Рішення

від 10.01.2024 по справі 904/6071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6071/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" (селище Мирне (з), П`ятихатський район, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.07.2018 у загальному розмірі 47 299 грн. 58 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.07.2018 у загальному розмірі 47 299 грн. 58 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 16 388 грн. 80 коп. - основний борг;

- 13 767 грн. 94 коп. - пеня;

- 5 720 грн. 07 коп. - інфляційні втрати;

- 11 422 грн. 77 коп. - 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.07.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у листопаді та грудні 2020 року послуги з організації перевезення відправлень, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 16 388 грн. 80 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.06.2021 по 16.10.2023 в сумі 13 767 грн. 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2021 року по вересень 2023 року у сумі 5 720 грн. 07 коп. Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 21.06.2021 по 16.10.2023 у сумі 11 422 грн. 77 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №61638/23 від 30.11.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.12.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Садова, будинок 105, селище Мирне (з), П`ятихатський район, Дніпропетровська область, 52161, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.29).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 05.12.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 14.12.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 46-50).

При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 05.12.2023 вважається врученою відповідачу 14.12.2023 (а.с.46).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є investtrans273@gmail.com (а.с.29).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Ухвала суду від 05.12.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема, відповідачу на електронну пошту investtrans273@gmail.com, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 05.12.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту investtrans273@gmail.com, - 05.12.2023 (а.с.45).

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 05.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115407409) надіслано судом 05.12.2023, зареєстровано в реєстрі 06.12.2023 та оприлюднено 07.12.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 05.12.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (14.12.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 29.12.2023.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 10.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 05.01.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 05.02.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 30% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В матеріалах справи наявна підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 17.07.2018, згідно з якою:

- договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір) укладається шляхом приєднання фізичної особи - підприємця чи її уповноваженого представника (далі - замовник), що має намір отримувати послуги з перевезень відправлень, до договору в цілому. Замовник не може пропонувати свої умови договору відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. У випадку незгоди зі змістом та формою договору чи окремих його положень, замовник вправі відмовитись від його укладення;

- заява-приєднання (далі - заява) заповнюється у двох оригінальних примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу. Якщо у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (надалі - експедитор) нема виправлень чи зауважень до чіткості заповнення та повноти інформації, наданої замовником, заява приймається експедитором для подальшого надання послуг. Після прийняття заяви, один примірник заяви повертається замовнику, а другий зберігається у експедитора;

- замовник, який діє на законних підставах, підписавши заяву, укладає з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому. З моменту прийняття експедитором заяви замовник та експедитор набувають прав та обов`язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання;

- підписавши заяву, замовник засвідчує: ознайомлення з усіма положеннями договору та умовами надання послуг; повне розуміння змісту договору, умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти договір, відповідно до усіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі (а.с.10).

У заяві від 17.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" було зазначено для обміну електронними документами - адресу електронної пошти investtrans273@gmail.com та вказано провайдера (ВЧАСНО); для інформування - адресу електронної пошти - investtrans273@gmail.com.

Як убачається з тексту заяви, 30.07.2018 заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень була прийнята експедитором та їй наданий індивідуальний номер 228158.

До позовної заяви був доданий текст договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до преамбули якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (далі - експедитор) та особа, суб`єкт підприємницької діяльності, що приєдналась до зазначеного договору, шляхом надання експедитору заяви про приєднання (далі - замовник), уклали цей договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника до всіх його умов в цілому, шляхом надання експедитору заяви про приєднання (додаток № 1 до договору), в порядку, передбаченому цим договором.

У пункті 8.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов`язків.

Враховуючи обставини справи, договір між сторонами набув чинності з 30.07.2018.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом також встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 2.2. договору визначено, що експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Відповідно до пунктів 2.3. - 2.5. договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку, шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.

Згідно з пунктами 2.7. - 2.11. договору, шляхом надання заяви про приєднання замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з Умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua, і зобов`язується їх виконувати. Експедитор має право в односторонньому порядку змінювати Умови шляхом розміщення змінених умов на своєму офіційному сайті. Зміни до даного договору оприлюднюються шляхом розміщення договору на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Зміни до договору набувають чинності з наступного дня з дати оприлюднення експедитором інформації про ці зміни, або з дати набрання змінами чинності, якщо така дата зазначена в оприлюдненій інформації або з дати розміщення нової редакції договору на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Будь - які зміни договору з моменту набрання ним чинності поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору, у тому числі, на тих, що приєдналися до договору раніше дати набрання чинності змін до договору.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з частинами 1, 3 статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес - накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Відповідно до пункту 5.5. договору незгода замовника з новими тарифами експедитора є підставою для одностороннього розірвання договору експедитором. Надання замовником відправлення для транспортування є свідченням того, що замовник погоджується з тарифами експедитора.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір:

- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;

- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.

Згідно з пунктом 5.4. договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутній замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

У матеріалах справи наявні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020, підписані лише позивачем, на загальну суму 16 388 грн. 50 коп., а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004609571 від 30.11.2020 на суму 10 530 грн. 50 коп. (а.с. 5);

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004755819 від 31.12.2020 на суму 5 858 грн. 00 коп. (а.с. 7).

Як зазначає позивач у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" ухилялось від підписання вказаних вище актів, у зв`язку з чим позивачем вказані вище Акти разом з рахунками-фактурами до кожного з них були направлені на офіційну адресу - вулиця Садова, будинок 105, селище Мирне (з), П`ятихатський район, Дніпропетровська область, 52161, цінним листом з описом вкладення 09.06.2021, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи поштовий опис вкладення у цінний лист № 0500395061626, список згрупованих відправлень, а також фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 09.06.2021 (а.с.10-13), а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0500395061626, з якого вбачається, що вказане поштове відправлення було вручено відповідачу 17.06.2021 (а.с.14).

Отже, позивач вважає направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020 на загальну суму 16 388 грн. 50 коп. погодженими відповідачем, послуги наданими у повному обсязі, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість за вказані послуги.

Також до матеріалів справи позивач долучив Акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.10.2023, який підписаний лише з боку позивача, згідно з відомостями якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 388 грн. 80 коп. (а.с.9).

Крім того, згідно з підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.07.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у листопаді та грудні 2020 року послуги з організації перевезення відправлень, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 16 388 грн. 80 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.06.2021 по 16.10.2023 в сумі 13 767 грн. 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2021 року по вересень 2023 року у сумі 5 720 грн. 07 коп. Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 21.06.2021 по 16.10.2023 у сумі 11 422 грн. 77 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту здачі-прийняття наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 915/905/16 зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити вказаний факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення господарської операції (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

В той же час, на підтвердження надання у листопаді та грудні 2020 року послуг з організації перевезення відправлень позивач надав Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020, у кожному з яких вказано - "Номенклатура товарів/послуг- організація перевезень відправлень, кількість послуг - 1", при цьому, як було вказано вище, Акти складені на різні суми, що істотно відрізняються одна від одної, а саме: від 10 530 грн. 50 коп. за Актом від 30.11.2020 та 5 858 грн. 00 коп. за Актом від 31.12.2020, хоча кількість послуг за обома Актами вказана - 1.

Таким чином, суд відзначає, що наявні в матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020 не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду встановити зміст та обсяг господарської операції.

Більше того, відповідно до пункту 2.6. договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес - накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Тобто, на думку суду, за існуючих обставин не підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" наведених вище Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020, позивач мав би підтвердити факт надання послуг саме експрес-накладними з обсягом інформації, яка передбачена у пункті 2.6. договору.

В той же час, позивачем не було надано суду доказів фактичного надання відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму 16 388 грн. 80 коп.

Суд також наголошує на тому, що навіть відповідно до наданих позивачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020 та від 31.12.2020 вартість послуг складає 16 388 грн. 50 коп., в той час, як позивачем заявлено до стягнення 16 388 грн. 80 коп. Жодного пояснення щодо розбіжності у сумі заборгованості на 0 грн. 30 коп. позивач суду не навів.

Судом враховано, що згідно з пунктом 5.4. договору не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутній замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Разом з тим за відсутності інших доказів фактичного надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення відправлень на загальну суму 16 388 грн. 80 коп., відсутні підстави для виникнення обов`язку з оплати відповідних послуг.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень у розмірі 16 388 грн. 80 коп.;

- докази на підтвердження правомірності вказаних вимог є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

На думку суду, все вище перелічене свідчить про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 16 388 грн. 80 коп. основного боргу, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення 13 767 грн. 94 коп. пені, 5 720 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 11 422 грн. 77 коп. 30% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги, у зв`язку з чим в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Слід відзначити, що до аналогічних висновків за подібних обставин справи дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 06.07.2022 у справі №904/7727/21.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.07.2018 у загальному розмірі 47 299 грн. 58 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.01.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко