Рішення

від 10.01.2024 по справі 908/3382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 908/3382/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239)

до відповідача Дочірнього підприємства Палац культури енергетиків Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 16, ідентифікаційний код 02596853)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)

про стягнення 129 434,14 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 9858 від 30.10.2023 (вх. № 3703/08-07/23 від 07.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства Палац культури енергетиків Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м. Запоріжжя про стягнення 129 434,14 грн заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі 120 185,24 грн основного боргу за спожиту електричну енергію, 5 584,00 грн інфляційних втрат та 3 664,90 грн 3 % річних.

Пунктом 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Пунктом 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 120 185,24 грн, починаючи з 21.10.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу за період з січня 2023 по лютий 2023 року.

Також, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання просить суд визнати справу малозначною та розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.11.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3382/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 129 434,14 грн, розмір якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що дана справа є справою незначної складності та може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В зв`язку з чим, судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3382/23. Присвоєно справі номер провадження 19/140/23. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго». Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

22.11.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення (вих. № 272/82 від 16.11.2023) щодо кількості спожитої електричної енергії відповідачем.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 17.11.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 908/3382/23.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача, у встановлений в ухвалі суду від 13.11.2023 у справі № 908/3382/23 процесуальний строк для подачі відзиву, не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3382/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 10.01.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до статей 6, 63 та пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 було прийнято Постанову № 1268, якою було затверджено «Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб`єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Підпунктом 1.2.15 п.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Отже, подання електропостачальнику заяви - приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Дочірнього підприємства Палац культури енергетиків Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір), шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2021 на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції Постачальника.

Згідно з розділом 2 Договору «Предмет Договору», Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділом 3 Договору встановлено, що умови надання послуг відповідачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

Згідно з розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії», відповідач розраховується з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визнання ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між Споживачем та Електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Електропостачальник має сформувати та виставити Споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди Споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4 Додатку 2 до Договору «Спосіб оплати», розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100 % від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію, згідно з даними комерційного обліку.

Пунктом 7 Додатку 2 до Договору встановлено, що рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі не отримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок вважається отриманим Споживачем 10 числа місяця наступного за звітним.

Оплата рахунку має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, який не може перевищувати 5 робочих днів з моменту його отримання Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.7 Договору).

Позивач посилався на те, що відповідачу на електрону адресу були надіслані рахунки за постачання електричної енергії Постачальником за період споживання з січня 2023 по лютий 2023, у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії відповідачем склав 36347 кВт/год на загальну суму 208 686,42 грн.

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з січня 2023 по лютий 2023 підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/3968 від 27.07.2023 з додатком адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію в розмірі 88 501,18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 139 від 31.08.2023 на суму 63 501,18 грн та № 153 від 04.10.2023 на суму 25 000,00 грн.

Таким чином, в порушення умов Договору в частині оплати спожитої електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ, у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з січня 2023 по лютий 2023 в сумі 120 185,24 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

-внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

-внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання умов договору в силу певних об`єктивних обставин.

Отже, між позивачем та відповідачем відбулось укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з січня 2023 по лютий 2023 підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/3968 від 27.07.2023 з додатком адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Даним повідомленням Оператор системи розподілу (ОСР) надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були отримані послуги за постачання електричної енергії Постачальником універсальних послуг за період з січня 2023 по лютий 2023 у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії відповідачем складав 36347 кВт/год.

Як встановлено вище, відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію в розмірі 88 501,18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 139 від 31.08.2023 на суму 63 501,18 грн та № 153 від 04.10.2023 на суму 25 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем доказів повної оплати заборгованості за отриману електричну енергію не надано.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за період з січня 2023 по лютий 2023 складає 120 185,24 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, які підлягають задоволенню в розмірі 120 185,24 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 21.02.2023 по 20.10.2023 (по кожному періоду окремо) 3 664,90 грн 3 % річних та за загальний період з березня 2023 по вересень 2023 (по кожному періоду окремо) 5 584,00 грн втрат від інфляції.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є правильними та нараховані вірно.

Таким чином, задоволенню підлягає сума 3 664,90 грн 3 % річних за період з 21.02.2023 по 20.10.2023 (по кожному періоду окремо) та сума 5 584,00 грн втрат від інфляції за загальний період з березня 2023 по вересень 2023 (по кожному періоду окремо).

Пунктом 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 120 185,24 грн, починаючи з 21.10.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 120 185,24 грн, починаючи з 21.10.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 120 185,24 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Палац культури енергетиків» Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 16, ідентифікаційний код 02596853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 120 185 (сто двадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 24 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 90 коп. 3 % річних, 5 584 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Палац культури енергетиків» Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 16, ідентифікаційний код 02596853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі № 908/3382/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 120 185,24 грн з 21.10.2023 до моменту виконання судового рішення. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 120 185,24 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення складено та підписано 10.01.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.