товарів, пов`язаних з похованням особи.

По-друге, у договорі про виготовлення та встановлення пам`ятника з незрозумілих для суду причин строк зберігання вказаний до 25 квітня 2025 року. При цьому суду не була надана технічна документація щодо пам`ятника, про яку вказано у договорі. Без цієї документації суд не може визначити чи є розумними витрати на пам`ятник ціною у 37000 грн. Позивачка не продемонструвала будь-яких матеріалів, які дозволили б встановити зовнішній вигляд та характеристики пам`ятника і визначити, що він був виготовлений саме з метою увічнення пам`яті померлого ОСОБА_5 .

Отже, у задоволенні вимог про відшкодування половини витрат позивачки на пам`ятник ціною у 37000 грн. належить відмовити.

4.5. Стосовно витрат на послуги з проведення кремації та вчинення інших дій після смерті ОСОБА_5 у Естонії суд зазначає, що послуги з кремації тіл померлих, зберігання урн з прахом померлих у крематорії, організації відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України входять до необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193. На думку суду, відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого в Україну з-за її меж також є такою необхідною послугою, якщо померлого було вирішено захоронити в Україні.

Перелічені у рахунку-фактурі № 210111 від 14.01.2021 послуги щодо транспортування, кремації, оплати урни для праху ОСОБА_5 , на думку суду, є розумними та необхідними для здійснення кремації.

Разом з тим, необґрунтованими є витрати на «плату за послуги» в розмірі 15 євро, на «документацію» в розмірі 125 євро та на «відправлення посилки» в розмірі 157 євро. До суду не було надано жодних доказів щодо дійсного змісту вказаних послуг, а отже й не було доведено необхідності здійснення цих витрат.

Отже, суд вважає, що витрати на послуги з проведення кремації та вчинення інших дій після смерті ОСОБА_5 є обґрунтованими в сумі 523 євро (820 - 15 - 125 - 157).

4.6. Разом з тим, вирішуючи питання про можливість стягнення грошових сум, які визнанні судом обґрунтованими, суд звертає особливу увагу на спосіб захисту, який позивачка та її представник обрали у позовній заяві.

У позовній заяві в якості відповідача вказано малолітнього ОСОБА_4 , який є спадкоємцем після смерті його батька ОСОБА_5 . Однак, стягнути витрати на поховання представник позивача просить не з відповідача, а з його законного представника - ОСОБА_6 . Вказаний спосіб захисту не є помилкою чи опискою, оскільки у мотивувальній частині позовної заяви представник позивача присвячує два абзаци обґрунтуванню правильності такого способу захисту.

У зв`язку із цим суд зазначає, що по-перше, позовні вимоги матеріально-правового характеру можуть пред`являтися лише до особи, яка має процесуальний статус відповідача у справі. Законний представник відповідача не є відповідачем доти, доки його не вказано відповідачем у позовній заяві під час подання позову або не залучено за ухвалою суду до участі у справі в якості відповідача.

По-друге, зі змісту ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1, 5 ст. 26, ч. 1 ст. 242 ЦК України видно, що малолітня особа здатна мати такі ж самі цивільні права та обов`язки, що і повнолітня особа, окрім випадків, прямо визначених законом (наприклад, згідно з ч. 2 ст. 31 ЦК України малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду). Батьки малолітньої особи є її законними представниками та можуть здійснювати певні права чи обов`язки від її імені, проте за загальним правилом не несуть цивільної відповідальності від свого імені замість малолітньої особи, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 1232 ЦК України видно, що саме спадкоємці, а не їх представники, зобов`язані відшкодувати розумні витрати на поховання спадкодавця. Статтями 1261, 1268 ЦК України підтверджується, що малолітня особа може бути спадкоємцем та, відповідно, мати всі права та обов`язки спадкоємця.

Норми п. 8 ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» також вказують на те, що діти можуть бути боржниками у виконавчому провадженні, проте реалізують свої права та виконують обов`язки через своїх законних представників.

Вищевказані норми та висновки свідчать про те, що малолітній спадкоємець може бути відповідачем та боржником у зв`язку із своїм обов`язком відшкодувати витрати на поховання. Стягнення цих витрат з законного представника малолітнього спадкоємця буде безпідставним та призведе до покладення цивільної відповідальності на особу, яка не є спадкоємцем. Крім того, в такому випадку всупереч ч. 1 ст. 1282 ЦК України відшкодування витрат на поховання буде відбуватися без урахування вартості майна, одержаного у спадщину, оскільки боржником буде визначено не спадкоємця, а іншу особу.

В даному випадку малолітній ОСОБА_4 має нести цивільну відповідальність з відшкодування витрат на поховання не тільки тому, що він є спадкоємцем, а й тому, що вартість успадкованого ним майна (чотири земельних ділянки по 1/2 частці та 1/2 частка будинку) вочевидь є достатньою для відшкодування таких витрат. Дійсно, його законним представником має бути його мати ОСОБА_6 , проте вона не повинна ставати боржником за вищевказаним зобов`язанням.

Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 409/656/19 є неналежними, оскільки у цій постанові жоден з учасників справи не ставив перед Верховним Судом питання про правомірність стягнення витрат на поховання з законного представника спадкоємця. Відповідно, Верховний Суд не оцінював вказану обставину.

Отже, представник позивача обрав невірний спосіб захисту прав позивача, вимагаючи стягнути витрати на поховання з особи, яка не є ані відповідачем, ані спадкоємцем. Це є підставою для відмови у задоволенні тих грошових вимог на суму 523 євро, які визнані судом обґрунтованими.

В підсумку, слід відмовити у задоволенні всіх заявлених позовних вимог.

5. Розподіл судових витрат, інші процесуальні питання

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено. Представник законної представниці малолітнього відповідача не надав доказів понесення відповідачем або його представниками судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат на поховання.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09 січня 2024 року.

Суддя Д. Б. Баронін