Рішення

від 08.01.2024 по справі 320/39147/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року № 320/39147/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ" (далі позивач) із позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі відповідач), у якому просило суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61107/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок у сумі 134700,86 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61112/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1000000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61110/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ТОВ «КНК» не погоджується з винесеними ГУ ДПС у м. Києві податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2023 № 61107/0902, № 61112/0902, № 61110/0902, оскільки перевірка стосувалась зберігання пального на незареєстрованому акцизному складі за адресою: Кіровоградська область, с. Шостаківка, вул. Садова, 2-а, що не відноситься до території м. Києва, а тому ГУ ДПС у м. Києві не наділено повноваженнями на здійснення перевірочних функцій на території Кіровоградської області, тому ППР від 29.09.2023 №61112/0902 форми «ПС» прийняте не в порядку та спосіб встановлений законодавством. Також позивач стверджує, що ППР від 29.09.2023 № 61107/0902 форми «ПС» та ППР від 29.09.2023 № 61110/0902 форми «ПС» містять однакову юридичну кваліфікацію, за яку передбачена відповідальність а. 121.1 ст. 121 ПК України, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. Окрім цього позивач вказує, що оскаржувані ППР винесені з порушенням строків.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/39147/23 передана 30.10.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 р. адміністративну справу № 320/39147/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.12.2023 року до суду від Головного управління ДПС у м. Києві про надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву та матеріалів по справі №320/39147/23.

21.12.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній повідомляє суд, що не погоджується з висновками викладеними в адміністративному позові позивача, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, а винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія», код ЄДРПОУ 30708038, перебуває на обліку в органах доходів і зборів, в тому числі платником акцизного податку.

10.01.2022 Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України прийнято наказ № 70-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» (код 30708038)», яким призначено фактичну перевірку ТОВ «КНК». Перевірку проведено з метою здійснення функцій визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального.

За наслідками проведених контрольно-перевірочних заходів контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 21.01.2022 № 3633/Ж5/26-15-09-02/30708038 (далі - Акт перевірки від 21.01.2022).

Акт перевірки від 21.01.2022 отримано позивачем 28.01.2022.

04.09.2023 на адресу позивача надійшов лист ГУ ДПС у м. Києві за вих. №73481/6/26-15-09-02-07 від 01.09.2023 «Про направлення копії акту фактичної перевірки», яким відповідач повторно надіслав Акт перевірки від 21.01.2022.

03.10.2023 позивачем отримано:

1) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61107/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем акцизний податок у сумі 134 700,86 грн;

2) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61112/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1 000 000,00 грн;

3) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.09.2023 № 61110/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1 020,00 грн.

Не погодившись із винесеними ГУ ДПС у м. Києві податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституцій України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно ст. 67 Конституції України визначено обов?язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. 37 Податкового кодексу України передбачено, що виконання податкового обов?язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов?язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з вимогами п.п. 75.1.3. ц. 75.1 ст. 75 та ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об?єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог ст. 80 ПІК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб?єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред?явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що перевіряючими Головного управління ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку на підставі п.п. 191 1.4, плі. 191.1.14, п.п. 191.1.16, п.п. 191 1.17 п. 191.1 ст. 191, керуючись, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11,п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80розділу 11 п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України за адресою господарської діяльності ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ», а саме: м. Київ, прав. Лабораторний, буд. 3, яка здійснена на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2022 року № 70-п.

В ході перевірки встановлено наступні правопорушення:

- пункту «б» абзацу 6 п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 Податкового кодексу України від № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: відсутність реєстрації акцизного складу за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Шостаківка, вулиця Садова 2-а у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

- п. 231.1. п. 231.3. п. 231.6 ст. 231 та п. 23 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: відсутність реєстрації акцизних накладних в ЄРАН.

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), а саме: ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» не у повному обсязі надало документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки.

В ході проведення фактичної перевірки особі за довіреністю ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» Денисенку С.Ф. вручено під підпис запит від 11.01.2022 б/н про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження з питань виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального а також товару (продуктів) за кодами УКТ ЗЕД 3824999690, 2710196400, 2709001000, 2710197100, 2707509000, 2710196810, 3814009019, 2710129000 за період з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки. Відповідні документи було запропоновано надати в термін до 13 год. 00 хв. 14.01.2022.

У свою чергу позивач листом від 13.01.2022 № 13/01-3 повідомив наступне: «Обсяг документів про які йдеться в листі, та їх вид відповідають тим, що передбачені саме в підпункті 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПІКУ, в якому йдеться про фактичні перевірки. Так само і інформація, що міститься у вказаних документах може бути використана саме при проведенні документальної, а не фактичної перевірки. Викладене свідчить про намагання контролюючого органу під виглядом фактичної перевірки провести документальну. Предмет перевірки відповідним наказом не визначений. Зважаючи на таку неконкретність та формальність зазначення мети перевірки, неможливо визначити і її предмет. Також вважає за потрібне звернути увагу на той факт, що ТОВ «КНК» не здійснює виробництво пального (в розумінні підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1. статі 14 та підпункту 215.3.4. пункту 215.3. статті 215 ПІКУ) та будь-якої іншої підакцизної продукції. 3 огляду на викладене, у контролюючого органу відсутні правові підстави витребовувати документи та пояснення, про які йдеться в листі від 11.01.2022 року «Про надання пояснень та документального підтвердження». В свою чергу у ТОВ «КНК» відсутні правові підстави для надання документів та пояснень».

Відтак, позивач не надав жодного із запитуваних документів.

Позивач дану обставину також не спростовував.

В той же час пунктом 85.2 ст. 85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим/службовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПІКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не падає посадовим особам контролюючого органу які проводять перевірку, документи (незалежно від підстав такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального відповідно до заяви за Формою № 1-AKII 01.03.2016, а відповідно до Заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за Формою М 1-AKIC зареєстроване у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРІІ СЕ) 26.06.2019 3a № 1256.

Відповідно до даних СЕАРП СЕ, ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» зареєстровані акцизні склади (стор.4 Акту перевірки).

Відповідно до даних СЕАРП СЕ, ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ» анульовано реєстрацію всіх АС, при цьому:

- AC № 1006470 (виробнича дільниця) та № 1006471 (комплекс будівель та споруд)

анульовані 12.11.2020;

- AC № 1006472 (автоцистерна) та 1006473 (автоцистерна) анульовані 09.03.2021;

- AC № 1006474 (автоцистерна). № 1006475 (автомобіль) та № 1006476 (автомобіль) анульовані 10.03.2021.

Таким чином в СЕАРП СЕ з 11.03.2021 у позивача відсутні зареєстровані акцизні склади.

При цьому, згідно інформації Єдиного реєстру акцизних накладних, ТОВ позивачем в період з квітня 2021 по листопад 2021 здійснено придбання підакцизного пального в загальній кількості 101 291,96 літрів, а саме за кодами УКТЗЕД: 2710194300 - 88 627,08 л., 3811900000 - 12 664, 88 л.

Крім того, придбання нафтопродуктів та залишки на кінець звітного періоду у розрізі місць зберігання (акцизних складів/акцизних складів пересувних) відображені в поданих до ДПС Розрахунків сум акцизного податку з реалізації пального (додатків №1 до декларацій з акцизного податку): квітень 2021 листопад 2021 (стор.5 Акту перевірки).

Згідно інформації з додатків № 1 до декларації з акцизного податку, позивач здійснює зберігання нафтопродуктів безпосередньо в автоцистерні - акцизному складі пересувному.

Організацію та порядок виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів регламентовано інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496 та національним стандартом України ДСТУ 4454-2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання», який набрав чинності від 01.07.2006 (наказом Держспоживстандарту України № 265 від 16.09.2005).

Відповідно затверджених нормативних документів, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об?єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об?єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N1-TTH (нафтопродукт) тощо. 3 автомобільних цистерн нафтопродукти повинні бути злиті повністю, зберігання нафтопродуктів здійснюється виключно в стаціонарних резервуарах.

Також, згідно інформації з додатків № 1 до декларацій з акцизного податку встановлено одночасне зберігання підакцизних товарів з різними товарними підкатегоріями згідно УКТ ЗЕД.

Враховуючи вищевикладене, слідує висновок, що позивач не мав можливості зберігати нафтопродукти в автоцистерні в період з квітня 2021 по листопад 2021.

Також судом встановлено, що позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №11080414202001815 від 10.11.2020 за адресою: Кіровоградська обл., с. Шостаківка, вул. Садова 2-А.

Згідно абзацу другого п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПКУ акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення). змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розпорядник акцизного складу - суб?єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення). змішування, розлив. навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Пунктом «б» абзацу 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ встановлено, що платники

податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно відомостей з перевірки, судом встановлено, що протягом періоду з 11.03.2021 по 30.11.2021 року позивач зберігав підакцизне пальне на незареєстрованому акцизному складі за адресою: Кіровоградська обл., с. Шостаківка, вул. Садова 2-А, чим порушив пункт «б» абзацу б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ.

Також згідно інформації з бази даних СЕРП СЕ та ЄРАН, позивач акцизні накладні з напрямком використання - 3 «розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами пересувними акцизними складами» на розподіл пального у загальному обсязі 57 822,15 л. - не складав та не реєстрував.

Тобто станом на 30.06.2019 року, відповідно до бази даних СЕАРП за позивачем обліковується нерозділений залишок пального в загальній кількості 57 822,15 л., а їх фактичне місцезнаходження не встановлено.

Суд звертає увагу, що позивачем під час судового розгляду справи проти суті порушень, встановлених під час перевірки, жодних належних доказів не надано. А процедурні порушення при проведенні перевірки, на які посилається позивач, самі по собі таких порушень не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до положень п.п. 75.1.3. ц. 75.1 ст. 75 та ст. 85 Податкового кодексу України була проведена фактична перевірка позивача за адресою його господарської діяльності та винесені за її наслідками податкові повідомлення-рішення з урахуванням особливостей роботи державних органів в режимі воєнного стану.

За таких обставин, під час судового розгляду справи судом не встановлені процедурні порушення проведення перевірки, які б могли слугувати підставами для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України відсутні.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.