Рішення

від 09.01.2024 по справі 320/5276/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року 320/5276/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі- відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.02.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.04.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.01.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а тому має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з врахуванням пільг.

Втім, як зазначає позивач, йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, з підстав не надання достатніх документів, які б підтверджували факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 року не менше 3 років.

Позивач вважає рішення відповідачів щодо не призначення пенсії протиправним та необґрунтованим, оскільки досягнув відповідного віку, має необхідний страховий стаж, а факт проживання позивача в зоні в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується відповідними документами.

Відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначили, що сумування періодів проживання в різних зонах забруднення при визначенні права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими законодавчими та нормативними актами не передбачено.З огляду на наведене, відповідачі просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в с. Соснова, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

19.03.1997 року Київською міською державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3)серії

НОМЕР_2 .

27.01.2022 позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років, на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Київській області було прийнято рішення від 02.02.2022 року № 104850005038 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з не підтвердження факту постійного проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення з 06.06.1989 по 17.11.1992року( 3 роки 5 місяців та 11 днів ).

Зокрема зазначено, що документами не підтверджено факт проживання на 01.01.1993- 3 роки. Для призначення пенсії надано посвідчення 3 категорії, а працювала згідно записів трудової книжки в період з 28.08.1986 по 01.09.1991 в с. Шкнева (4 категорії), з 09.09.1991 по 02.11.1992 в смт.Поліське (2 категорія). Сумування періодів третьої та четвертої категорії законодавством не передбачено. Довідка (копія) № 493 від 21.11.1996 видана Київською обласною державною адміністрацією про те, що заявниця постійно проживала на території зони безумовного або гарантованого добровільного відселення не взята до уваги, оскільки відповідно до п.п.7 п.2.1. Порядку довідки повинні видаватися органами місцевого само-врядування.

29.03.2022 року позивач повторно звернувся до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років, на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом №1000-0217-8/33576 від 11.04.2022 рокуГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивача про те, що згідно рішення від 07.04.2022 року № 104850005038, в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відмовлено, з підстав не підтвердження факту постійного проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення з 06.06.1989 по 17.11.1992рік (3 роки 5 місяців та 11 днів ).

Зокрема зазначено, що документами не підтверджено факт проживання на 01.01.1993- 3 роки. Для призначення пенсії надано посвідчення 3 категорії, а працювала згідно записів трудової книжки в період з 28.08.1986 по 01.09.1991 в с. Шкнева (4 категорії), з 09.09.1991 по 02.11.1992 в смт.Поліське (2 категорія). Сумування періодів третьої та четвертої категорії законодавством не передбачено. Довідка (копія) № 493 від 21.11.1996 видана Київською обласною державною адміністрацією про те, що заявниця постійно проживала на території зони безумовного або гарантованого добровільного відселення не взята до уваги, оскільки відповідно до п.п.7 п.2.1. Порядку довідки повинні видаватися органами місцевого само-врядування.

Вважаючи такі відмови необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV).

Як визначено ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Таким чином, пенсійний вік особи, на момент звернення до органу ПФУ, у 2022 році становив 60 років без урахування статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), за наявності страхового стажу не менше 29 років.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідачів щодо прийняття рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через неврахування до страхового стажу періоду проживання в зоні добровільного відселення з 28.08.1986 по 01.09.1991 роки.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, суд вказує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р. (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону № 796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 р. протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 р. по 01.01.1993 р.) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України

№ 22-1 від 25.11.2005 р., до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Статтею 65 Закону № 796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Б № 287886, виданого 19.03.20197 р. Київською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ.

За змістом позовної заяви позивач вважає, що наявність у нього статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3 є підтвердженням того, що йому має бути призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку. Крім того, факт проживання підтверджується відповідними документами.

Згідно з абз.5 п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 р. № 551 (далі - Порядок № 551), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Відповідно до п.2 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 551 чітко визначено, що саме посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 р. у справі № 212/12245/13-а (№ К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відтак, надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

За наведеного, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 19.03.1997 р. Київською обласною державною адміністрацією підтверджує той факт, що він з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Водночас, судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач працювала:

- з 28.08.1986 року по 01.09.1991 року старшою піонервожатоюШкневської восьмирічної школи Поліського району Київської області (6 років, 0 місяців, 5 днів);

- з 09.09.1991 року по 02.11.1992 року робітницею Поліського заводу продтоварів (1 рік, 1 місяць, 25 днів).

Згідно доводів відповідачів період роботи з 28.08.1986 по 01.09.1991 в с. Шкнева відноситься до 4 категоріїзони посиленого радіоекологічного контролю, з 09.09.1991 по 02.11.1992 в смт. Поліське, відповідно до 2 категорії гарантованого добровільного відселення.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріалами справи, зокрема, довідкою Управління ДМС України в Київській області Іванківського відділу від 28.12.2017 року № Г-124, довідки Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області Іванківський відділ від 22.02.2022 року

№ Г-23/6/80.3230-22/80.3230/27-22 підтверджено факт постійного проживання позивача з 06.06.1989 року по 17.11.1992 року (3 роки 5 місяців 12 днів), за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суд бере до уваги, що згідно архівної довідки Поліської районної державної адміністрації Київської області від 22.05.2006 року № 300, позивач проживає з 07.06.1989 року в АДРЕСА_1 , яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

А відтак, факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та у зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Отже, станом на 01.01.1993, в зоні гарантованого добровільного відселення позивач постійно прожив та працював 3 роки 5 місяців 12 днів, а у зоні посиленого радіологічного контролю 6 років, 0 місяців, 5 днів.

Таким чином, станом на 01.01.1993 позивач постійно проживав/працював у різних зонах забруднення не менше 4-х років, що визначено судом шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення.

Позивач має право на зниження пенсійного віку за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (1 рік за 2 роки проживання, роботи) та за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (1 рік за 3 роки проживання). Однак, статтею 55 Закону № 796-XIIвстановлені обмеження стосовно максимального зниження пенсійного віку 5 роками - особам, які прожили чи пропрацювали в зоні посиленого радіологічного контролю.

Матеріалами справи встановлено, що із заявою про призначення пенсії за віком відповідно дост.55 Закону № 796-XIIпозивач вперше звернувся досягнувши 54 роки 4 місяців 15 днів.

Так, як вже зазначалося, підставами для відмови у призначенні пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII стало не підтвердження факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) у період з 28.08.1986 по 01.09.1991, так як відповідачі вважають, що сумування періодів проживання в різних зонах забруднення при визначенні права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII не передбачено будь-якими чинними нормативно-правовими актами.

Однак, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, та вважає за необхідне вказати, що відсутність норми права, яка б врегульовувала порядок сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення не може впливати на право позивача щодо отримання пенсії, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на встановлені обставини справи та проаналізовані вищевказані норми, суд, дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленимиЗаконом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років. В свою чергу дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно дост.55 Закону №796-XIIє протиправними, у зв`язку з чим вимоги позивача про:

- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.02.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.04.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягають до задоволення.

У той же час, щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.01.2022, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межахзаконуповноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Так, повноваженнями щодо призначення та виплати пенсії за віком наділений виключно відповідач, а тому зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви про призначення пенсії, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положеньКАС Українищодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, беручи до уваги, що відповідачем не було надано оцінки всім документам, поданим позивачем, тобто, не перевірено наявності у нього права на призначення пенсії, вказана позовна вимога є передчасною, передбачає втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістомстатті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положеннястатті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 496, 00 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі- відповідач 2).

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.02.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставістатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.04.2022 №104850005038 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставістатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 20 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.