Рішення

від 10.01.2024 по справі 904/5100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5100/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) до Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 6-К, ідентифікаційний код 03342238) про визнання грошових вимог у сумі 10 625 345,41 грн. та зобов`язання включити грошові вимоги до ліквідаційного балансу

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №1001вих-23-7252 від 13.09.2023 до Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради про:

- визнання грошових вимог у сумі 10 625 345,41 грн.;

- зобов`язання включити грошові вимоги у розмірі 10 625 345,41 грн. до ліквідаційного балансу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 684,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у добровільному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 у справі №20-41 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2003 у справі №34/66 не виконав. У серпні 2023 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради з заявою №1001вих-23-6224 від 04.08.2023, відповідно до якої позивач просив визнати кредитором Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради та включити до ліквідаційного балансу заборгованості у розмірі 10 625 345,41 грн. Позивач відповіді на зазначену заяві від ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради не отримав, а з відмітки ПАТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення позивача за №0102122383544 було повернуто за зворотною адресою 24.08.2023 у зв`язку із закінчення терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 позовну заяву залишити без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі 2 684,00 грн. та порядку, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На електрону пошту суду 29.09.2023 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5100/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилась ухвала суду від 25.09.2023, завчасно направлено відповідачу на його адресу зазначену у позовній заяві, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92 Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2003 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі №34/66 прийнято рішення про стягнення з Дніпропетровського державного комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" 6 042 166,45 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 479 544,90 грн. річних, 387 063,33 грн. пені, 1 700,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення суду 12.05.2003 видано наказ про примусове виконання.

14 червня 2018 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області замінено сторону стягувана (позивача) у справі №34/66 на її правонаступника, а саме: Дочірню компанію "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (код ЄДРПОУ 25698645).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про видачу дубліката наказу у справі №34/66 задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2003 у справі №34/66.

03 квітня 2003 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі №20-41 прийнято рішення про стягнення з Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради, на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ в особі Дніпропетровського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів 3 356 350,24 грн. основного боргу, 245 906,87 грн. пені, 110 683, 39 грн. 3% річних, 1 694, 60 грн. державного мита, 117,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

На виконання вказаного рішення суду 14.04.2003 видано наказ про примусове виконання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про видачу дубліката наказу у справі №20-41 задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2003 у справі №20-41.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач стверджує, що відповідач у добровільному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 у справі №20-41 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2003 у справі №34/66 не виконав. Грошові вимоги АТ "Укртрансгаз" до КП "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2003 у справі №34/66 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 у справі №20-41 становлять загальну суму 10 625 345,41 грн.

Зазначені вимоги є безспірними, оскільки підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2003 у справі №34/66 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 у справі №20-41.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.12.2019 до ЄДР унесена інформація про рішення засновника Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (номер запису: 12241100017035315) та визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 11.02.2020.

У серпні 2023 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради з заявою №1001ВИХ-23-6224 від 04.08.2023, відповідно до якої позивач просив визнати кредитором та включити до ліквідаційного балансу заборгованість у розмірі 10 625 345,41 грн.

Позивач відповіді на зазначену заяву від ліквідаційної комісії Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради не отримав, а з відмітки ПАТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення позивача за №0102122383544 було повернуто за зворотною адресою 24.08.2023, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Таким чином, позивач стверджує, що ліквідаційна комісія ухилилася від отримання такої вимоги (оскільки конверт з поштовим відправленням не був отриманий уповноваженим представником відповідача на відділенні поштового зв`язку), а відтак і від прийняття відповідного рішення про включення або відмову у включенні вимог позивача, внаслідок цього позивач позбавлений права задовольнити свої грошові вимоги у процедурі ліквідації відповідача згідно з ст. ст. 111-112 Цивільного кодексу України, що є причиною звернення з позовом до суду.

Предметом доказування у даній справі є обставини наявність правових підстав для включення спірної заборгованості до ліквідаційного балансу.

За приписами пунктів 1, 2, 26 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 11.12.2019 підприємство відповідача перебуває в стані припинення; строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 11.02.2020.

Позивачем направлено на адресу ліквідаційній комісії відповідача заяву № 1001вих-23-6224 від 04.08.2023 про визнання грошових вимог кредитора у розмірі 10 625 345,41 грн.

Надсилання зазначеної заяви підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим відправленням позивача за №0102122383544, яке було повернуто Укрпоштою за зворотною адресою 24.08.2023, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів погашення суми боргу, як і доказів на підтвердження визнання заявленої кредиторської заборгованості відповідачем шляхом надсилання відповіді та включення її до проміжного ліквідаційного балансу.

Так, згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 1-4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 Цивільного кодексу України.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи (частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб (частина 4 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За нормою частини 9 статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно з частиною 11 статті 111 Цивільного кодексу України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

У частині 5 статті 105 Цивільного кодексу України, встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, ліквідаційна комісія, отримавши заяву від кредитора зобов`язана її розглянути, і в разі її обґрунтованості - визнати заборгованість шляхом надсилання відповідного повідомлення, включивши таку заборгованість до проміжного ліквідаційного балансу, та виплатити кредитору грошову суму в порядку черговості, встановленою статтею 112 Цивільного кодексу України.

За змістом положень частин 3, 4 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України унормовано, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Законодавець пов`язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі.

Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/9052/18.

Таким чином, враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу судового захисту слід зазначити таке.

Пункт 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позовна заява повинна містити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Законодавством визначено певний спосіб захисту порушених прав кредитора у випадку, коли боржник знаходиться у стані припинення (ліквідації) - а саме шляхом звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами, а у разі ухилення ліквідаційної комісії від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії з вимогами щодо спонукання до вчинення відповідних дій.

Пункт 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позовна заява повинна містити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Законодавством визначено певний спосіб захисту порушених прав кредитора у випадку, коли боржник знаходиться у стані припинення (ліквідації) - а саме шляхом звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами, а у разі ухилення ліквідаційної комісії від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії з вимогами щодо спонукання до вчинення відповідних дій.

Частина 2 статті 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також стаття 13 зазначеної Конвенції закріплює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплює, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 9-зп від 25.12.1997 зазначив, що частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту, визначених у статті 16 Цивільного кодексу, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначив: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 Цивільного кодексу України та з урахуванням приписів частини другої статті 16 Цивільного кодексу України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.".

Таким чином, за відсутності конкретно визначеного законом способу захисту права, ефективним способом захисту у даному юридичному спорі є зобов`язання Комунальне підприємство "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у розмірі 10 625 345,41 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради про визнання грошових вимог у сумі 10 625 345,41 грн. та зобов`язання включити грошові вимоги до ліквідаційного балансу задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 6-К, ідентифікаційний код 03342238) в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) у сумі 10 625 345,41 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 6-К, ідентифікаційний код 03342238) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 2 684,00 витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв