Рішення

від 08.01.2024 по справі 140/20569/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/20569/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» (далі - ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі- ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2023 №0011570706.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.10.2022 відкрито провадження у справі №/903/683/22 про банкрутство ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2022 визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області до позивача згідно заяви від 11.11.2022, а саме: 724692,31 грн - основний борг, 4 962,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами.

Постановою Господарського суду Волинської області від 29.03.2023 ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

ГУ ДПС у Волинській області подано до господарського суду заяву від 01.05.2023 про визнання додаткових грошових вимог до позивача в розмірі 6027903,74 грн, у тому числі згідно із податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2023 №0011570706, яким позивачу збільшено зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 805 218,00 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що з відкриттям провадження у справі про банкрутство господарським судом, у відповідності до вимог статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Вважає, що з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство, винесення органом податкового контролю рішення, яким позивачу збільшено як боржнику у справі про банкрутство зобов`язання, є незаконним та порушує процедуру розгляду вимог до боржника. Грошові вимоги до неплатоспроможного суб`єкта можуть заявлятися виключно у відповідності до вимог КУзПБ, зокрема шляхом подання письмової заяви з вимогами до боржника.

Згідно поданої відповідачем господарському суду заяви від 11.11.2022 заявлено грошові вимоги з податку на додану вартість в розмірі 601 898,04 грн, з яких: основний платіж становить 482 449,14 грн, штрафна санкція 92 170,75 грн, пеня 27 278,15 грн.

Зазначену заяву з конкурсною заборгованістю заявника розглянуто господарським судом, ухвалою якого в межах справи про банкрутство грошові вимоги відповідача визнано.

В додатковій заяві відповідача від 01.05.2023, з посиланням на оскаржуване рішення, заявлено грошові вимоги з ПДВ в розмірі 813 378,00 грн.

Вказує, що правове обґрунтування оскаржуваного рішення відповідача містить лише посилання на акт від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183, а також статті 16, 86, 184, 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), яке є незрозумілим щодо визначення позивачу зобов`язання за платежем ПДВ в розмірі 805 218,00 грн.

Окрім того, підставою проведення перевірки зазначено - у зв`язку з визнанням банкрутом, однак ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» визнано банкрутом лише 29.03.2023 згідно постанови господарського суду.

Враховуючи не здійснення позивачем господарської діяльності протягом останніх кількох років, а також фактичне припинення діяльності в 2022 році у зв`язку з російським вторгненням в Україну, запитувані перевіряючими документи були надані частково.

Окрім того, оскільки позивач не був обізнаним про анулювання свідоцтва платника ПДВ, незрозумілими є підстави, обсяги та які товари/послуги, необоротні активи взяті відповідачем за основу як такі, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, який розмір звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів враховано відповідачем при визначенні зобов`язання з ПДВ в розмірі 805 218,00 грн

Вважає, що нарахування податкових зобов`язань здійснено відповідачем на підставі власних розрахунків та припущень, відкриття провадження у справі про банкрутство обумовлює особливий статус суб`єкта, грошові зобов`язання якого визначаються у порядку, визначеному положеннями КУзПБ.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.37-39) позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7, пункту 78.1. статті 78 ПК України та у зв`язку з визнанням банкрутом ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», на підставі наказу від 29.11.2022 №2138-п, ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.11.2022.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183, яким встановлено порушення податкового законодавства та винесено, у тому числі оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011570706 від 25.01.2023, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 805 218,00 грн

Зазначає, що згідно додатку 12 до акту перевірки від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183 «Зразок зведених даних, задекларованих платником податків ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» за період з 01.01.2019 по 30.11.2022 та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість» встановлено наступне.

ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» за даними платника за грудень 2021 року задекларовано усього податкових зобов`язань з ПДВ (ряд. 9) - 0 грн, за даними перевірки усього зобов`язань (ряд. 9 декларації) має становити - 5114682 грн (умовний продаж), сума від`ємного значення (ряд. 21 декларації) становить - 217718 грн, отже сума відхилення становить - усього зобов`язань (ряд. 9 декларації) - 5114682 грн, позитивне значення (ряд 18 декларації) становить 805218,00 грн.

Директором ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» не надано підтверджуючі документи господарської діяльності ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» щодо надання послуг та продажу ТМЦ за період з 01.01 2019 30.11.2022, а саме: головної книги, обороти субрахунків 101, 102, 103, 104, 105, 106, 109, 112, 113, 115, 117, 12, 13, 151, 152, 153, 154, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 30, 31, 361, 362, 371, 377, 631, 632, 685, 702, 71, 74, 79, 902, 92, 93, 94 в розрізі номенклатури, періоду та кореспондуючих субрахунків, статей доходів та витрат, накладних, податкових накладних, договорів, документів щодо наявності основних засобів (власних та орендованих) видаткові накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, документи про походження ТМЦ, документи про внутрішнє переміщення, документи про виробничі потужності обладнання та інших первинних документів.

Враховуючи, що ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за звітні періоди декларування ПДВ неможливо встановити наявність складених договорів на придбання/реалізацію товарів (робіт, послуг), а саме визначити їх істотні умови: предмет договору, порядок передані товарів, послуг, ціну та якість товарів, права та обов`язки сторін, строки поставки товарів, послуг, умови поставки товарів та розрахунків, та інші умови, згідно яких здійснювались господарські операції.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимогистатті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 ПК України та у зв`язку з визнанням банкрутом, на підставі наказу від 29.11.2022 №2138-п проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.11.2022.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183, яким встановлено, що в порушення пункту 184.7. статті 184, пункту201.1 статті 201 ПК України позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму 5114682 грн, завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 217718,00 грн та не виписано податкову накладу і не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) (а.с.17-26).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2023 №0011570706, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 805218,00 грн (а.с.9).

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Така перевірка здійснюється з урахуванням положень Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).

Так, згідно з пунктом 11.5 розділу XI Порядку №1588 у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі, зокрема, одержання судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.10.2022 відкрито провадження у справі №/903/683/22 про банкрутство ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с.12-14).

Постановою Господарського суду Волинської області від 29.03.2023 ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців (а.с.4-6).

Як вбачається із матеріалів справи, позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ», за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 29.11.2022 №2138-п.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що вказана перевірка була правомірно проведена відповідачем після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» (17.10.2022) і до визнання позивача банкрутом (29.03.2023).

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Нормами частини другої статті 41 КУзПБ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Наведеними правовими нормами встановлена заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Наведене тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство, винесення органом податкового контролю рішення, яким позивачу збільшено як боржнику у справі про банкрутство зобов`язання, є незаконним та зауважує, що боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначені висновки щодо застосування наведених норм права викладено Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18 та постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №804/15694/15, від 10.10.2023 у справі № 640/9981/19.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення від 25.01.2023 №0011570706 було винесене у зв`язку із встановленим в ході проведення перевірки заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2022 року та завищенням суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тобто такі зобов`язання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» та введення мораторію згідно ухвали Господарського суду Волинської області від 17.10.2022 у справі №/903/683/22 та є поточними зобов`язаннями боржника, на які не поширюється дія мораторію.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення пункту 184.7. статті 184, пункту 201.1 статті 201 ПК України ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму 5 114 682 грн, завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 217 718,00 грн та не виписано податкову накладу і не зареєстровано її в ЄРПН, у зв`язку із чим згідно із податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2023 №0011570706 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 805218,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.01.2019 по 30.11.2022 ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 3802395,00 грн.

Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених в ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 30.11.2022 наведено в додатку 12 до акта перевірки (а.с.40-41).

Директором ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» не надано підтверджуючі документи господарської діяльності ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» щодо надання послуг та продажу ТМЦ за період з 01.01 2019 30.11.2022, а саме: головної книги, обороти субрахунків 101, 102, 103, 104, 105, 106, 109, 112, 113, 115, 117, 12, 13, 151, 152, 153, 154, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 30, 31, 361, 362, 371, 377, 631, 632, 685, 702, 71, 74, 79, 902, 92, 93, 94 в розрізі номенклатури, періоду та кореспондуючих субрахунків, статей доходів та витрат, накладних, податкових накладних, договорів, документів щодо наявності основних засобів (власних та орендованих) видаткові накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, документи про походження ТМЦ, документи про внутрішнє переміщення, документи про виробничі потужності обладнання та інших первинних документів.

Вказані обставини позивачем не спростовані, а відповідні документи не були надані і суду.

Також як вбачається із акту від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183, перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-9) за період з 01.01.2019 по 30.11.2022 встановлено наступне.

Згідно даних ЄРПН протягом звітних періодів 2019-2022 років здійснювало операції з реалізації товарів/послуг, а саме: продаж кукурудзи, пшениці, транспортні послуги, послуги по посіву тощо.

Перевіркою встановлено, що згідно фінансової звітності «Баланс» (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2021 на балансі ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» обліковувалися незавершені капітальні інвестиції на загальну сумі 2411 тис. грн (код рядка 1005 Балансу), основні засоби (код рядка 1010 Балансу) на загальну суму 11750 тис. грн, виробничі запаси на загальну суму 1301 тис. грн (код рядка 1100 Балансу), інші обороні активи на загальну суму 11200 тис. грн (код рядка 1190 Балансу). Станом на день закінчення перевірки фінансова звітність за 2022 рік до податкового органу не подана.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерство фінансів України від 28.03.2013 №433:

У статті «Незавершені капітальні інвестиції» відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість необоротних активів), виготовлення, створення, вирощування, придбання об`єктів основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) (пункт 2.8);

У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (зі змінами), а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу (пункт 2.9);

У додатковій статті «Виробничі запаси» відображається вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу (пункт 2.20);

У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, для відображення яких за ознаками суттєвості не можна було виділити окрему статтю або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи» (пункт 2.38).

В акті перевірки від 20.12.2022 №10220/07-06/38768183 зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» анульовано за рішенням контролюючого органу 09.12.2022. Причина анулювання 22 ненадання декларацій протягом року.

Суд звертає увагу на те, що на спростування вказаних порушень позивачем не надано жодних пояснень та письмових доказів.

У поданій позовній заяві позивач зазначає лише про те, що не був обізнаним про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження чи скасування вказаного рішення в судовому порядку.

Згідно із пункту 184.7. статті 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із доводами податкового органу ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» за даними платника за грудень 2021 року задекларовано усього податкових зобов`язань з ПДВ (ряд. 9) - 0 грн, за даними перевірки усього зобов`язань (ряд. 9 декларації) має становити - 5114682 грн (умовний продаж), сума від`ємного значення (ряд. 21 декларації) становить - 217718 грн, отже сума відхилення становить - усього зобов`язань (ряд. 9 декларації) - 5114682 грн, позитивне значення (ряд 18 декларації) становить 805218,00 грн.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що оскільки ТОВ «МРІЯ СТАРОСІЛЛЯ» не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за звітні періоди декларування ПДВ, неможливо встановити наявність складених договорів на придбання/реалізацію товарів (робіт, послуг), а саме визначити їх істотні умови: предмет договору, порядок передачі товарів, послуг, ціну та якість товарів, права та обов`язки сторін, строки поставки товарів, послуг, умови поставки товарів та розрахунків та інші умови, згідно яких здійснювалися господарські операції.

Письмових пояснень з підстав встановлених порушень чи доказів в спростування таких порушень товариством надано не було.

Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені ПК України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).

Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Серед інших, основним принципом, якому має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).

Закон №996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та їх обов`язкові реквізити.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерел фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю.

В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

На створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).

При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Так, відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведені норми встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких здійснювався облік господарської діяльності, і як наслідок, правомірності формування даних податкового обліку, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.

На думку суду, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми не підтвердженими документально.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених обставин справи та враховуючи факт ненадання первинних документів чи письмових доказів в спростування виявлених відповідачем порушень щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму 5 114 682 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 217 718,00 грн, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.01.2023 №0011570706 винесене правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, відтак заявлені позовні вимоги є безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій