Рішення

від 09.01.2024 по справі 905/1261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.2024р. Справа №905/1261/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КОРИДОР (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 17-Б; код ЄДРПОУ 42174637)

до відповідача: Державного підприємства ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 19, код ЄДРПОУ 33839013)

про стягнення 77 849,46 грн., з яких: 60 000,00 грн. заборгованість, 15 041,10 грн. пеня, 2808,36 грн. інфляційні нарахування, -

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю КОРИДОР звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ про стягнення 77 849,46 грн., з яких: 60 000,00 грн. заборгованість, 15 041,10 грн. пеня, 2808,36 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №22/11-2022 від 22.11.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 60 000,00грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 15 041,10 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2808,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1261/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

09.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив в якому останній визнав позовні вимоги в повному обсязі, а саме заборгованість в сумі 60 000,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 2808,36 грн. та пеню у розмірі 15 041,10грн. Також у вказаному відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені на 50% у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем Державного підприємства ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

22.11.2022 між Державним підприємством ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОРИДОР (далі постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №22/11-2022 (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору в порядку на умовах, визначених цим договором, поставити покупцеві товари, а покупець в порядку на умовах, визначених цим договором прийняти і оплатити такий товар.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначається у Додатку №1 до цього договору «Специфікація» (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.3 договору його сума становить 120 000,00 грн. (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

- 50% від загальної вартості договору протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору;

- 50% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Поставка партії товару здійснюється протягом терміну дії договору, але в будь-якому випадку не довше ніж до моменту припинення та/або скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Донецька обл., м. Краматорськ, м. Костянтинівка, м. Дружківка).

Датою поставки є дата, коли замовлена партія товару була передана у власність покупця в місці поставки (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно п. 7.3 договору за порушення строків оплати, визначених у п. 4.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 6 місяців.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання його умов сторонами. Дія договору припиняється достроково у день та час припинення чи скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ».

Строк дії цього договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні (п. 12.1 договору).

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Також сторонами підписана Специфікація (Додаток №1 до договору) в якій погоджено найменування продукції, яка має бути поставлена прилад керування та захисту насосу МПЗ-160.OSD в кількості 1 шт. загальною вартістю 120 000грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №2213 від 22.11.2022 на суму 120 000грн.

Відповідачем 25.11.2022 на виконання умов п. 4.1 договору було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 37).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 120 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №55 від 02.12.2022 на суму 120 000,00 грн. з ПДВ., яка підписана з боку відповідача 07.12.2022.

Решта заборгованості в сумі 60 000,00 грн. за договором про закупівлю товарів №22/11-2022 від 22.11.2022 залишилася несплаченою відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про закупівлю товарів №22/11-2022 від 22.11.2022 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 4.1 договору розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

- 50% від загальної вартості договору протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору;

- 50% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу за договором на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №55 від 02.12.2022 на суму 120 000,00 грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не заперечується.

Разом із тим, в порушення п. 4.1 договору відповідачем не здійснено сплату решти заборгованості в сумі 60 000,00 грн. Факт наявності заборгованості в сумі 60 000,00 грн. за договором про закупівлю товарів №22/11-2022 від 22.11.2022 визнається відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 60 000,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вже зазначалося, згідно п. 7.3 договору за порушення строків оплати, визначених у п. 4.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 6 місяців.

Керуючись вищенаведеними умовами Договору позивач здійснив нарахування пені у розмірі 15 041,10 грн. за період з 14.12.2022 по 14.06.2023.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки накладна № 55 від 02.12.2022 була підписана представником відповідача 07.12.2022, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній видатковій накладній. Відтак, з огляду на п. 4.1 договору, кінцевим днем оплати за накладною №55 від 02.12.2022 є 14.12.2022 (включно).

Згідно здійсненого судом власного розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 14 958,90 грн. за період з 15.12.2022 по 14.06.2023.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування за загальний період з грудня 2022 по липень 2023 в сумі 2808,36 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунки інфляційних втрат за визначені позивачем періоди господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірними. У зв`язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2 808,36 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50% суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення суд має право та може бути зменшений за рішенням суду свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафних санкцій відповідач посилається на наступні обставини:

- відповідач є державним підприємством та відповідно до Балансу підприємства на 30.06.2023 на початок звітного періоду непокриті збитки склали 4 635 560 тис.грн, на кінець звітного періоду 4 711 539 тис.грн, тобто збитки підприємства за 2022р склали 75 979 тис.грн., отже та на цей час підприємство є планово-збитковим;

- Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжується. Обставини непереборної сили, війна на території України, в тому числі і Донецької області, де знаходиться підприємство відповідача ускладнюють здійснення відповідачем підприємницької діяльності;

- відповідно до листа від 29.08.2022 десятого воєнізованого гірничорятувального загону безпечне ведення гірничих робіт з видобутку вугілля на ВП «Шахта «Центральна» та ВП «Шахта «Торецька» є неможливим;

- м. Торецьк, де знаходиться відповідач, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (з відповідними змінами) включено до переліку територій можливих бойових дій, і наразі залишилося без водо та газопостачання;

- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

Отже відповідач посилається на те, що Державне підприємство Торецьквугілля знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, розташоване на лінії бойових дій, а отже наведені обставини є винятковими та мають істотне значення, що є підставою до зменшення суми заявленої пені на 50%.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з умов договору та дат поставки, строку оплати за поставлений товар, судом встановлено, що зобов`язання з оплати у відповідача винило у грудні 2022, в той час як в обґрунтування своєї неплатоспроможності відповідач посилається на події лютого 2022 червня 2022, а саме припинення робіт з видобутку вугілля та підтримання життєзабезпечення на шахтах ДП «ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ» внаслідок постійних обстрілів. Відтак, укладаючи договір про закупівлю товарів № 22/11-2022 від 22.11.2022, відповідач, усвідомлюючи власні можливості й ризики щодо виконання договору, добровільно взяв на себе зобов`язання щодо оплати товару у визначений договором строк, а також усю відповідальність за його порушення, визначену умовами даного договору.

Суд також приймає до уваги, що форс-мажорні обставини на які посилається відповідач не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Відповідно до ч.2 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, дослідивши матеріали справи судом не встановлено, що дії відповідача призвели до заподіянню збитків для підприємства позивача, доказів зворотного позивачем не надано.

Суд враховує, що відповідач є державним підприємством, на даний час є збитковим, знаходиться у зоні бойових дій, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру пені.

Суд також враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Одночасно, пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, а також з метою дотримання балансу інтересів як позивача так і відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань на 30 %, тобто з відповідача підлягає стягненню пеня на користь позивача у розмірі 10 471,23грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, сума судового збору в розмірі 1342,00 грн. (2684 х 50%) підлягає поверненню на користь позивача окремою ухвалою.

Отже решта судового збору в сумі 1340,58 грн. відповідно до приписів ст.ст.123, 129 підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КОРИДОР до Державного підприємства ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ про стягнення 77 849,46 грн., з яких: 60 000,00 грн. заборгованість, 15 041,10 грн. пеня, 2808,36 грн. інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОРИДОР (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 17-Б; код ЄДРПОУ 42174637) заборгованість в сумі 60 000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2 808,36 грн., пеню в сумі 10 471,23 грн., судовий збір в сумі 1340,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.01.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман