Постанова

від 09.01.2024 по справі 120/4937/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4937/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

09 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Брусленівське» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Брусленівське» (код ЄДРПОУ - 32263201) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14.03.2005. Основними видами економічної діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці.

В результаті підприємницької діяльності між ФГ «Брусленівське» - Постачальник та ПрАТ «Вінницький ОЖК» - Покупець було укладено Договір поставки № 220305 від 05.08.2022 року (надалі Договір).

На підставі п. 1.1 Договору Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує соняшник у кількості 55 тонн (надалі товар).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору товар поставляється Покупцю партіями на умовах DDU з доставкою на ПрАТ «Вінницький ОЖК» за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26-Д. Поставка всієї партії Товару за даним договором здійснюється у строк до 12.08.2022 року включно.

Згідно з п. 4.1 укладеного між постачальником (позивачем) та покупцем Договору, товар здається Постачальником і приймається покупцем:

по кількості відповідно до ваги, що визначена за результатами зважування в Пункті поставки товару;

по якості відповідно до показників лабораторії ПрАТ «Вінницький ОЖК» з урахуванням показників визначених в цьому Договору.

На підставі п. 4.2 Договору для прийняття товару по кількості та якості Постачальник зобов`язаний в Пункт поставки направити свого представника. В разі не направлення свого представника Постачальником, сторони вважають, що Постачальник погоджується з якісними та кількісними показниками, визначеними в лабораторії в Пункті поставки.

На виконання п. п. 4.1, 4.2 Договору Постачальник передав покупцеві товар у власність, що підтверджується наступними видатковими накладними:

видатковою накладною від 06 серпня 2022 року № 15 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 15,98 т на загальну суму 234746,11 грн (з урахуванням ПДВ);

видатковою накладною від 08 серпня 2022 року № 16 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 16,98 т на загальну суму 250225,68 грн (з урахуванням ПДВ);

видатковою накладною від 12 серпня 2022 року № 17 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,12 т на загальну суму 250962,04 грн (з урахуванням ПДВ);

видатковою накладною від 15 серпня 2022 року № 18 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,70 т на загальну суму 261110,39 грн (з урахуванням ПДВ);

видатковою накладною від 16 серпня 2022 року № 19 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,32 т на загальну суму 256041,48 грн (з урахуванням ПДВ).

Крім того, до кожної з вищезазначених видаткових накладних між Постачальником і Покупцем укладались специфікації до Договору, де визначався розрахунок ваги та ціни кожної з поставлених партій товару (специфікації: № 1 від 06.08.2022 року, № 2 від 08.08.2022 року, № 3 від 12.08.2022 року, № 4 від 15.08.2022 року, № 5 від 16.08.2022 року.

На виконання вимог п. б) ч. 1 п. 187.1, ст. 187 п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 та п. 201.8. ст. 201 в результаті настання події, що сталася раніше, а саме відвантаження товару на склад покупця, позивач виписав податкові накладні: № 3 від 06.08.2022 року на загальну суму 234 746,11 грн, № 4 від 08.08.2022 року на загальну суму 250 225,69 грн, № 5 від 12.08.2022 року на загальну суму 250 962,04 грн, № 6 від 15.08.2022 року на загальну суму 261 110,39 грн, № 7 від 16.08.2022 року на загальну суму 256 041,48 грн.

На виконання умов п. 2.1 укладеного Договору поставки, Постачальник поставив на склад Покупця товар, що підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними (надалі ТТН): № 1 від 05.08.2022 року на поставку 15,98 т (нетто) насіння соняшника, № 2 від 08.08.2022 року на поставку 16,98 т (нетто) насіння соняшника, № 3 від 11.08.2022 року на поставку 17,12 т (нетто) насіння соняшника, № 4 від 15.08.2022 року на поставку 17,70 т (нетто) насіння соняшника, № 5 від 16.08.2022 року на поставку 17,32 т (нетто) насіння соняшника.

Після поставки товару на склад покупця постачальником (позивачем) на підставі договору поставки № 220305 від 05.08.2022 року було виставлено покупцеві рахунки на оплату товару, а саме: рахунок № 15 від 06.08.2022 року на загальну суму 234 746,11 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 15,98 тонн соняшника, рахунок № 16 від 08.08.2022 року на загальну суму 250 225,69 (з урахуванням ПДВ) на постачання 16,98 тонн соняшника, рахунок № 17 від 12.08.2022 року на загальну суму 250 962,04 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,12 тонн соняшника, рахунок № 18 від 15.08.2022 року на загальну суму 261 110,39 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,70 тонн соняшника та рахунок № 19 від 16.08.2022 року на загальну суму 256 041,48 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,32 тонн соняшника.

У подальшому, в період з 15.08.2022 року по 22.08.2022 року покупцем було здійснено часткову оплату за товар у загальній сумі 1 077 653,69 на підставі договору поставки № 220305 від 05.08.2022 року. Факт проведення даних розрахункових операцій підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, доданими до позовної заяви.

За результатами вищеописаної фінансово-господарської діяльності та відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем складено податкові накладні № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, які засобами електронного зв`язку направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних

За наслідками обробки вказаних податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН № 9167850011 від 26.08.2022, № 9167879440 від 26.08.2022, № 9167868284 від 26.08.2022, № 9167876350 від 26.08.2022 та № 9167892003 від 26.08.2022, відповідно до яких вищезазначені податкові накладні прийняті, але згідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України їх реєстрацію зупинено, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються, та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зазначених квитанція позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження здійснення вищевказаної господарської операції, позивачем направлено на адресу податкового органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено з поясненнями та відповідним пакетом документів, саме:

Повідомлення № 3 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №3 від 06.08.2022 року, реєстрацію якої зупинено;

Повідомлення №4 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №4 від 08.08.2022 року, реєстрацію якої зупинено;

Повідомлення №5 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №5 від 12.08.2022 року, реєстрацію якої зупинено;

Повідомлення №6 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №6 від 15.08.2022 року, реєстрацію якої зупинено;

Повідомлення №7 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №7 від 16.08.2022 року, реєстрацію якої зупинено.

За результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 23.09.2022 року №7377774/32263201 та від 21.09.2022 року №№7365339/32263201, 7365338/32263201, 7365342/32263201, 7365340/32263201 про відмову у реєстрації податкових накладних № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, відповідно, з підстав ненадання позивачем копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити), розрахункових документів та / або банківських виписок з особових рахунків.

Вказані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних оскаржено до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду відповідних скарг, ДПС України прийнято рішення від 20.10.2022 року № №54855/32263201/2, 54856/32263201/2, 54857/32263201/2, 54858/32263201/2, 54859/32263201/2, якими, скарги позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, з метою їх скасування та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, у силу вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 14 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 14 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми 11.12.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №1165.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).

Так, судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, слугувало те, що останні відповідають вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

При цьому, реєстрацію всіх оскаржуваних податкових накладних зупинено з аналогічних підстав, а саме, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються, та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

На момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію спірних податкових накладних, Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком 3 до Порядку №1165.

Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Однак у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання послуг (товару), зазначених у податковій накладні, дорівнює або перевищує величину залишку між обсягом придбання на митній території України такої послуги (товару) та обсягом постачання відповідної послуги (товару), зазначених в податковій накладні, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.

Отже, квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Крім того, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до такої, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. При цьому, допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18 та від 04.12.2018 року у справі № 821/1173/17.

Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, встановлено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520).

Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку № 520).

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

При цьому, як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації спірних податкових накладних є ненадання платником податків: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом у пункті "Додаткова інформація" не зазначено, яких саме конкретних документів не вистачає для реєстрації податкових накладних.

При цьому, позивачем по кожній із описаних вище податкових накладних подані повідомлення про надання пояснень контролюючому органу, зокрема: Повідомлення № 3 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №3 від 06.08.2022 року, Повідомлення №4 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №4 від 08.08.2022 року, Повідомлення №5 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №5 від 12.08.2022 року, Повідомлення №6 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №6 від 15.08.2022 року, Повідомлення №7 від 20.09.2022 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН №7 від 16.08.2022 року

Як слідує з матеріалів справи, разом з вказаними повідомленнями про надання пояснень, позивачем було подано до контролюючого органу документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання соняшника, а саме:

1. Договір поставки № 220305 від 05.08.2022 року, укладений між ПрАТ «Вінницький ОЖК» та ФГ «Брусленівське»;

2. Специфікації до договору поставки № 22305 від 05.08.2022 року, а саме: № 1 від 06.08.2022 року, № 2 від 08.08.2022 року, № 3 від 12.08.2022 року, № 4 від 15.08.2022 року, № 5 від 16.08.2022 року

3. Видаткові накладні щодо поставки товару (соняшника), а саме: від 06 серпня 2022 року № 15 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 15,98 т на загальну суму 234746,11 грн (з урахуванням ПДВ); від 08 серпня 2022 року № 16 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 16,98 т на загальну суму 250225,68 грн (з урахуванням ПДВ); від 12 серпня 2022 року № 17 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,12 т на загальну суму 250962,04 грн (з урахуванням ПДВ); від 15 серпня 2022 року № 18 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,70 т на загальну суму 261110,39 грн (з урахуванням ПДВ); видатковою накладною від 16 серпня 2022 року № 19 щодо поставки товару (соняшника) в кількості 17,32 т на загальну суму 256041,48 грн (з урахуванням ПДВ).

4. Товарно-транспортні накладні: ТТН № 1 від 05.08.2022 року на поставку 15,98 т (нетто) насіння соняшника; ТТН № 2 від 08.08.2022 року на поставку 16,98 т (нетто) насіння соняшника; ТТН № 3 від 11.08.2022 року на поставку 17,12 т (нетто) насіння соняшника; ТТН № 4 від 15.08.2022 року на поставку 17,70 т (нетто) насіння соняшника; ТТН № 5 від 16.08.2022 року на поставку 17,32 т (нетто) насіння соняшника;

5. Довіреність № 1127 від 05.08.2022 року на отримання цінностей від ФГ «Брусленівське», видана на ім`я ОСОБА_1 ;

6. Рахунки на оплату товару: рахунок № 15 від 06.08.2022 року на загальну суму 234 746,11 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 15,98 тонн соняшника, рахунок № 16 від 08.08.2022 року на загальну суму 250 225,69 (з урахуванням ПДВ) на постачання 16,98 тонн соняшника, рахунок № 17 від 12.08.2022 року на загальну суму 250 962,04 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,12 тонн соняшника, рахунок № 18 від 15.08.2022 року на загальну суму 261 110,39 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,70 тонн соняшника та рахунок № 19 від 16.08.2022 року на загальну суму 256 041,48 грн (з урахуванням ПДВ) на постачання 17,32 тонн соняшника;

7. Банківські виписки з поточного рахунку ФГ «Брусленівське» за період з 15.08.2022 року по 22.08.2022 року щодо зарахування коштів від ПрАТ «Вінницький ОЖК»;

8. Акт звірки розрахунків з період серпень-вересень 2022 року, укладений між ПрАТ «Вінницький ОЖК» та ФГ «Брусленівське»;

9. Довідка з Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 41 від 22.03.2022 року про наявність в користуванні ФГ «Брусленівське» земельних ділянок;

10. Договір оренди земельної ділянки № 3 від 15.05.2012 року, укладений між Літинською районною державною адміністрацією та ФГ «Брусленівське»;

11. Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.12.2021 року з квитанцією контролюючого органу про прийняття звіту;

12. Довідка з ГУ ДПС у Вінницькій області № 6992 від 27.07.2021 року про підтвердження статусу ФГ «Брусленівське», як платника ЄП IV групи.

Разом з тим, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Отже, на переконання суду, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача із ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», які були достатніми для прийняття податковим органом рішень про реєстрацію податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Предметом розгляду, у даному випадку, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. А тому, суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

При цьому, суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкової накладної/ розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову позивачу в реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання відповідачів на те, що позивачем не надано копії документів, зокрема, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, суд вважає безпідставними, оскільки усі ці документи наявні в позивача та відображені ним у письмових поясненнях. Зауважень до документів, їх розміру, формату або інших зауважень, які пояснювали неможливість оброблення документів відповідачами не зазначено.

Таким чином, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийнято на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації податкової (них) накладної (них) та рішення за результатами розгляду скарг, теж не є законними.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року по справі №819/330/18, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23.09.2022 року №7377774/32263201 та від 21.09.2022 року №№7365339/32263201, 7365338/32263201, 7365342/32263201, 7365340/32263201 про відмову у реєстрації податкових накладних № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, відповідно, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, які сформовані та подані позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 06.08.2022 року, № 4 від 08.08.2022 року, № 5 від 12.08.2022 року, № 6 від 15.08.2022 року, № 7 від 16.08.2022 року, які сформовані позивачем датою їх фактичного подання.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Висновки суду у даній справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в його постановах від 02 квітня 2019 року (справа №822/1878/18) та від 18 липня 2019 року (справа №1740/2004/18).

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір (правочин) про надання правової допомоги та доручення №2329 від 09.02.2023 року;

- додаткову угоду №2329/1 від 09.02.2023 року до договору про надання правової допомоги та доручення №2329 від 09.02.2023 року;

- Акт №1 за Договором №2329 від 09.02.2023 року про надання правової допомоги та доручення;

- платіжну інструкцію №446 від 10.02.2023 року на суму 11000,00 гривень;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги позивачу у Вінницькому окружному адміністративному суді від 19.04.2023 року серії АВ №1060470.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи № 120/4937/23 і підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно платіжної інструкції №446 від 10.02.2023 року позивачем здійснено оплату за надані послуги в сумі 11000,00 гривень.

Водночас, як слідує з Акта №1 за Договором №2329 від 09.02.2023 року про надання правової допомоги та доручення, обсяг наданих адвокатом послуг включає в себе складання та подання адміністративного позову 8000 гривень, а також складання та подання відповіді на відзив та інших процесуальних документів необхідність подання яких буде виникати в процесі розгляду справи 3000 гривень.

На підставі вищевказаного, суд вважає необґрунтованим включення адвокатом до наданих послуг складання та подання відповіді на відзив та інших процесуальних документів необхідність подання яких буде виникати в процесі розгляду справи, оскільки таких документів до суду не надходило.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи та відсутність відповіді на відзив, яка передбачена актом надання послуг адвоката, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 8000,00 грн.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 13420 грн. При цьому, суд враховує, що порушення права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов`язано з прийняттям неправомірних рішень комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, тоді як похідні вимоги, що заявлені до ДПС України, обумовлені виключно процедурою реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права. При цьому, позивачем будь-яких дій чи рішень ДПС України не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.