Ухвала

від 26.12.2023 по справі 761/42401/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.2023 задоволено клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_7 , а саме на: гараж, загальною площею 22.8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2588556912040); транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, д.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив та скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання детектива, посилаючись на те, що клопотання належним чином не обґрунтоване.

---

Справа № 761/42401/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/7799/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Органом досудового розслідування не доведено наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний може відчужити своє майна з метою уникнення можливої конфіскації та звернення його на користь держави, зокрема детективом не надано жодного підтвердження наміру ОСОБА_7 на вчинення таких дій, хоча останньому було відомо про звернення із клопотанням про арешт майна.

Клопотання подано за відсутності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Експертиза, яка міститься у доданих до клопотання детектива матеріалах, проведена в межах іншого кримінального провадження, яке пізніше об`єднано з даним провадженням, а тому не є належним доказом.

Апелянт також вказував на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також наявні розбіжності між обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та обставинами, які зазначені у клопотанні детектива.

Так, підозрюваний, підписавши договір на підставі рішення тендерного комітету, виконував свої прямі обов`язки затверджені генеральним директором. При цьому він був одним з членів тендерного комітету, а не одноособово приймав рішення.

Стороною обвинувачення не встановлено ініціатора оголошення тендеру.

Також апелянт зазначив, що у ДП «Схід ГЗК» був прямий договір з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» №238820 від 25.03.2020, але істотною умовою договору була 100% передоплата, що робило неможливим закупку шлаку за цим договором, у зв`язку з відсутністю вільних коштів в ДП «Схід ГЗК».

ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» відмовився змінювати умови договору та поставити шлак за умовами післяплати, а також поставало питання транспортування цього шлаку та перевезення, яке здійснювалося за передоплатою, у зв`язку із чим, для забезпечення безперервного виробничого процесу, було прийнято рішення про проведення тендеру на умовах відстрочки платежу на десять днів після поставки шлаку та доставка шлаку за визначеною ДП «Схід ГЗК» адресою.

Таким чином, договори №52/1 від 12.03.2021 з ТОВ «Полінез» №238820 від 25.03.2020 з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» код ЄДРПОУ 24432974, на які посилається орган досудового розслідування, не можуть оцінюватись по критерію вартості шлаку, оскільки умови розрахунків та доставки різні.

Наявна в матеріалах справи експертиза не досліджувала зазначені договори в контексті умов поставки та розрахунку за цими договорами. Перед оголошенням тендеру був здійснений запит цінових пропозицій на шлак в інших підприємств.

Крім того, представник власника майна вказував на наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, та зазначав, що станом на день подання апеляційної скарги копію повного тексту ухвали слідчого судді ним не отримано, а відтак йому не відомі мотиви прийнятого рішення.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурор ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання детектива про арешт майна розглянуто 24.11.2023 за участю представника власника майна ОСОБА_6 , із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.

Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 29.11.2023 у відсутності учасників судового провадження, та відомості про направлення копії повного тексту оскаржуваної ухвали власнику майна або його представнику у матеріалах справи відсутні.

Як зазначив апелянт, на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді 24.11.2023 йому не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Апеляційну скаргу подано представником власника майна 05.12.2023.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими вказані доводи представника власника майна про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021080000000087 від 19.02.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 263 КК України та за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи призначеним на посаду заступника генерального директора із забезпечення виробництва Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» код ЄДРПОУ 14309787 (ДП «СхідГЗК»), зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Полінез» код ЄДРПОУ 42740661, діючи всупереч інтересам служби, 26.03.2021 уклав з ТОВ «Полінез», договір № 199/13/52В про закупівлю товару, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ДП «СхідГЗК».

06.11.2023 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи з використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 364 КК України.

У матеріалах клопотання наявний позов прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 в інтересах держави в особі ДП «СхідГЗК» до ОСОБА_7 , про стягнення у разі постановлення обвинувального вироку, з ОСОБА_7 на користь держави в особі ДП «СхідГЗК» грошових коштів на суму 1 497 995 грн.

16.11.2023 детектив Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_7 , а саме на: гараж, загальною площею 22.8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2588556912040); транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, д.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.2023 задоволено клопотання детектива та накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_7 , а саме на: гараж, загальною площею 22.8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2588556912040); транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, д.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання детектива, подане в межах кримінального провадження № 62021080000000087, та наклав арешт на належні ОСОБА_7 гараж та транспортний засіб, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), з огляду на те, що у кримінальному провадженні № 62021080000000087 заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, на суму 1 497 995 грн.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у разі постановлення обвинувального вироку та задоволення заявленого до ОСОБА_7 цивільного позову.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке детектив просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, пошкоджене, зіпсоване чи приховане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно підозрюваного, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з тих підстав, що ОСОБА_7 , підписавши договір на підставі рішення тендерного комітету, виконував свої прямі обов`язки, затверджені генеральним директором, а також доводи про неналежність зібраних у справі доказів, зокрема висновку експертизи, та необгрунтованість встановленого органом досудового розслідування розміру неправомірної вигоди, є передчасними.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Крім того, на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі оцінювати заявлений у справі цивільний позов з точки зору його обгрунтованості та відповідності вимогам закону, а лише у відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України, зобов`язаний встановити співрозмірність вартості майна, яке належить арештувати, розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3