Рішення

від 09.01.2024 по справі 580/11685/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року справа № 580/11685/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Руденко А. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могили І. В.,

представника позивача Савенко Ю. Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Азот» до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови й зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство «Азот» (далі позивач) з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича (далі відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 29.11.2023 у виконавчому провадженні № 73471184.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, та стягується з боржника в розмірі, пропорційному до фактично стягнутої суми. На час винесення оскаржуваної постанови та на час звернення до суду з цим позовом приватним виконавцем не стягнуто в примусовому порядку суму заборгованості, зазначену у виконавчому документі, відповідно, неможливо встановити розмір винагороди, який визначається у відсотковому співвідношенні до стягнутої суми. З урахуванням зазначеного оскаржувану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, 03.01.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова про стягнення основної винагороди виноситься при відкритті виконавчого провадження, отже винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця. Оскільки постанова про стягнення основної винагороди виноситься в силу закону, разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, у приватного виконавця є обов`язок, а не право, винести спірну постанову саме під час відкриття виконавчого провадження, при цьому розмір винагороди є визначеним та становить 10% від суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично буде стягнута.

Ухвалою від 25.12.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач 09.01.2024 надав до суду клопотання про розгляд справи без участі приватного виконавця.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

29.11.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №73471184 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/965/16 від 03.07.2018 про стягнення з публічного акціонерного товариства АЗОТ на користь приватного акціонерного товариства Черкасиобленерго 1 091 346 413,08 грн за спожиту активну електричну енергію; 126 659 691,64 грн - інфляційних витрат, 18 113 773,23 грн - 3% річних; 24 854 321,29 грн - пені та 204 237,59 грн - судового збору.

Згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження до стягнення підлягає залишок основного боргу - 893 265 230,82 грн та залишок пені, 3% річних, інфляційних витрат - 119 449 204,01 грн, а всього 1 012 714 434,83 грн.

Того ж дня приватний виконавець Недоступ Д. М. у виконавчому провадженні №73471184 виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме 101 271 443,48 грн.

Не погоджуючись із постановою про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Частинами 1-5, 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно пункту 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пунктом 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції №512/5), визначено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, Закону України Про виконавче провадження, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 3 розд.3 Інструкції № 512/5 примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

Законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) саме за вчинення певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до реального стягнення коштів на користь стягувача з боржника.

Тоді як сума виконавчого збору (основної винагороди) у розмірі 10 відсотків визначається з можливістю подальшого стягнення виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження.

Визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання виконавчого документа.

Отже, стягнення виконавчого збору (основної винагороди) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен прийняти постанову про стягнення виконавчого збору (основної винагороди).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а.

Частиною 4 ст. 31 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

При цьому, частиною п`ятою цієї ж статті установлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Отже сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання виконавчого документа у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа взагалі.

Суд приймає до уваги, що станом на час вирішення спору ні відповідач, ні інші особи примусового виконання виконавчих документів, не здійснюють примусове виконання постанови про стягнення винагороди приватного виконавця від 29.11.2023 ВП №73471184, як самосійного виконавчого документа шляхом виділення в окреме виконавче провадження.

Суд враховує, що станом на час відкриття виконавчого провадження №73471184 відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 160/5321/20.

Загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням №73471184 станом на 29.11.2023 становить 1 012 714 434,83 грн, тому сума винагороди приватного виконавця в даному випадку має становити 101 271 443,48, що відповідає сумі, яка зазначена в оскарженій постанові.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про стягнення винагороди приватного виконавця, відповідач прийняв постанову у відповідності до вимог Закону, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Алла РУДЕНКО