Рішення

від 10.01.2024 по справі 490/6071/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/6071/21

н\п 2/490/99/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань Хоменко Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені А.Макарова про стягнення коштів за неотримане майно, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 у якому вона просить стягнути з відповідача на її користь: суму коштів за неотримане речове майно за 2019 -2020 рік у сумі 12253, 20 грн; середній заробіток за весь час затримки у розрахунку з 26 лютого 2021 року по день ухвалення судом рішення у сумі 209429, 22 грн; моральну шкоду 50000 грн 00 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2021 року позов залишено без руху.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2023 року витребувано у відповідача розрахунок вартості речового забезпечення на одного охоронця на один рік (у разі наявності такого).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року повторно витребувано у відповідача розрахунок вартості речового забезпечення на одного охоронця на один рік.

У судове засідання з`явилися позивач та предстанвик відповідача ОСОБА_2 .

Позивач позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі. Предстанвик відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з огляду на безпідставність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді охоронника центру охорони та безпеки та наказом від 08 лютого 2021 року № 52к звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії строку трудового договору з виплатою компенсації за невикористану відпустку в кількості 1 календарний день.

Позивач 26 лютого та 27 квітня 2021 року звернулася до Національного університету кораблебудування імені А. Макарова із досудовою вимогою про здійснення з нею повного розрахунку (виплату грошової компенсації) за неотримані спецодяг та засоби захисту та гігієни за період з 2007 року до 26 лютого 2021 року включно.

Листом Національного університету кораблебудування імені А. Макарова від 10 березня 2021 року № 69-01/863 позивачу відмовлено у здійсненні таких виплат з огляду на відсутність підстав для цього.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Згідно ізчастиною другоюстатті 8Закону України«Про охоронупраці» роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов`язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов`язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором (частина третя статті 8 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування (частина четверта статті 8 Закону України «Про охорону праці»).

Відповідно до умов колективного договору Національного університету кораблебудування імені А. Макарова на 2019-2020 рік, схвалений конференцією трудового колективу 11 січня 2019 року, охоронець забезпечується милом, черевики та костюм б/б.

Відповідно до частини першої статті 164 КЗпП України видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Роботодавець повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов`язаний замінити їх за свій рахунок (частина друга статті 164 КЗпП України).

Зміст цієї норми дає можливість дійти висновку про те, що компенсація витрат працівника на придбання ним спецодягу є можливим за умови якщо працівник придбав таких спецодяг за власні кошти.

Під час розгляду справи позивач пояснила, що за період її роботи спецодяг відповідачем не видавався, за власний кошт спецодяг позивачем не придбавався. Позивач пояснила, що вона придбавала зручний на для роботи охоронцем одяг (але не спецодяг). В усній формі вона зверталася до свого безпосереднього керівника про видачу такого спецодягу, який пообіцяв, що одяг буде надано, однак цього зроблено не було.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що спецодяг та мило позивачу не видавалися, доказів того, що позивач придбала їх за власний кошт та використовувала під час роботи матеріали справи не містять.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що колективним договором за 2019 - 2020 роки було передбачено видачу спецодягу та мила для охоронця, однак у зв`язку із відсутністю фінансування позивачу видано не було. При цьому представник відповідача зазначила, що роботодавець не вимагав від позивача носіння спецодягу на посаді охоронця і позивач могла перебувати на робочому місці у власному одязі.

Підсумовуючи викладене, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач придбавала спецодяг та засоби гігієни за власний рахунок та використовувала їх під час роботи охоронцем, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Судові витрати відносяться на користь позивача.

Керуючись статтями 12,13,76,77,141,259,263 - 265,268,273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету кораблебудування імені А.Макарова про стягнення коштів за неотримане речове майно за 2019 -2020 рік у сумі 12253, 20 грн, середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку у сумі 209429, 22 грн, моральної шкоди у сумі 50000 грн 00 коп. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.М. Шолох