Ухвала

від 09.01.2024 по справі 335/7704/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

"09" січня 2024 р.

Справа №335/335/7704/23

Провадження №2/336/1116/2024

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Виконавчий комітет Таврійської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просить:1) позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) встановити опіку над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) призначити себе - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання ВПО: АДРЕСА_2 , опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовує тим, що вона є рідною бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_3 (її син) та ОСОБА_2 . Онук ОСОБА_4 з 2019 мешкав з мною та другою сім`єю свого батька (її сина) ОСОБА_3 . Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.11.2020 було визначено місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . За Судовим наказом від 05.04.2021 з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів. Відповідно до Розрахунку, заборгованість з аліментів ОСОБА_2 складає 87 159,47 грн. Після початку повномасштабного вторгнення росії до України, вона разом з онуком виїхали з зони бойових дій до м. Запоріжжя та є внутрішньо-переміщеними особами, проживають за адресою: АДРЕСА_4 . Батько дитини - ОСОБА_3 залишився в зоні активних бойових дій. На даний час ОСОБА_4 тимчасово влаштований у родину позивачки до прийняття рішення про його влаштування, проживає разом зі нею (наказ Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 551 від 11.05.2023 р.). Мати ОСОБА_2 з 2019 року остаточно припинила спілкування з сином: не відвідує його, не цікавиться його життям та проблемами, фізичним, духовним та моральним розвитком, не бере участі у його вихованні, утриманні та лікуванні. До війни обов`язки щодо виховання, розвитку, лікування, утримання ОСОБА_4 виконували вона та батько дитини, а після лютого 2022 року - тільки вона як баба дитини. Мати забула про існування сина, не піклується про нього і не утримує з 2019 року, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до потреб, стану та проблем дитини, демонструє свою повну безвідповідальність. ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками відносно неповнолітнього сина, дитина не має прихильності до матері, яка для нього стала сторонньою людиною, яку він не пам`ятає в обличчя, а тому позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її неповнолітнього сина не зашкодить охоронюваним правам та інтересам дитини і не вплине на життя та душевний стан відповідачки, в якому нема місця для сина ОСОБА_4 , а тільки матиме наслідком захист цивільних прав та інтересів малолітньої дитини. Враховуючи, що ОСОБА_4 не досяг 14-річного віку, проживає разом зі нею за однією адресою, позивачка здійснює догляд за ним, виховує його, має з ним тісні родинні стосунки, забезпечена житлом та матеріально. Онук має все необхідне для свого віку, за станом здоров`я та особистими характеристиками позивачка може виконувати обов`язки опікуна та бажає бути опікуном ОСОБА_4 , вважає, що опікуном слід призначити саме її. Передбачених законом обмежень для цього немає.

Крім того, у позові ОСОБА_1 просила витребувати у органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, що діє за місцем проживання дитини: висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також подання органу опіки та піклування щодо призначення її опікуном малолітнього онука.

До позову було долучено наступні копії документів: свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 , витягу з паспорта громадянки України ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , Розрахунку заборгованості з аліментів, наказу № 551 від 11.05.2023 р., психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 , рішення Оріхівського районного суду запорізької області від 26.11.2020 р., довідки ВПО № 2304-5002691276 від 05.04.2023 р., довідки ВПО № 2304-5002769409 від 18.05.2023 р.

Ухвалою суду від 05.10.2023 позовну заяву передано за підсудністю до Запорізького районного суду Запорізької області.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20.11.2023 матеріали справи передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Дослідивши заяву з додатками, суддя вважає, що подана заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.

Позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позову таких документів щодо сплати судового збору не додано, разом з цим наявне зауваження позивачки про те, що вона на підставі ст.3 ч. 2 п) 14, ст. 5 ч. 1 п. 7, ст. 8 ч.1 п.2 п/п) ґ Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, оскільки діє в інтересах малолітньої дитини для захисту її прав, та забезпечена вторинною безоплатною правовою допомогою.

Доказів того, що позивачка забезпечена вторинною безоплатною правовою допомогою суду не надано.

Крім того, твердження позивачки про те, що вона на підставі ст.3 ч. 2 п) 14, ст. 5 ч. 1 п. 7, ст. 8 ч.1 п.2 п/п) ґ Закону України «Про судовий збір», є особою, яка звільнена від сплати судового збору, оскільки діє в інтересах малолітньої дитини для захисту її прав, - є помилковим з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень п 14) ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

З поданого позову вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав матері дитини, встановлення опіки над онуком та призначення її опікуном онука, що жодним чином не стосується захисту прав дитини. До того ж, позивачкою не зазначено, які саме права і яким саме чином і ким саме були порушені, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутись з вказаним позовом до суду.

Згідно п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Проте, з огляду на вищевказане з поданого позову не вбачається наявність порушення прав дитини з чиєїсь сторони.

Відповідно до п/п ґ) п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Проте, позивачка не зверталася з відповідним клопотанням до суду. До того ж з позову вбачається, що онук позивачки, над яким вона має намір встановити опіку не визнаний судом недієздатним чи дієздатність якого обмежена.

При цьому, Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день звернення з вказаним позовом до суду складало 1 073,60 гривні.

Відповідно до частин третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином позивачці необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 073,60 грн. за кожну вимогу, а саме: 1) позбавлення батьківських прав, 2) встановлення опіки, 3) призначення опікуна.

Судовий збір має бути сплачений на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Шевчен./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: UA818999980313141206000008515, Код класифікації доходів бюджету 2030101, Призначення платежу: позовна заява за позовом….

Суд звертає увагу позивачки, що невірно оформлене платіжне доручення є підставою для повернення позовної заяви у зв`язку з несплатою судового збору належним чином.

Також, згідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 5, 6, 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Втім, позовна заява не містить зазначення доказів щодо ухилення відповідачки від виконання покладених на неї обов`язків.

Замість зазначення конкретних для даної справи обставин, зазначено лише загальні правові норми, в позовній заяві відсутнє викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Позивачка як на підставу для позбавлення батьківських прав відповідачки вказує, що остання зовсім не приймає участі у житті сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з ним, не виявляє інтересу до її внутрішньому світу, не утримує дитину матеріально, проте позивач не зазначає жодного доказу, що підтверджують вказані обставини.

Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов`язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.

Аналогічна позиція вказана у постанові Верховного суду від 16.07.2020 по справі № 908/2828/19; від 18.06.2020 по справі № 909/965/16; від 07.05.2020 по справі № 922/3059/16; від 09.04.2020 по справі № 10/Б-743, відповідно до яких «Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі N 5011-15/10488-2012)».

Також у постанові ВС від 16.12.2020 по справі № 332/3299/13-ц вказано, що: «Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача)».

У постанові ВС від 12.01.2021 по справі№753/9240/18 суд зазначив, що: «При цьому процесуальним обов`язком позивача є подання доказів разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України), а в силу положень частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Однак, наявності таких об`єктивних обставин позивачкою не наведено, а судом не встановлено».

Згідно висновку ВС від 20.10.2020 по справі №756/671/19, «Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів визначено статтею 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

До позовної заяви не додано: характеристики на позивача та відповідача з місця проживання, довідки медичних закладів про те, чи не перебуває позивач та відповідач на «Д» обліку та чи страждають хворобами, акт обстеження житлово-побутових умов проживання позивача, захисних приписів служби дільничних інспекторів поліції та кримінальної поліції у справах неповнолітніх щодо попередження насильства в сім`ї, постанов суду щодо невиконання батьківських прав відповідачем, тощо».

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Однак, в позовній заяві не викладені конкретні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, та підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відповідно до вимог ст. 164 СК України, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Крім того, слід зазначити, що положеннями ч.1 ст.165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на виказане вбачається, що особа, в сім`ї якої проживає дитина може звернутись з позовом про позбавлення батьківських прав виключно якщо такого права позбавляються обидва з батьків; або якщо позбавляється права один з батьків, а інший помер (визнаний безвісно відсутнім, є недієздатним, перебуває на тимчасово окупованій території, за кордоном); або коли місцезнаходження одного з батьків є невідомим.

В позові ОСОБА_1 зазначила, що «після початку повномасштабного вторгнення росії до України, вона та онук ОСОБА_4 виїхали з зони бойових дій до м. Запоріжжя, є внутрішньо-переміщеними особами, проживаємо за адресою: АДРЕСА_4 . Батько дитини - ОСОБА_3 залишився в зоні активних бойових дій. На даний час ОСОБА_4 тимчасово влаштований у її родину до прийняття рішення про його влаштування, проживає разом зі мною за адресою: АДРЕСА_4 .»

Також, згідно позову батько хлопчика - ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Назва району, у якому знаходиться вказане село, у позові не зазначено, але відповідно до реєстру населених пунктів, які знаходяться в Запорізькій області єдине село Преображенка знаходиться в Пологівському районі.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, с. Преображенка Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 01.01.2023 внесено до переліку територій можливих бойових дій.

Вказане дає суду підстави вважати, що батько дитини не позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом до суду особисто, якщо існують підстави для такого звернення.

Опіка та піклування встановлюються тоді, коли дії батьків шкодять дитині, загрожують життю та здоров`ю. У зв`язку з війною опіка та піклування може встановлюватись над дітьми, батьки яких зникли безвісти.

Проте, позов не містить доказів того, що батько хлопчика зник безвісти, або існують якісь інші вагомі перешкоди, звернутись з відповідним позовом саме йому особисто.

До того ж, батько не позбавлений можливості звернутись до адвоката задля отримання правничої допомоги з вирішення вказаного питання.

В свою чергу позивачка є бабцею дитини, в той час, як батько дитини живий та не перебуває на тимчасово окупованій території України, доказів того, що він визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, матеріали справи також не містять.

Разом з тим, позивачкою до позовної заяви додано клопотання про витребування з органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району подання про призначення саме її опікуном, проте не вказує які у неї виникли перешкоди в особистому зверненні до органу опіки та піклування з цього питання та отриманні таких документів.

Окрім того, на обґрунтування вимоги про призначення опікуном позовна заява не містить зазначення достатніх доказів на підтвердження відсутності обмежень в призначенні позивача опікуном, встановлених ст. 64 ЦК України, п. п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 та ст. ст.244,212 СК України, якими визначено обставини, що унеможливлюють призначення особи опікуном, серед яких опікунами не можуть бути особи: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини; за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; є особами без громадянства.

Відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними, зокрема: довідками про відсутність судимостей, відомостями суду та органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною, сертифікатами обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних лікувальних закладах, відомостями про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.

Пунктом 13 ч. 1ст. 121 СК України передбачено обставини, що також унеможливлюють призначення особи опікуном, а саме перебування у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем (опікуном).

Також, заявник обґрунтовуючи свої вимоги щодо можливості призначення саме позивача опікуном неповнолітньої дитини не додає до заяви будь-яких документів, що саме вона має першочергове право бути опікуном та за своїм матеріальним положенням та за станом здоров`я має можливість виконувати обов`язки опікуна.

Водночас, суд наголошує на необхідності розмежування повноважень зі встановлення опіки та піклування над дитиною між судами й органами опіки та піклування.

Так, ч.3 ст.243 СК України встановлено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування.

Цією ж ч.3 ст.243 СК передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється також судом у випадках, передбачених положеннями ЦК.

Тобто, за загальним правилом опіку встановлює орган опіки та піклування, і лише в деяких випадках - судом.

У ч.3 ст.60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Наведені положення слід розуміти таким чином, що коли при розгляді справи суд встановить, що особа позбавлена батьківського піклування, то це є достатньою підставою для порушення і розгляду судом питання про встановлення опіки чи піклування над дитиною і призначення піклувальника, навіть у тих випадках, коли таку вимогу не було заявлено.

Переважно питання про встановлення опіки та піклування над дітьми суди розглядають при розгляді справ про позбавлення батьківських прав.

Натомість позивачка просить позбавити батьківських прав лише матір хлопчика, залишивши без вирішення питання стосовно батьківських прав батька, що створювало б для суду додатковий обов`язок щодо встановлення опіки над малолітньою дитиною.

При цьому, ОСОБА_1 не наводить відомостей про її звернення до органу опіки та піклування для вирішення питання про встановлення опіки над дитиною.

Відповідно до п. 24-11 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 року № 1013 «Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям (п.11): батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин перебування батьків на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11.

Разом з тим, позивачка не надає жодного доказу того, що батько хлопчика дійсно перебуває на територіях, які розташовані в районі проведення активних воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території.

З позову вбачається, що батько хлопчика - ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що не відноситься до території проведення активних воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частин 3, 4 ст.60 ЦК України суд призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Таким чином, у матеріалах справи може бути наявний офіційний висновок чи інший документ органу опіки та піклування, який свідчить про згоду цього органу на призначення певної особи опікуном.

Натомість, позивачка з незрозумілих причин відповідного висновку органу опіки та піклування до заяви не додала, як і не надала доказів того, що вона зверталася з відповідною заявою та їй було відмовлено.

Аналогічні висновки містяться в Узагальненні ВСУ від 11.12.2008 «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми».

Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

За таких обставин, вважаю за необхідне позовну заяви залишити без руху.

Враховуючи вищенаведене суд позбавлений можливості постановити законне і обґрунтоване рішення по справі за наявними матеріалами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.185, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Виконавчий комітет Таврійської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна - залишити без руху.

Надати позивачці строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.С. Звєздова