Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/13324/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/13324/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Карлаш Д.О.;

відповідача - Балицький Т.М., Скаба А.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

у справі №910/13324/23 (суддя - Людмила Шкурдова)

за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 587999,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання в частині своєчасного постачання товару за договором поставки №23-02/46-21 від 24.11.2021, укладеним між сторонами, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 391999,61 грн пені та 195999,80 грн штрафу на підставі п. 7.1 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі №910/13324/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/13324/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 156799,84 грн пені та 78399,92 грн штрафу, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, застосувавши ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зменшив розмір належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 60%, оскільки врахувавши інтереси обох сторін та зважаючи на те, що причиною порушення строку поставки товару були об`єктивні обставини поставки імпорту та усунення недоліків товару в умовах воєнного стану, що вказує на добросовісність відповідача щодо виконання зобов`язань за договором, дійшов висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у визначеному розмірі є надмірним та несправедливим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 60% є необґрунтованим з огляду на наступне:

- позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності;

- з початком російської агресії проти України та введенням воєнного стану на всій території України сторони спору знаходяться у рівних умовах та однаково зазнають негативного впливу на діяльність від такої агресії;

- надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, скаржник вважає, що неповідомлення його під час виконання умов договору про обставини, які призвели до затримки поставки товару викликає сумніви щодо достовірності вказаних обставин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" у справі №910/13324/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/13324/23, справу призначено до розгляду на 09.01.2024 та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

22.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів скарги позивача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін, зазначаючи, що судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та враховано наявну сукупність обставин для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та штрафу, як-то, ступінь виконання зобов`язань боржником, заходи, які вживались відповідачем для належного виконання зобов`язань, відсутність у відповідача збитків тощо.

До суду 28.12.2023 від Акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 09.01.2024 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 24.11.2021 між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" (постачальник) укладено договір поставки №23-02/46-21, відповідно до умов якого та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ "Укртранснафта" у м. Києві від 08.11.2021 №132УО/5) постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки генератори (код 31120000-3 за ДК 021:2015) (UА-2021-08-27-007252-а) (пересувні освітлювальні установки заливаючого світла) (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору становить 2799997,20 грн.

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору, строк поставки товару - протягом 90 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника. Товар постачається в робочі дні, протягом робочих годин покупця.

Пунктом 4.2 договору унормовано, що авансовий платіж у розмірі 50% вартості товару здійснюється покупцем проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, протягом 10 календарних днів з дати надання постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) постачальника.

Приймання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного документа (видаткової накладної) (п. 5.3 договору).

Пунктом 7.1 контракту встановлено, що за недотримання постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/недопоставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого/недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2022 включно, а частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).

Відповідно до специфікації, відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар - пересувну освітлювальну установку заливаючого світла на загальну суму 2799997,20 грн протягом 90 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника.

24.12.2021 Акціонерне товариство "Укртранснафта" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" авансовий платіж у розмірі 1399998,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0000107708.

Відтак, згідно специфікації товар мав бути поставлений позивачу до 24.03.2022.

Проте, за твердженням позивача, що не заперечується відповідачем, зазначений товар поставлений відповідачем з порушенням строків.

Так, листом №008/05/22 від 24.05.2022 відповідач повідомив позивача про готовність товару до поставки.

26.05.2022 відповідачем було передано позивачеві товар за адресою: урочище "Промисловий центр" 6, с. Смільне, Бродівський р-н, Львівська обл., 80643.

Однак, при перевірці товару позивачем було виявлено недоліки товару, про що позивачем складено акт виявлених недоліків товару від 30.05.2022 з переліком виявлених недоліків, який підписано зі сторони позивача.

Листом №23-00/6/2429-22 від 31.05.2022 позивач повідомив відповідача, що при перевірці товару 30.05.2022 було виявлено відхилення вимог договору та направив йому акт виявлених недоліків товару. Також у вказаному листі позивач просив зазначити строки усунення недоліків, які не повинні перевищувати 20 робочих днів.

12.07.2022 при повторній перевірці поставленого відповідачем товару було встановлено часткове усунення недоліків та зафіксовано неусунені виявлені недоліки, про що позивачем складено акт виявлених недоліків товару №2 від 12.07.2022.

08.08.2022 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято обумовлений договором товар вартістю 2799997,20 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №1 від 08.08.2022 на вказану суму.

Таким чином, постачальник порушив строки поставки товару, визначені договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором та поставлення товару з порушенням строків, 14.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №04-03/11/2541-23 від 14.04.2023 про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки в розмірі 587999,41 грн, з яких 391999,61 грн пені та 195999,80 грн штрафу. Однак відповіді на претензію відповідачем не надано, штрафні санкції не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, вказавши на відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій, оскільки несвоєчасне виконання зобов`язань за договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України. Разом з тим відповідач вказав на повне виконання зобов`язань.

За результатами розгляду спору суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 391999,61 грн та штрафу в сумі 195999,80 грн за порушення строків поставки товару. Водночас, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахувавши докази наявні в матеріалах справи, відсутність у позивача збитків в результаті дій відповідача, зазначивши, що відповідач намагався вжити належних заходів для своєчасної поставки товару, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки нарахованої позивачем на 60%.

Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 60%. Відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду є питання правомірності/протиправності застосування до спірних правовідносин положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та відповідно, наявності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Північний апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача 156799,84 грн пені та 78399,92 грн штрафу законними і обґрунтованими з огляду на таке.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі №904/2542/19).

Зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми штрафу та пені на 60%, суд першої інстанції виходив з того, що причиною порушення строку поставки товару є наявність об`єктивних обставин поставки імпорту та усунення недоліків товару в умовах воєнного стану, які істотно вплинули на можливість виконання зобов`язання.

Як було зазначено, поставка товару мала бути здійснена відповідачем до 24.03.2022 (авансовий платіж сплачено позивачем 24.12.2021).

З метою виконання зобов`язань за договором, відповідач 05.01.2022 уклав з Компанією Al-Sabahi General Trading LLC (Дубай, Об`єднані Арабські Емірати) контракт на поставку товару, який є предметом даного договору.

24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України введено воєнний стан на всій території України.

02.03.2022 Компанія Al-Sabahi General Trading LLC (Дубай, Об`єднані Арабські Емірати) звернулась до відповідача з повідомленням, згідно якого відмовилася від співпраці з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтехімпорт" та в односторонньому порядку розірвала укладений з контрагентом контракт від 05.01.2022 з 02.04.2022, у зв`язку з неможливістю виконання договору внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Листом №0018-22 від 10.03.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договору.

21.04.2022 відповідач звернувся до Компанії Al-Sabahi General Trading LLC (Дубай, Об`єднані Арабські Емірати) з листом щодо продовження співпраці на поставку товару.

11.05.2022 між відповідачем та його контрагентом було укладено договір за яким відповідачеві було поставлено товар.

26.05.2022 товар за договором був поставлений позивачу, проте з недоліками.

З 26.05.2022 по 08.08.2022 відповідачем вчинялися дії щодо усунення недоліків товару.

З наведеного слідує, що відповідач вживав всі залежні від нього заходи задля належного виконання зобов`язань за контрактом, зокрема, уклав договір на поставку товару з контрагентом, здійснював перемовини щодо продовження співпраці на поставку товару, усував недоліки товару тощо.

Суд апеляційної інстанції враховує, що спірний договір укладено між сторонами до початку військової агресії російської федерації, тоді як виконання договору здійснювалося під час дії військового стану, а відтак відповідач не міг в повній мірі передбачити негативні обставини, які можуть виникнути під час виконання договору. Разом з тим, відповідачем вживалися всі необхідні заходи для належного виконання зобов`язань за договором, що свідчить про добросовісність відповідача.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу колегією суддів враховано заперечення позивача, які викладені в апеляційній скарзі, однак враховуючи економічну ситуацію в країні та те, що причиною порушення строку поставки товару є наявність об`єктивних обставин поставки імпорту та усунення недоліків товару в умовах воєнного стану, які істотно вплинули на можливість виконання зобов`язання з поставки товару, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також колегія суддів визнає помилковими твердження скаржника про те, що неповідомлення його під час виконання умов договору про обставини, які призвели до затримки поставки товару викликає сумніви щодо достовірності вказаних обставин, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази в підтвердження вказаного, тоді як за умовами договору №23-02/46-21 від 24.11.2021 відповідач не зобов`язувався повідомляти позивача про контрагентів - поставщиків товару за договором та порядок виконання укладених з цією метою контрактів.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що більша частина порушення строку виконання зобов`язання припало на усунення недоліків товару неналежної якості та відповідачем виконано зобов`язання за договором у повному обсязі. А тому, стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" максимально можливих розмірів штрафних санкцій, який загалом становить понад четверту частину вартості товару, що поставлявся, є непомірним тягарем для відповідача й джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що в свою чергу нівелює значення неустойки як цивільної відповідальності. Отже, захист прав позивача має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу та врахуванням інтересів обох сторін.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем поставки спірного товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, користуючись правом, наданим ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення, на 60%, а саме пені до 156799,84 грн та штрафу до 78399,92 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/13324/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртранснафта" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/13324/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.01.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов