Рішення

від 10.01.2024 по справі 908/3174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 908/3174/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО», код ЄДРПОУ 20037376 (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», код ЄДРПОУ 37611862 (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, оф. 144)

про стягнення суми 4504,46 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ФАРМАКО» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» пені в розмірі 4230,69 грн, 3% річних в розмірі 273,77 грн, всього загальної суми 4504,46 грн.

В обґрунтування повних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.09.2023 у справі № 908/2094/23 з відповідача на користь позивача стягнуто суму 25043,83 грн заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними згідно умов договору поставки №ПК/132 від 19.05.2014, строк оплати якого настав 23.05.2023. Відповідач сплатив заборгованість за отриманий товар лише 03.10.2023. У зв`язку з простроченням відповідачем оплати в період з 24.05.2023 по 03.10.2023, позивачем до сплати відповідачу нараховано пеню згідно з п. 10.3 договору, що становить 4230,69 грн, а також суму 273,77 грн 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 20, 530, 549, 599, 610, 614, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216-218, 230, 231, 232, 265 ГК України та умовами договору поставки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.10.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3174/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 20.10.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3174/23, присвоєний номер провадження 9/238/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.11.2023 до суду від відповідача через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (поштова кореспонденція сформована до відправлення 10.11.2023), відповідно до якого відповідач зазначив, що оплата заборгованості за отриманий товар була здійснена ним в добровільному порядку після винесення рішення у справі №908/2094/23 до набрання його чинності. Вважає вимоги про стягнення пені та 3% річних необґрунтованими, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання сталося в період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які виникли у зв`язку з введенням воєнного стану в країні. Зауважив, що позивач не вказав, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором спричинило йому збитки. Вважає, що стягнення штрафних санкцій не відповідає принципу справедливості. Враховуючи вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, з метою дотримання балансу інтересів суспільства та охорони здоров`я населення, зважаючи на оплату суми заборгованості, для збереження балансу інтересів сторін, при розрахунку суми, просив зменшити суму штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову.

У відповіді на відзив, яка отримана судом 24.11.2023 (направлена до суду засобами поштового зв`язку 17.11.2023), позивач виклав свої заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У зв`язку з воєнним станом в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 10.01.2024. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО» (Постачальник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» (Покупець, відповідач у справі) 19.05.2014 уклали Договір поставки № ПК/132 (далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількості та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2. Договору предметом поставки є наступний товар: 1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару (п. 2.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата Покупцем Товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу визначається Постачальником при поданні Замовлення на поставку Покупцем.

При здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару відстроченням платежу не є обов`язковим (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури.

За умовами п. 12.7 Договору даний Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковими угодами №2 від 01.04.2017, №4 від 09.08.2018 сторони продовжували термін дії договору.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 4 від 09.08.2018 сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2018.

Додатковою угодою № 4 від 09.08.2018 п. 12.7 Договору викладено в наступній редакції: Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018р., але в будь якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов цього Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені Договором.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП (далі - Угода).

За умовами п. 2.1. Угоди цією угодою Сторони погоджуються з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорами, які укладені між Сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - Договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦІ/ЕП в порядку, обумовленою цією угодою.

Електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних (п. 2.2 Угоди).

Відповідно до п. 2.4. Угоди Сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією Угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носі і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити що електронний документ походить від Сторони, що його направила.

Згідно з п. 4.2. Угоди Отримуюча Сторона при надходженні від Направляючої Сторони документа в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку не пізніше 5 (п?яти) робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої Сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦІ/ЕП та направляє підприємству-адресату.

В разі необхідності внесення корегувань в направлений засобами електронного документообігу документ, Направляюча сторона складає відповідний інформативний лист та направляє відкоригований документ та інформаційний лист Отримуючій Стороні (п. 4.3 Угоди).

Відповідно до п. 4.4 Угоди в разі, якщо Направляюча сторона не отримала від Отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді та/або підписаний Отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа Отримуючій Стороні, то такий документ вважається отриманим Отримуючою стороною.

Пунктом 5.6 Угоди сторони обумовили, що ця угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Угода автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії Угоди за десять календарних днів до закінчення строку дії угоди.

Позивачем на адресу відповідача було поставлено товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення) на загальну суму 25141,82 грн., про що свідчить видаткові накладні, копії яких міститься в матеріалах справи.

Відповідач поставлений товар прийняв без зауважень, проте свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, сплативши лише частину вартості товару в сумі 97,99 грн. У зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, за яким було відкрито провадження у справі № 908/2094/23.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.09.2023 у справі №908/2094/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 28.12.2023) позовні вимоги ТОВ «ФАРМАКО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» про стягнення суми 25043,83 грн заборгованості задоволено повністю. З ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» на користь ТОВ «ФАРМАКО» стягнуто суму 25043,83 грн основного боргу та суму 2684,00 грн судового збору.

Вказане рішення суду від 14.09.2023 у справі №908/2094/23 набрало законної сили 05.10.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 25043,83 грн за Договором поставки №ПК/132 від 19.05.2014 були встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи № 908/2094/23, тому враховуючи положення статті 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Відповідач остаточне перерахування позивачу стягнутої за вказаним вище рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2094/23 заборгованості, яка виникла в рамках договору поставки № ПК/132 від 19.05.2014, здійснив 03.10.2023, про що свідчить виписка банку за період 03.10.2023 (копія міститься в матеріалах справи).

У зв`язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи умови договору та приписи ст.ст. 611, 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача (розрахунок наведений безпосередньо у позові та окремо додано до позову) пеню та 3% річних.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями частин 1 і 2 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

В статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, під час розгляду справи №908/2094/23 (суд першої інстанції) надав правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару та наявності заборгованості в рамках договору поставки № ПК/132 від 19.05.2014.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

За умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати (п. 10.4 договору).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи містять докази погашення відповідачем заборгованості, стягнутої за рішенням суду по справі 908/2094/23 лише 03.10.2023.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання та наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, нарахування позивачем пені та 3% річних є правомірним.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, пеня та 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання за період прострочення з 24.05.2023 по 03.10.2023 (133 дні).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, строк оплати отриманого товару був встановлений 23.05.2023.

Таким чином застосування позивачем положень ст.ст. 611, 625 ЦК України, умов п. 10.3, п. 10.4 договору і нарахування пені та 3 % річних за період прострочення починаючи з 24.05.2023 є правомірним. Разом з тим, оскільки сплата боргу була здійснена відповідачем 03.10.2023, то позивач неправомірно здійснює відповідні нарахування до 03.10.2023 включно, оскільки день сплати заборгованості не є днем прострочення зобов`язання, про що неодноразово наголошував Верховний Суд.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок за період прострочення з 24.05.2023 по 02.10.2023 включно, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає сума 4203,25 грн пені та сума 271,71 грн 3 % річних. Інша частина вимог про стягнення пені та 3 % річних заявлена позивачем необґрунтовано.

Таким чином позов задовольняється судом частково.

У відзиві на позов відповідач зазначав про відсутність у позивача підстав для звернення з позовом до суду у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені введенням в Україні воєнного стану. Зазначив, що часткова неcплата вартості товару за договором сталась в період дії форс-мажорних обставин, а строк оплати по таким накладним був продовженим на строк розгляду справи у суді. Стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором не відповідає принципу справедливості. Згідно зі Статутом, відповідач є юридичною особою, діяльність якої спрямована на забезпечення населення, установ охорони здоров`я та інших закладів, підприємств, організації продукцією медико-фармацевтичного призначення. Відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для життєзабезпечення населення вкрай важливими і життєво необхідними ліками у постраждалих регіонах країни, несе витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності. Просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, які зумовлені введенням в Україні воєнного стану, оскільки форс-мажор, як обставина непереборної сили, потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Так, слід звернути увагу на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва.

Ці органи в межах своєї компетенції видають Сертифікати про такі обставини за зверненням суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

В п. 9.2 договору сторони зазначили, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

При цьому, відповідачем не надано відповідного Сертифіката торгово-промислової палати, яким би підтверджувався факт настання для ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору поставки №ПК/132 від 19.05.2014.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

До того ж, учасники правочину в п. 9.3 Договору №ПК/132 від 19.05.2014 узгодили, що обидві сторони договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов`язання в установлений сторонами строк(и).

Слід також зазначити, що обставини та наслідки введеного в Україні воєнного стану настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки, шкода кредитору завдана порушенням зобов`язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

На підставі усього вищевикладеного, а також зважаючи на те, що наслідки військової агресії Російської федерації проти України негативно відображуються на усіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб`єктів господарювання, у т.ч. і позивача, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені). При цьому, суд зазначає, що 3% річних за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, про що було вказано судом вище.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», код ЄДРПОУ 37611862 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 25, оф. 144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО», код ЄДРПОУ 20037376 (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21) суму 4203 (чотири тисячі двісті три) грн 25 коп. пені, суму 271 (двісті сімдесят одну) грн. 71 коп. - 3% річних.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», код ЄДРПОУ 37611862 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 25, оф. 144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО», код ЄДРПОУ 20037376 (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21) суму 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 42 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 10.01.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва