Рішення

від 16.06.2023 по справі 704/1097/19

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №704/1097/19

2/705/278/23 ЗЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Прокопенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в зали суду в місті Умань у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Кобринівська сільська рада Тальнівського району Черкаської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в обґрунтування зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла їй, позивачу по справі, все своє майно.

Після смерті ОСОБА_3 до складу спадкового майна увійшла земельна ділянка, площею 2,38 га, розташована на території Кобринської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Вказану земельну ділянку померла отримала у власність на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 626628.

30 червня 2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Бондар Т.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . З аналогічною заявою звернулася і відповідач. Було заведено спадкову справу № 44/2016.

18 жовтня 2016 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

З огляду на вказані обставини, вона звернулася до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом. Предметом позову було зазначено земельну ділянку кадастровий номер 7124083200:01:000:0788, площею 2,38 га, розташовану на території Кобринської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

В ході розгляду цивільної справи судом було направлено запит до Держгеокадастру щодо надання відомостей про власника земельної ділянки з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788. Вказаний кадастровий номер було зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 626628.

На запит суду надійшла відповідь із якої вбачалося, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788 у Держгеокадастрі відсутні. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належності померлій земельної ділянки, яка була зазначена як предмет позову, суд в задоволенні позовних вимог відмовив.

04 грудня 2017 року вона, отримавши інформаційну довідку із Державного земельного кадастру, з`ясувала, що в дійсності на ім`я померлої ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 7124083200:01:001:0788, площею 2,38 га, розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Вбачаючи наявність технічної помилки у Державному земельному кадастрі, а саме розбіжність в кадастрових номерах, вона звернулася до відділу у Тальнівському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про виправлення зазначеної помилки. 13 грудня 2017 року їй було направлено відповідь із якої вбачається, що дійсно, померла ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124083200:01:000:0788, площею 2,38 га, розташованої на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області на підставі державного акту ЯГ № 626628. Відповідно до розпорядження Тальнівської райдержадміністрації від 29.12.2007 № 657, кадастровий квартал «000» був змінений на «001».

Отже, спірна земельна ділянка, на момент отримання померлою держакту мала кадастровий номер 7124083200:01:000:0788, а згодом, після розпорядження Тальнівської райдержадміністрації від 29.12.2007 № 657, цій же земельній ділянці було змінено кадастровий номер на 7124083200:01:001:0788.

Додатково факт набуття померлою у власність спірної земельної ділянки підтверджується довідкою Кобринської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Після з`ясування розбіжностей в кадастровому номері земельної ділянки, вона знову звернулася до Тальнівського районного суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку уже з кадастровим номером 7124083200:01:001:0788.

Рішенням Тальнівського районного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівської сільської ради від 07.02.2019 по справі № 704/1279/18 позов було задоволено та визнано право власності за нею на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_2 , яка була залучена до участі у справі в якості третьої особи, оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, у тому числі з тих підстав, що суд мав закрити провадження у справі, так як існує рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.03.2017. Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Тальнівського районного суду від 07.02.2019 було скасовано та у задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача. При цьому, Черкаський апеляційний суд в постанові від 25.09.2019 зазначив, що у відповідності до вимог частин 1, 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд у визначені строки може замінити первісного відповідача на належного, або залучити співвідповідача, але після визначених вказаною статтею строків, залучити співвідповідача чи замінити відповідача на належного, суд може тільки в тому випадку, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну належного відповідача.

Також, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та відповідно до вимог чинного законодавства, суд відмовляє в позову до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Крім того, зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Враховуючи, що крім позивача спадкоємцем майна померлої є також онука померлої ОСОБА_2 , то належним відповідачем у справі має бути саме вона, як другий спадкоємець, який не відмовився від прийняття спадщини.

При цьому, без відповідної заяви або клопотання позивача про заміну відповідача чи залучення співвідповідача, суд не вправі залучати до участі у справі інших осіб, як відповідачів, які не визначені у такому процесуальному статусі позивачем.

Оскільки вона пред`явила позов до неналежного відповідача, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову, з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача. Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнав обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи і встановленими обставинами під час розгляду спору.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги відносно того, що на сьогоднішній день є чинним рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.03.2017, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами та про той самий предмет спору, а тому районний суд, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України помилково не закрив провадження у справі, не можуть бути визнані такими, що дають підстави для скасування рішення суду та закриття провадження у справі, оскільки предметом спору між сторонами є земельна ділянка, розташована на площі з різними номерами кадастрових кварталів «000» та «001», тому суд першої інстанції, врахувавши цю обставину, дав належне мотивування свого висновку відносно вказаного факту, про що відповідно зазначив у мотивувальній частині рішення. Зміна кадастрового номеру земельної ділянки унеможливлює застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та не дає підстав для закриття провадження із застосування зазначених норм закону.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,38 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0788, розташовану на території Кобринської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від представника позивача адвоката Діденка В.Є. надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя, позовні вимоги та факти, викладені в позові підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляла, відзиву або будь-яких заяв щодо розгляду справи у її відсутність, на адресу суду не надходило. Разом з тим, попередньо подала до суду письмові пояснення та просила суд зупинити провадження у справі, але врахувавши, що підстав для зупинення судом не встановлено, у задоволенні такого клопотання відповідачу відмовлено. У письмовому поясненні, що надійшло на адресу суду підписаному ОСОБА_2 , не міститься інформація щодо її позиції по позову та за змістом несуть ображаючі факти щодо особи позивача та її поведінки. При цьому, жодних доказів викладених обставин та підтвердження того, що вказана заява дійсно написана відповідачем, суду не додано. Крім того, у заяві за підписом ОСОБА_2 остання зазначає, що місце свого проживання вона повідомити не може, оскільки є внутрішньо переміщеною особою, та їй не відомо, де вона буде проживати в подальшому (документів, які підтверджують вказаний факт, суду також не подано).

Представник третьої особи Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1ст. 280 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію позивача та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, у відповідності до положеньстатті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ізст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 23, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

За життя ОСОБА_3 , на підставі розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 20 липня 2006 року № 404, передано у власність земельну ділянку площею 2,38 га, розташовану на адміністративній території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 7124083200-01-000-0788, що підтверджується Державним актом на землю серії ЯГ №626628. Вказаний акт зареєстровано за № 010679300026 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Згідно заповіту, складеного ОСОБА_3 11 жовтня 2011 року, посвідченого в приміщенні Вознесенської сільської ради за адресою: с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, вул. Кірова, 205, о 10 годині 35 хвилин, ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Антонівка, Тальнівського району, Черкаської області, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося і на яке вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Вознесенка, Мелітопольського району, Запорізької області. Цей заповіт посвідчений ОСОБА_4 , секретарем Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, власноручно підписаний ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 131. У відповідності до відмітки у заповіті, заповіт не відмінявся та не перезаповідався.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , заведена ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області за № 44/2016, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 59163631, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 44308577, від 30.06.2016.

У відповідності до постанови ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області, від 18 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 626628, виданого Тальнівським районним відділом земельних ресурсів 20.07.2006 року, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788.

Крім того, згідно довідки, виданої Вознесенською сільською радою 21.04.2016 за вих. № 686, ОСОБА_3 , 1925 року народження, була зареєстрована та постійно проживала з 1971 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею, на момент її смерті, проживала та була зареєстрована ОСОБА_1 , 1983 року народження. Інших спадкоємців немає.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 28.03.2017 року у справі № 704/1559/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа приватний нотаріус Мелітопольського районного нотаріального округу Бондар Тамара Іванівна, про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя на законних підставах володіла та користувалася земельною ділянкою площею 2,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788, що розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 626628, виданого Тальнівським районним відділом земельних ресурсів від 20.07.2006. У відповідності до описової частині вказаного рішення, з метою всебічного та повного з`ясування обставин у справі, на підставі ст. 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» суд 28.03.2017 звернувся із відповідним запитом на отримання відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788, і про яку зазначає в позові позивач, і на вказаний запит отримано відповідь, що відомості по запитуваній ділянці відсутні.

У відповідності до інформаційного листа направленого відділом у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на ім`я ОСОБА_1 , 13.12.2017 за № 31-23-0.320-734/110-17, згідно Книги записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 626628, виданий на підставі розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 20 липня 2006 року № 404, площею 2,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124083200:01:000:0788 в адміністративних межах Кобринівської сільської ради, який зареєстровано за № 010679300026 від 20 липня 2006 року. Відповідно до розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації від 29.12.2007 № 657 «Про затвердження індексного кадастрового плану Тальнівського району» кадастровий квартал «000» був змінений на «001». З огляду на викладене, в Національній кадастровій системі, за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124083200:01:001:0788.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку за спадкодавцем. Отримавши відмову нотаріуса, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкову земельну ділянку, але у задоволенні позову їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788 не рахується за померлою ОСОБА_3 .

11.12.2017 позивач ОСОБА_1 звернулася до відділу у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про з`ясування обставин щодо належності спадкодавцю спадкової земельної ділянки та їй було надано відповідь про те, що дійсно земельна ділянка з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788 була передана у власність ОСОБА_3 , на ім`я якої було видано державний акт на земельну ділянку (копія якого наявна у матеріалах вказаної справи), але відповідно до розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації у 2007 році кадастровий квартал «000» був змінений на «001», тому, у зв`язку із зазначеним, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124083200:01:001:0788.

Після отримання інформації про зміну кадастрового номеру спадкової земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування. Третьою особою у вказаній справі була зазначена ОСОБА_2 .

Згідно рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.02.2019 прийнятого у справі за судовим № 704/1279/18, позов ОСОБА_1 до Кобринівській сільській раді Тальнівського району Черкаської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування було задоволено та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124083200:01:001:0788, площею 2,38 га, розташовану на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

В ході розгляду цивільної справи № 704/1279/18, Тальнівським районним судом Черкаської області, було встановлено, що зі спадкової справи №44/2016 заведеної 30.06.2016 року відносно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Мелітопольського районного нотаріального округу Бондар Т.І. подали ОСОБА_2 прийнявши спадщину за законом щодо майна: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,5 га для ведення особистого підсобного господарства розташована на території Вознесенської сільської ради; земельна ділянка площею 2,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788, яка розташована на території Кобринівської сільської ради та ОСОБА_1 прийнявши спадщину за заповітом посвідченим Вознесенською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області 11.10.2011 року за реєстровим №131 щодо земельної ділянки площею 2,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7124083200:01:000:0788, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №626628.

Також було встановлено, що відповідно до заповіту №33 від 12.04.2011 року ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_2 . Відповідно до заповіту №131 від 11.10.2011 року ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_1 і відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №44307587 від 30.06.2016 року, заповіт №33 від 12.04.2011 року, складений ОСОБА_3 , скасований за заявою 52604809 від 28.03.2012 року, а заповіт №131 від 11.10.2011 року чинний.

Вказане рішення було скасовано постановою Черкаського апеляційного суду від 25.09.2019 (справа № 704/1279/18 провадження № 22-ц/821/116/19) та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

При прийнятті такого рішення, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду встановила в тому числі, той факт, що крім ОСОБА_1 спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є також онука померлої - ОСОБА_2 , а тому, на думку колегії суддів, належним відповідачем у справі має бути саме вона як другий спадкоємець, який не відмовився від прийняття спадщини. При цьому з матеріалів справи, а саме із позовної заяви та пояснень позивача ОСОБА_1 суду було зрозуміло, що їй достеменно було відомо про наявність спадкоємця за законом ОСОБА_2 . Крім того, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу спадщини ОСОБА_3 виник ще за життя спадкодавця, підтвердженням чого є постанова № 878 про відмову у порушенні кримінальної справи від 12 травня 2012 року за заявою ОСОБА_2 відносно того, що сім`я ОСОБА_6 ввела в оману та під психологічним тиском змусили ОСОБА_3 відмінити раніше складений заповіт на неї і написати заповіт на ОСОБА_1 . Суд першої інстанції досліджуючи спадкову справу№ 44/2016 заведену 30 червня 2016 року відносно майна, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,встановив, що із заявами про прийняття спадщини зверталась як позивач (спадкоємець за заповітом), так і онука ОСОБА_2 (спадкоємець за законом),а тому обґрунтовано залучив його до участі у справі як третю особу. При цьому, без відповідної заяви або клопотання позивача про заміну відповідача чи залучення співвідповідача суд не вправі залучати до участі у справі інших осіб як відповідачів, які не визначені у такому процесуальному статусі позивачем. Для прийняття такого висновку суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 344/123/17, провадження № 61-30194св18.

Колегія суддів, беручи до уваги, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача,а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки, прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволенні позову, з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені наявними матеріалами справи і встановленими обставинами під час розгляду спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги відносно того, що на сьогоднішній день є чинним рішення Тальніського районного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами та про той самий предмет спору, а тому районний суд в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України помилково не закрив провадження у справі не можуть бути визнані такими, що дають підстави для скасування рішення суду та закриття провадження у справі, оскільки предметом спору між сторонами є земельна ділянка, розташована на площі з різними номерами кадастрових кварталів «000» та «001», тому, суд першої інстанції, врахувавши дану обставину, дав належне мотивування свого висновку відносно даного факту, про що відповідно зазначив в мотивувальній частині рішення.

Колегія суддів також зазначила, що зміна кадастрового номера земельної ділянки унеможливлює застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та не дає підстав для закриття провадження із застосування зазначених норм закону.

За вказаних обставин, та дослідивши рішення судів першої та апеляційної інстанції, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Кобринівська сільська рада Тальнівського району Черкаської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності зст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом було встановлено, що позивач по справі є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , вона своєчасно звернулася до нотаріуса із відповідною заявою, але через відсутність у неї правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку у видачі свідоцтва про право власності на цю земельну ділянку їй було відмовлено. В судовому порядку вона також була позбавлена можливості оформити право власності на спадкову земельну ділянку через обставини, що не залежали від неї, а саме зміна Тальнівською районною державною адміністрацією кадастрового номеру та, як наслідок, невідповідності кадастрового номеру земельної ділянки зазначеного у державному акті на право власності на землю та інформації у Національній кадастровій системі. Також, у зв`язку із невірно визначеним колом учасників процесу, а саме достовірно знаючи про те, що відповідач у цій справі ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не залучила ОСОБА_2 до участі у розгляді справи в якості співвідповідача чи належного відповідача.

При цьому, при розгляді судами першої та апеляційної інстанцій, справ щодо визнання за позивачем права власності на спірну спадкову земельну ділянку за заповітом, визначено, що попередньо прийняті рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, не позбавили позивача ОСОБА_1 права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, та вирішення питання визнання права власності на спадкову земельну ділянку із зміненим кадастровим номером, а саме 7124083200:01:001:0788.

Кадастровий номер земельної ділянки це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

В кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної ділянки, цільового призначення, меж та інших важливих даних.

Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України.

Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою, тамає таке тлумачення: перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт); наступні 2 номер кадастрової зони відносно адміністративної області; наступні 3 номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони та останні 4 інформують про місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

З урахуванням зазначеного та враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, оскільки раніше прийняті рішення суду справах за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що набрали законної сили хоча і ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами і з тих самих підстав, але стосувалися іншого предмету позову, тобто земельної ділянки з іншим кадастровим номером, який згідно законодавства України є унікальним і одна і та сама земельна ділянка не може мати два кадастрових номери, та при цьому позов саме до іншого спадкоємця за законом ОСОБА_2 позивачем раніше пред`явлено не було.

Крім того, матеріали справи містять інформацію про те, що відповідач ОСОБА_2 звернулася до іншого суду з позовом до ОСОБА_1 та секретаря Вознесенської сільської ради Онищенко Л.А. про визнання недійсним заповіту, але сторонами не додано суду доказів того, що заповіт, складений ОСОБА_3 визнаний судом недійсний. Навпаки, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що станом на час розгляду справи заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 131, та посвідчений секретарем Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яким ОСОБА_3 заповіла, в тому числі і спірну земельну ділянку, позивачу по справі ОСОБА_1 , дійсний та не змінений.

У відповідності до вимог ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Крім того, згідно вимог ч. 4 ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. Тобто, у разі, якщо в подальшому буде встановлено, що заповіт на користь позивача буде визнаний на законних підставах недійсним, відповідач не буде позбавлена можливості вирішити питання щодо визнання за нею права на спадкове майно, з урахуванням, що вона також звернулася до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З урахуванням наданих позивачем доказів та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, що належала ОСОБА_3 , яка за життя зробила відповідне розпорядження на користь ОСОБА_1 . Таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересівінших осіб, враховуючи, що відповідач на час відкриття спадщини, згідно із вимогами ст. 1241 ЦК України не мала права на обов`язкову частку у спадковому майні, оскільки не відноситься до категорії осіб, визначених у цій статті, а є особою, яка подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки вважає, що заповіт останньою складено не з доброї волі, але доказів станом на час розгляду справи суду не надала, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, але позивачі у своїй заяві питання про стягнення судових витрат не ставили.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 319, 321, 328, 1216, 1218, 1222, 1223, 1225, 1269 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,38 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0788, розташовану на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 26.06.2023 року.

Суддя: Р. В. Піньковський