Рішення

від 25.12.2023 по справі 908/2194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2023 Справа № 908/2194/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (електронна пошта: wo.division@raiffeisen.ua; oleksandr.khilchuk@raiffeisen.ua; вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909)

До відповідачів:

1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка БЦ" (електронна пошта: svkzirka@ukr.net; вул. Ребра Петра, буд. 13, с.Білоцерківка, Більмацький район, Запорізька область, 71053; код ЄДРПОУ 03749129)

2 - ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: невідома)

про солідарне стягнення 6 768 177,47 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Хільчук О.П. (в режимі відеоконференцзв`язку) - довіреність № 355/21 від 02.07.2021, свідоцтво серії КС № 6869/10 від 05.09.2018, адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка БЦ", 2 - ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента» про солідарне стягнення 6 768 177,47 грн.

04.07.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство та працює в звичайному режимі.

Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Ухвалою суду від 10.07.2023 справу № 908/2194/23 прийнято до свого провадження, витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; відома адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області, 20.02.1996), питання щодо відкриття провадження у справі №908/2194/23 буде вирішено після надходження до суду витребуваної інформації.

16.08.2023 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшло повідомлення № 10813/0/2-23/19 від 03.08.2023, в якому зазначено що станом на 03.07.2023 в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2194/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.10.2023 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Також, у позовній заяві Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" зазначено третю особу на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента» (електронна пошта: Syngenta.ua@syngenta.com; вул. Козацька, 120/4, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 30265338).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з ч. 3 ст. 50 ГПК України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Проте, в порушення вимог ст. 50 ГПК України, позивачем не надано суду відповідну заяву та не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента», а тому у суду відсутні підстави для залучення ТОВ «Сингента» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 02.10.2023 № 908/2194/23 задоволено заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 03.10.2023 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon". Судові засідання у підготовчому провадженні, в т.ч. призначене на 03.10.2023 о 10:00 год.вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 30.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.11.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 29.11.2023 № 908/2194/23 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.12.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.12.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд".

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві посилаючись на те, що 03.12.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Зірка» укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/81-1/126 (Генеральний договір). Додатковою угодою № 3 від 01.07.2021, у зв`язку із реорганізацією Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка БЦ», здійснено заміну Позичальника у Генеральному договорі. 13.12.2021 між АТ «Райффайзен Банк» (Банк) та ТОВ «Зірка БЦ» (Клієнт) в рамках Генерального договору укладено договір про операції з векселями №305653/10892/1306435, (Договір про авалювання векселів), а умовами якого Банк здійснив авалювання векселів, а Клієнт зобов`язався сплатити комісії та відшкодувати витрати Банку, а також виконати інші зобов`язання за умовами та в строки, визначені Векселем, Договором та Генеральним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором, укладеним між банком та ТОВ «Зірка БЦ» 13.12.2021 між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач 2) (учасник ТОВ «Зірка БЦ») укладено Договір поруки № 12/Д4-1 -РБ/22/585 від 13.12.2021, за умовами якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору, що відповідає ч. 1 ст. 554 ЦК України. Порукою за цим Договором поруки забезпечується виконання Забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. 17.12.2021 ТОВ «Зірка БЦ» надано АТ «Райффайзен Банк» реєстр векселів для авалювання №1 до Договору про операції з векселями № 305653/10892/1306435 від 13.12.2021. 17.12.2021 АТ «Райффайзен Банк» вчинено аваль на простих векселях векселедавця ТОВ «Зірка БЦ», відповідно до реєстру векселів для авалювання № 1 до Договору про авалювання векселів згідно переліку на загальну суму 6 768 177,47 грн. 01.12.2022 року від векселетримача за Векселями - ТОВ «Сингента» (ЄДРПОУ 30265338) до АТ «Райффайзен Банк», як до аваліста надійшла вимога № 532/22 від 01.12.2022 з додатками та пред`явлено чотири прості векселі, векселедавцем яких є ТОВ «Зірка БЦ» та на яких вчинено аваль АТ «Райффайзен Банк». 09.12.2022 АТ «Райффайзен Банк», як аваліст, здійснив оплату ТОВ «Сингента» за пред`явленими простими векселями на загальну суму 6 768 177,47 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та розписками в одержанні платежу за Векселями. 10.03.2023 АТ «Райффайзен Банк» на електронну адресу ТОВ «Зірка БЦ» та за допомогою системи «клієнт-банк» було направлено листа із повідомленням, що Банком було здійснено оплату за Векселями та з вимогою про відшкодування сплачених коштів. Проте, вказана вимоги залишена без відповіді та задоволення. 09.05.2023 Банк направив на електрону адресу Поручителя вимогу про виконання зобов`язань за Генеральним договором, яка також залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідачів - 1 та 2 солідарно заборгованість на загальну суму 6 768 177,47 грн.

Представники відповідачів - 1 та 2 у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Станом на 25.12.2023 документи запропоновані ухвалами відповідачами - 1, 2 до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлені належним чином шляхом направлення на електрону адресу та оприлюдненням на офіційному веб-сайті судової влади відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Місцезнаходження відповідачів є: с.Білоцерківка, Більмацький район, Запорізька область, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи через сайт Господарського суду Запорізької області та електронну адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів - 1, 2 через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідачів з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідачів - 1 та 2.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 25.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Зірка» (Позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/81-1/126 (Генеральний договір).

Додатковою угодою № 3 від 01.07.2021, у зв`язку із реорганізацією Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка БЦ», здійснено заміну Позичальника у Генеральному договорі.

Пунктом 1.1. генерального договору визначено, що кредитор зобов`язався здійснити на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, передбаченого п. 1.2. генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов`язався виконати усі зобов`язання, що витікають зі змісту кредитної операції генерального договору, умов та договорів і здійснити повне погашення заборгованості у строки, передбачені генеральним договором та/або договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції.

Згідно п. 1.2. генерального договору, загальний ліміт становить 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок).

Останній день строку дії загального ліміту - 03.12.2023 або інша дата, визначена відповідно до статті 9 генерального договору. Останній день строку дії ліміту кредитної операції не може виходити за межі останнього дня строку дії загального ліміту (п. 1.3).

Відповідно до п. 5.1. генерального договору, позичальник зобов`язався здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, та виконати зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - відповідно до п. 3.3. генерального договору.

Пунктом 2.3., розділу 3, додатку № 1 до генерального договору встановлено, що внаслідок авалювання векселів, банк приймає на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання клієнтом зобов`язань щодо оплати відповідного векселя. Аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов`язання якої він забезпечив авалем. Зобов`язання аваліста припиняються, якщо особа, за яку він надав вексельну поруку, здійснила платіж за векселем.

13.12.2021 між АТ «Райффайзен Банк» (Банк) та ТОВ «Зірка БЦ» (Клієнт) в рамках Генерального договору укладено договір про операції з векселями № 305653/10892/1306435, (Договір про авалювання векселів), за умовами п. 1 якого Банк здійснює авалювання векселів, а Клієнт зобов`язався сплатити комісії та відшкодувати витрати Банку, а також виконати інші зобов`язання за умовами та в строки, визначені Векселем, Договором та Генеральним договором.

Пунктом 3 договору про авалювання векселів встановлено, що на взаємовідносини сторін за договором поширюються положення Генерального договору. Сторони зобов`язались дотримуватись умов Генерального договору, зокрема, тих положень умов, що регламентують умови авалювання, придбання векселів.

Розділом 3 додатку № 1 до генерального договору визначено умови проведення операцій з векселями.

Пунктом 2.2. розділу 3 додатку № 1 до генерального договору, встановлено, що банк здійснює авалювання векселів, які видані клієнтом у якості оплати за фактично поставлені товари виконані роботи, надані послуги або як податкові векселі. Точна характеристика векселів, які підлягають авалюванню зазначаються в договорі.

Договір про авалювання векселів містить наступну характеристику векселів, які підлягають авалювання банком, «Векселі видані клієнтом у якості оплати за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги» (пункт 1.4.).

Пунктом 3.1. розділу 3, додатку № 1 до генерального договору передбачено, що додатково до передбачених пунктом 2.6. генерального договору обов`язкових умов, клієнт зобов`язався попередньо надати банку: підписаний клієнтом реєстр у двох примірниках, оригінали векселів або всі примірники, векселя (для податкових векселів) для огляду за актом прийому-передачі, складеною за формою, узгодженою сторонами в договорі, документи/договори, що підтверджують наміри клієнта з цільового використання сировини (для податкових векселів) або видачу векселів в якості оплати за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Строк розгляду Банком документів, наданих Клієнтом для Авалювання Векселів, та термін прийняття Банком рішення про підписання Реєстрів не обмежуються і визначаються Банком самостійно. За результатами перевірки Векселів та наданих Клієнтом документів, Банк або відмовляє в Авалюванні Векселів або підписує Реєстр, який після підписання є невід`ємною частиною Договору пункт 3.3. Розділу, 3 Додатку №1 до Генерального договору.

13.12.2021, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним договором № 01/81-1/126 від 03.12.2018, між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та гр. ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № 12/Д4-1-РБ/22/585 (Договір поруки).

Згідно з п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, погашення процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум, тощо.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2. договору поруки).

Відповідно до п. 1.4. договору поруки, поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання забезпечених зобов`язань правонаступниками/спадкоємцями позичальника.

Згідно з п. 2.1. договору, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі «…».

Відповідно до п. 3.1.2. Договору поруки, поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим договором.

Пунктом 3.1.3. Договору поруки сторони встановили, що поручитель володіє всією необхідною інформацією про позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у т.ч. щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов`язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов`язань.

За п. 6.4. договору поруки, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється, серед іншого, способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків або на електронну адресу поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_1 ). Поручитель має здійснювати направлення електронних документів та інформацію на електронну адресу кредитора: support.smednepr@raiffeisen.ua.

На виконання умов договору про операції з векселями від 13.12.2021 № 305653/10892/1306435, 17.12.2021 ТОВ «Зірка БЦ» надано АТ «Райффайзен Банк» реєстр векселів для авалювання №1.

17.12.2021 АТ «Райффайзен Банк» вчинено аваль на простих векселях векселедавця ТОВ «Зірка БЦ», відповідно до реєстру векселів для авалювання № 1 до Договору про авалювання векселів на загальну суму 6 768 177,47 грн., а саме:

- простий вексель серії АА № 2845480 від 17.12.2021 на суму 1 315 933,08 грн. векселедержатель ТОВ «Спектр-АГРО» код за СДРПОУ 36348550;

- простий вексель серії АА № 2754043 від 17.12.2021 на суму 2 717 259,53 грн. векселедержатель ТОВ «Спектр-АГРО» код за ЄДРПОУ 36348550;

- простий вексель серії АА № 2845478 від 17.12.2021 на суму 1 415 849,76 грн. векселедержатель ТОВ «Фірма Ерідон» код за ЄДРПОУ: 43106699;

- простий вексель серії АА № 2845479 від 17.12.2021 на суму 1 319 135,10 грн. векселедержатель ТОВ «Фірма Ерідон» код за ЄДРПОУ: 43106699 (Векселі).

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2022 від векселетримача за Векселями - ТОВ «Сингента» (ЄДРПОУ 30265338) до АТ «Райффайзен Банк», як до аваліста, надійшла вимога № 532/22 від 01.12.2022 з додатками на сплату за векселями, у тому числі прості векселі від 17.12.2021 АА № 2845480, АА № 2754043, АА № 2845478 та АА № 2845479 (а.с. 36-37).

До оплати Позивачу пред`явлено чотири прості векселі, векселедавцем яких є ТОВ «Зірка БЦ», та на яких вчинено аваль АТ «Райффайзен Банк», а саме:

- прості векселі серії АА № 2845480 від 17.12.2021 та АА № 2754043 від 17.12.2021, містять один індосамент, вчинений ТОВ «Спектр-АГРО» код за ЄДРПОУ 36348550, «Сплатити наказу ТОВ «Сингента» код ЄДРПОУ: 30265338» міститься підпис Фінансового директора, головного бухгалтера та відбиток печатки ТОВ «Спектр-АГРО», строк пред`явлення «за пред`явленням, але не раніше 15.10.2022 року»;

- прості векселі АА № 2845478 від 17.12.2021 та АА № 2845479 від 17.12.2021 містять один індосамент, вчинений ТОВ «Фірма Ерідон» код за ЄДРПОУ 43106699, «Платити наказу ТОВ «Сингента» без обороту на мене», міститься підпис Генерального директора, головного бухгалтера та відбиток печатки TOB «Фірма Ерідон», строк пред`явлення «за пред`явленням але не раніше 13.10.2022 року».

З урахуванням вищевикладеного, 09.12.2022 АТ «Райффайзен Банк», як аваліст, здійснив на користь ТОВ «Сенгента» оплату за вищевказаними пред`явленими простими векселями на загальну суму 6 768 177,47 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та розписками в одержанні платежу за Векселями (а.с. 38-41).

Пунктом 2.3., Розділу 3, Додатку №1 до Генерального договору встановлено, що внаслідок авалювання Векселів Банк приймає на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання Клієнтом зобов`язань щодо оплати відповідного Векселя. Після оплати Векселя Банк набуває право регресної вимоги проти Клієнта, а також проти всіх осіб, зобов`язаних перед Банком, як солідарні боржники за Векселем.

Відповідно до п. 2.4. розділу 3, додатку №1 до Генерального договору, основна заборгованість клієнта за договором визначається як загальна сума фактично взятих банком на себе зобов`язань за Авальованими/Придбаними Векселями, які не погашені, а також суми, сплачені банком, як авалістом за клієнта за авальованими Векселями.

Згідно з п. 4.3. розділу 3, додатку №1 до Генерального договору, передбачено, що клієнт зобов`язаний негайно, але не пізніше двох банківських днів з дня переказу банком коштів векселедержателю, відшкодувати завдані збитки та перерахувати банку суми, що фактично були сплачені банком, як авалістом за векселем, а також здійснити на користь банку інші платежі, передбачені статтею 49 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі від 07.06.1930, та законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Зірка БЦ» зареєстровано у системі дистанційного обслуговування Поточного рахунку «РАЙФФАЙЗЕН БІЗНЕС ОНЛАЙН», де під час подання заявки на реєстрацію було зазначено електронну адресу - svkzirka@ukr.net.

10.03.2023 АТ «Райффайзен Банк» на електронну адресу ТОВ «Зірка БЦ» та за допомогою системи «клієнт-банк» направлено листа - повідомлення № 188/2/168 від 09.03.2023, в якому зазначено що Банком здійснено оплату за вищезазначеними векселями та з вимогою про відшкодування сплачених коштів на загальну суму 6 768 177,47 грн. протягом двох банківським днів з моменту направлення вказаного листа (а.с. 57-60).

Також, 09.05.2023 позивачем на електронну адресу відповідача-2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено вимогу № 188/2/2/154 від 09.05.2023 про виконання зобов`язань за генеральним договором та перерахування суми в розмірі 6 768 177,47 грн. у строк, що не перевищує 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення вказаної вимоги.

Проте, вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини сторін врегульовані договором на здійснення кредитних операцій, договором про операції з векселями та договором поруки.

Приписами статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до Закону України N 826-XIV від 06.07.1999 "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону, простий вексель містить: 1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа І висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33-37).

Так, за змістом ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Частиною 3 ст. 32 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що здійснюючи платіж за переказним векселем аваліст, набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб які зобов`язані перед останньою за переказним векселем.

Аналогічне положення міститься і у Постанові Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» у пункті 4.3. Здійснюючи платіж за векселем, банк, який його авалював, набуває прав, що випливають з векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов`язані перед останньою особою за переказним векселем, а також відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" визначено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування, у тому числі в порядку посередництва, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (ст. ст. 202-211.215-236. 509-609 Цивільного кодексу України).Отже, за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" N 5 від 08,06.2006 року та ст. 32 Женевської Конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов`язання якої від забезпечив авалем. Внаслідок цього аваліст, що надав аваль за векселедавця простого векселя або за акцептанта переказного, несе відповідальність перед векселедержателем незалежно від опротестувавня векселя в неплатежі. Зобов`язання аваліста припиняються, якщо особа, за яку він надав вексельну поруку, здійснила платіж за векселем.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір поруки № 12/Д4-1-РБ/22/585 від 13.12.2021 містить наступне визначення забезпечених зобов`язань - всі та окремі зобов`язання Позичальника перед Кредитором за Кредитними операціями, що випливають з умов Основного договору, у тому числі виникнуть у майбутньому, зокрема, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, відшкодування сум, що сплачені Кредитором внаслідок виконання платежу за Гарантією. Акредитивом, зобов`язаннями за авальованим векселем, а також зобов`язання Позичальника щодо сплати вартості прав вимої н як поручителем або в наслідок зворотного відступлення за операціями Факторингового фінансування, щодо сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т,ч. відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов`язаних з належним та неналежним виконанням Позичальником умов Основного договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, відповідачем-1 порушені строки перерахування Акціонерному товариству "Райффайзен Банк" суми в розмірі 6 768 177,47 грн., що фактично сплачена Банком, як авалістом за Векселями, а тому вказані вимоги про солідарне стягнення є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів - 1 та 2 в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка БЦ" (вул. Ребра Петра, буд. 13, с. Білоцерківка, Більмацький район, Запорізька область, 71053; код ЄДРПОУ 03749129) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: невідома) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість у розмірі 6 768 177 (шість мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 47 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка БЦ" (вул. Ребра Петра, буд. 13, с. Білоцерківка, Більмацький район, Запорізька область, 71053; код ЄДРПОУ 03749129) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) витрати зі сплати судового збору на суму 50 761 (п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 34 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: невідома) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) витрати зі сплати судового збору на суму 50 761 (п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 33 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці у період з 27.12.2023 по 08.01.2024 включно у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.01.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.