Постанова

від 08.01.2024 по справі 400/2741/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2741/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.05.2023 року;

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «ВІКТОРІЯ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.08.2022 року №336237.

В обґрунтування позову зазначено, що притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відбулось неправомірно та необґрунтовано, оскільки положення статті 48 цього Закону не визначають серед переліку обов`язкових документів, наявність яких необхідна під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів, картки водія до цифрового тахографа.

Крім того, не погоджуючись із зауваженнями відповідача, позивач вказує, що підставою для притягнення до відповідальності, частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», серед іншого є також відсутність у водія товарно-транспортної накладної. Однак, неповнота відомостей у такому товаро-супроводжуючому токументів, не становить склад правопорушення, передбаченого цим Законом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, з посиланням на положення Інструкції №385 та Положення №340, суд першої інстанції визначив, що особиста картка водія до цифрового тахографа входить до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а не надання водієм цих документів під час перевірки обґрунтовано підтверджує наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності та накладення адміністративно-господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В апеляційній скарзі Фермерське господарство «ВІКТОРІЯ», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки приписам Інструкції №385, Положення №340 і помилково не враховано, що норми цих актів стосовно обов`язку водія використовувати тахокартку поширюються на автомобільні транспортні засоби, обладнані тахографом. Однак, у спірному випадку транспортний засіб не був обладнаний таким контрольним пристроєм, а під час перевірки не було зафіксовано не пред`явлення водієм індивідуальної контрольної книжки, як альтернативного способу фіксації режиму руху транспортного засобу та роботи водія.

Також, апелянт наполягає на тому, що неповне зазначення відомостей у товарно-транспортній накладній не є підставою для відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки така настає у випадку відсутності (не наданні) документів, передбачених статтею 48 цього Закону, а не у разі наявності недоліків при їх заповненні.

Відзив на апеляційну скаргу від Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 03.01.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) на а/д М-14, «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 203 км + 500 м, проведено перевірку транспортного засобу марки МАН, д/н НОМЕР_1 .

Під час проведення перевірки встановлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня особиста картка водія ОСОБА_1 до цифрового тахографа, в товарно-транспортній накладній не зазначено код ЄДРПОУ перевізника, габарити транспортного засобу МАН, д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушено абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі виявленого правопорушення Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 02.08.2022 року №336237 про застосування до Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ).

Слід враховувати, що відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно із пунктами 4, 5, 8, 9 Положення від 11.02.2015 року №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:

здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Укртрансбезпека під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Аналіз наведених норм показав, що державний контроль за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт направлений, у тому числі, на дотримання цими суб`єктами вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 34 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, серед іншого:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень законодавства про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, за визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, під час перевірки водієм ОСОБА_1 не підтверджено наявність при здійсненні перевезення вантажу особистої картки водія до цифрового тахографа. Так само, на перевірці не підтверджено фіксацію режиму перевезень та роботи водія альтернативним документом індивідуальною контрольною книжкою водія.

На переконання апеляційного суду, зазначене доводить правильність висновків відповідача про відсутність під час перевірки документів, які підтверджують дотримання автоперевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині обов`язковості мати документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, та обґрунтованість стягнення, застосованого згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне погодитись із доводами апелянта про те, що неповне зазначення відомостей у товарно-транспортній накладній не є підставою для відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки така настає у випадку відсутності та/або не надання документів, передбачених статтею 48 цього Закону, а не у разі наявності недоліків при їх заповненні.

Водночас, оскільки неправильність висновків контролюючого органу в цій частині не вплинулає на міру відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний недолік постанови Відділу не створює безумовних обставин для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України, відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВІКТОРІЯ» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв