Постанова

від 19.12.2023 по справі 910/24323/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа№ 910/24323/16 (910/99/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від Київської міської прокуратури: Винник О.О. згідно посвідчення

від Київської міської ради: Рослик А.А. в порядку самопредставництва

від ТОВ "КПС-Групп": Шевченко Г.М. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року

у справі №910/24323/16(910/99/22) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп"

2. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович

про скасування державної реєстрації

в межах справи №910/24323/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/24323/16(910/99/22) позов задоволено; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.03.2020, індексний номер 51666736 зі змінами внесеними рішенням про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020, індексний номер 51700401 та здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди, припинивши вказане право ТОВ "КПС-Групп"; присуджено до стягнення з ТОВ "КПС-Групп" та ПАТ "Мостобуд" на користь Київської міської прокуратури по 1135 00,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "КПС-Групп" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 року для розгляду справу №910/24323/16(910/99/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 16.05.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 року у справі №910/24323/16 (910/99/22), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/24323/16(910/99/22).

31.05.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/24323/16(910/99/22)/3351/2023 від 31.05.2023 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/24323/16(910/99/22), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.07.2023 року за участю повноважених представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу Київська міська прокуратура просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

У зв`язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В., Остапенка О.М. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду справи №910/24323/16 (910/99/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 судді: Владимиренко С.В., Гончаров С.А.

Ухвалою суду від 20.07.2023 року за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 14.08.2023 року на підставі ст. 216 ГПК України.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 року для розгляду справи №910/24323/16(910/99/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року справу №910/24323/16(910/99/22) за апеляційною скаргою ТОВ "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято до провадження у визначеному складі та призначено справу до розгляду на 12.09.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

06.09.2023 через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника скаржника адвоката Стецини І.В. надійшла заява про проведення судового засідання 12.09.2023 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

У зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 року для розгляду справи №910/24323/16(910/99/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 12.09.2023 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/24323/16(910/99/22) за апеляційною скаргою ТОВ "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023, а також задоволено заяву представника скаржника адвоката Стецини І.В. про проведення судового засідання 12.09.2023 в режимі відеоконференції.

Іншою ухвалою від 12.09.2023 розгляд справи №910/24323/16(910/99/22) відкладено на 10.10.2023 на підставі ст. 216 ГПК України.

04.10.2023 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника скаржника адвоката Стецини І.В. надійшла заява про проведення судового засідання 10.10.2023 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon, за наслідками розгляду якої ухвалою від 06.10.2023 відмовлено у її задоволенні.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року розгляд справи відкладено на 14.11.2023 року на підставі ст. 216 ГПК України.

08.11.2023 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника скаржника адвоката Стецини І.В. надійшла заява про проведення судового засідання 14.11.2023 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою суду від 09.11.2023 року заяву представника ТОВ "КПС-Групп" адвоката Стецини І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та призначено проведення судового засідання 14.11.2023 року в режимі відеоконференції.

До дати судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 14.11.2023 року відкладено розгляд справи на 05.12.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України; залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів; зобов`язано Київську міську прокуратуру направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленку С.А. копію позовної заяви і оскаржуване судове рішення та надати суду відповідні докази; зобов`язано ТОВ "КПС-Групп" направити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайленку С.А. копію апеляційної скарги та надати суду відповідні докази; запропоновано залученій третій особі ознайомитись з матеріалами справи та надати суду письмові пояснення по суті вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 14.11.2023 року від Київської міської прокуратури та ТОВ "КПС-Групп" надійшли відповідні докази по справі.

29.11.2023 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника скаржника адвоката Стецини І.В. надійшла заява про проведення судового засідання 05.12.2023 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою суду від 05.12.2023 року заяву представника ТОВ "КПС-Групп" адвоката Стецини І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та призначено проведення судового засідання 05.12.2023 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року за клопотанням ТОВ "КПС-Групп" відкладено розгляд справи на 19.12.2023 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Представник скаржника в судовому засіданні 19.12.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Київської міської ради та прокурор в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.12.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ТОВ "КПС-Групп" та ПАТ "Мостобуд" про скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні земельною ділянкою площею 16,7951 га (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2020 індексний номер 51666736, зі змінами, внесеними рішенням про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020 індексний номер 51700401, припинивши право оренди на таку земельну ділянку відповідачу-1.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що рішенням Київської міської ради №458/515 від 21.12.2006 передано ВАТ "Мостобуд" у довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку загальною площею 16,80 га для перенесення промислової бази ВАТ "Мостобуд" мостозагону №2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ВАТ "Мостобуд" 30.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 16,7951 га по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.08.2007 №79-6-00526.

У подальшому 21.12.2015 між ПАТ "Мостобуд" та ПП "Промбудсервіс 2005" укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки.

У зв`язку з систематичним невиконанням ПАТ "Мостобуд" умов договору оренди в частині сплати орендної плати, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та передачі її в суборенду іншій юридичній особі з порушенням умов договору оренди без відповідної письмової згоди Київської міської ради останньою 20.12.2018 року прийнято рішення №536/6587 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року.

На виконання вказаного рішення Київської міської ради 08.02.2019 року припинено право оренди ПАТ "Мостобуд" вказаної земельної ділянки, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, маючи намір звернутися до суду із позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 20.12.2018 року, ПАТ "Мостобуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 та заборони Київській міській раді та її органам вчиняти дії щодо внесення записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про будь-яку зміну/виключення/скасування/припинення права оренди ПАТ "Мостобуд" щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року у справі №910/1285/19, залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 року та Верховного Суду від 01.08.2019 року, заяву задоволено частково та з метою забезпечення позову зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018 року.

У подальшому ПАТ "Мостобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання його протиправним та скасування, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 року у справі №910/2045/19, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року та Верховного Суду від 25.08.2021 року, відмовлено ПАТ "Мостобуд" у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 20.12.2018.

Разом з тим, як вказує прокурор у позові, 17.03.2020 року (більш ніж через рік після припинення 08.02.2019 року права оренди землі та винесення ухвали суду від 06.02.2019 року у справі №910/1285/19 про забезпечення позову) ПАТ "Мостобуд" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. із заявою про реєстрацію права користування (оренди) на зазначену земельну ділянку.

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 17.03.2020 №51666736 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, про що зроблено відповідний запис №35983023, з одночасною державною реєстрацією права користування (оренди) на цю земельну ділянку за ПАТ "Мостобуд", про що зроблено відповідний запис №35983248. Вказану державну реєстрацію проведено на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 та ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року у справі №910/1285/19, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018.

У подальшому, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. №51700401 від 19.03.2020 проведена державна реєстрація права власності на промислову базу разом із її складовими частинами загальною площею 155 кв.м., розташовану по вул. Промислова, 11 -Б, у Голосіївському районі м. Києва за ТОВ "КПС-Групп", про що був зроблений запис №36014482 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180105980000). Вказана державна реєстрація проводилась на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "КПС-Групп" та ПП "Промбудсервіс 2005" від 19.03.2020 за №480.

У зв`язку з цим, 19.03.2020 до рішення №51666736 від 17.03.2020 внесено зміни - проведено державну реєстрацію змін права користування (оренди) на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 за ТОВ "КПС-Групп", про що зроблено відповідний запис №35983248. Вказана державна реєстрація проводилась на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2020 року за №480, укладеного між ТОВ "КПС-Групп" та ПП "Промбудсервіс 2005", договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року у справі №910/1285/19.

Стверджуючи, що реєстрація права оренди на земельну ділянку по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053) за ПАТ "Мостобуд" та, в подальшому, за ТОВ "КПС-Групп" здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.01.2022 справу №910/99/22 за вказаною позовною заявою передано для розгляду в межах справи №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд".

Ухвалою суду від 21.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд", присвоєно їй судовий номер 910/24323/16(910/99/22) та призначено підготовче засідання.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/24323/16 (910/99/22) позов задоволено; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.03.2020, індексний номер 51666736 зі змінами внесеними рішенням про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020, індексний номер 51700401 та здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди, припинивши вказане право ТОВ "КПС-Групп"; присуджено до стягнення з ТОВ "КПС-Групп" та ПАТ "Мостобуд" на користь Київської міської прокуратури по 1 135 00,00 грн. судового збору.

Прийняте судом рішення мотивовано обґрунтованістю вимог позивача.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша);

прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті);

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються:

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За приписами статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано наступне:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17 зробила висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної позиції дотримується також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 року у справі №906/638/22.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що у випадку якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі є підстави для висновку про нездійснення захисту інтересів держави таким органом, в свою чергу, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав буде проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушуватиме право на справедливий розгляд справи.

З подібного застосування наведених вище норм права виходив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, приймаючи постанови від 04.07.2023 у справі №922/1394/21, від 14.07.2021 у справі №911/3211/19 та від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є поняття "інтерес держави".

Конституція України (ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно п." б" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Враховуючи викладене, Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

В контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №915/20/18.

Тобто, у даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась до Київської міської ради з листом від 20.12.2021 року, в якому повідомляла про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконної реєстрації за ТОВ "КПС-Групп" права оренди на спірну земельну ділянку.

Листом від 29.12.2021 року №05716-35282, наданого у відповідь на лист прокуратури, Департамент земельних ресурсів повідомив, що Київська міська рада була обізнана про вказані порушення і 01.07.2020 Департамент звертався до Міністерства юстиції України із скаргою на дії державного реєстратора.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2020 року вказану скаргу задоволено та скасовано рішення державного реєстратора від 17.03.2020 про реєстрацію за ТОВ "КПС-Групп" права оренди на спірну земельну ділянку.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року у справі №910/6217/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України в частині скасування рішення державного реєстратора №51666736 від 17.03.2020.

З листа Департаменту земельних ресурсів від 29.12.2021 року вбачається, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, будучи обізнаною про наявність порушення інтересів держави ще у 2020 році, належних заходів щодо їх захисту в судовому порядку шляхом подання відповідного позову не вживала.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах Київської міської ради, що в свою чергу спростовує відповідні доводи апеляційної скарги ТОВ "КПС-Групп".

Щодо спору по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження, підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації права оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, за ч. 2, 3 ст. 125 та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу на підставі рішення відповідного органу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Разом з тим, норми ст. 525, 526, 629, 651 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" дозволяють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Київською міською радою 20.12.2018 року прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, яке було реалізовано 08.02.2019 року шляхом припинення ПАТ "Мостобуд" права оренди вказаної земельної ділянки, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи фактичну реалізацію рішення Київради від 20.12.2018 року, на час реєстрації 17.03.2020 року за відповідачем-2 права оренди у товариства були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.02.2017 року за ПП "Промбудсервіс 2005" зареєстровано право власності на розташовану на спірній земельній ділянці промислову базу площею 155 кв.м.

У подальшому, 19.03.2020 між ТОВ "КПС-Групп" та ПП "Промбудсервіс 2005" укладено договір купівлі-продажу від №480 вказаної промислової бази.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем-1 19.03.2020 року.

Відповідно до п. 1.8 договору купівлі-продажу нерухоме майно розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, яка перебуває у користуванні відповідача-2 на підставі договору оренди від 30.07.2007.

Згідно п. 4.4 договору купівлі-продажу сторони усвідомлюють та підтверджують ту обставину, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно до відповідача-1 переходить право користування земельною ділянкою, на якій нерухоме майно розміщене, без змін її цільового призначення на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Разом з тим, вказані положення ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України не застосовуються у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час укладення договору купівлі-продажу від 19.03.2020 попередній власник нерухомого майна - ПП "Промбудсервіс 2005" не був користувачем земельної ділянки, оскільки наявне у нього право суборенди припинено 24.09.2019 року, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, ПП "Промбудсервіс 2005" не було законним користувачем земельної ділянки, оскільки договір суборенди від 21.12.2015 року між ним та відповідачем-2 був укладений всупереч умов договору оренди без погодження з Київською міською радою, що, зокрема, було підставою для прийняття Київрадою рішення від 20.12.2018 про розірвання договору оренди.

Посилання скаржника на факт укладення такого договору за принципом "мовчазної згоди" Київської міської ради судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки законність рішення про розірвання договору оренди підтверджено судовими рішеннями у справі №910/2045/19, якими, серед іншого також було встановлено, що сторонами договору не було передбачено передачу земельної ділянки в суборенду шляхом "мовчазної згоди", а Київська міська рада не надавала своєї згоди на таку передачу.

На підстави вищевикладеного суд першої інстанції правомірно погодився з обґрунтованими доводами прокурора відносно того, що до відповідача-1 не могло перейти право користування спірною земельною ділянкою на умовах, встановлених для ПП "Промбудсервіс 2005", оскільки право суборенди на час укладення договору купівлі-продажу майна було припинено.

При цьому, відповідач-2 не був власником придбаного за договором купівлі-продажу від 19.03.2020 нерухомого майна, а тому право оренди не могло перейти до відповідача-1 відповідно до зазначених норм законодавства.

Оскільки земельна ділянка площею 16,7951 га по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053), належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких рішень про передачу в оренду відповідачу-1 вказаної земельної ділянки Київська міська рада не приймала.

Водночас, сама лише реєстрація права власності відповідача-1 на нерухоме майно не може бути підставою для реєстрації за товариством права оренди земельної ділянки комунальної власності без відповідного волевиявлення Київської міської ради та оформлення правовстановлюючих документів на землю, у відповідності до положень ст. 116, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою їх набуття, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття відповідного права з фактом його державної реєстрації.

Таким чином, державна реєстрація права на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності чи користування, а самостійного значення щодо підстав виникнення таких прав не має, і визначає лише момент, після якого виникає відповідне право, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем-2 та у подальшому за відповідачем-1 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/1285/19, договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Мостобуд", договору купівлі-продажу промислової бази загальною площею 155 кв.м укладеного 19.03.2020 між ТОВ "КПС-Групп" та ПП "Промбудсервіс 2005".

Набуття права власності на нерухоме майно у особи, яка не мала прав на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не надає новому власнику майна права на таку земельну ділянку без відповідного рішення Київської міської ради.

Разом з тим, для виникнення права оренди земельної ділянки необхідна наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування та укладеного договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи те, що будь-яких рішень щодо передачі відповідачу-1 вказаної земельної ділянки у власність чи у користування Київська міська рада не приймала, то відповідно у відповідача-1 відсутні правові підстави для здійснення за собою реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

Водночас, наявність зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку перешкоджає Київській міській раді здійснювати право користування та розпоряджатися своїм майном - земельною ділянкою площею 16,7951 га.

Посилання скаржника на наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/1285/19 про забезпечення позову, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018 №536/6587 про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки і пов`язаних з цим наслідків, та, як результат, незаконне внесення 08.02.2019 Київською міською радою відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди спірної земельної ділянки є помилковими, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/1285/19 частково задоволено заяву ПАТ "Мостобуд" про забезпечення позову та зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018.

Разом з тим, вказану ухвала прийнято судом без виклику сторін та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 11.02.2019.

Відповідно до даної ухвали, вона є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та дійсна для пред`явлення до виконання до 07.02.2022 року.

Водночас, як вбачається з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі №910/1285/19 про поновлення строку для подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, копію ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 Київська міська рада отримала лише 14.02.2019.

Таким чином, на час отримання 14.02.2019 Київською міською радою ухвали суду від 06.02.2019 про забезпечення позову рішення Київської міської ради від 20.12.2018 за відсутності перешкод було вже фактично реалізовано шляхом припинення ПАТ "Мостобуд" права оренди вказаної земельної ділянки, про що 08.02.2019 внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач-2 лише 17.03.2020, тобто більш ніж через рік після припинення 08.02.2019 права оренди землі та винесення ухвали суду від 06.02.2019 у справі №910/1285/19 про забезпечення позову, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. із заявою про реєстрацію права користування (оренди) на зазначену земельну ділянку.

За висновками суду, договір оренди та ухвала суду не можуть бути підставою для державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем-2, яке було припинено виконаним рішенням Київської міської ради, враховуючи, зокрема, ту обставину, що рішення Київради про розірвання договору оренди на час спірної реєстрації права не визнано незаконним та не скасовано.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, припинення правовідношення, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливість використовувати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю неможливе.

На підставі аналізу наведених норм та дослідження наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 зареєстровано за відповідачем-1 без правових підстав, тому права територіальної громади міста Києва на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.03.2020, індексний номер 51666736 та рішення про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020, індексний номер 51700401 і здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди землі за відповідачем-1.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/24323/16(910/99/22) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/24323/16(910/99/22) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 09.01.2024 року після виходу суддів Копитової О.С. та Остапенка О.М. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков