Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/13626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2023Справа № 910/13626/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання внести зміни до бази даних

Представники учасників процесу:

від позивача Приятеленко Т.В.

від відповідача Павлов О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов`язання внести зміни до бази даних. Позивач просить зобов`язати відповідача занести (змінити) дані (відомості) року побудови, моделі, коду моделі, калібру котла до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) про власні вагони позивача №№ 73025264, 73720088, 73025371 згідно заявок № 248-29/05-23, № 249-29/05-23 від 29.05.2023 та листа Департаменту вагонного господарства АТ "Українська залізниця" № ЦВ-10/19 від 06.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13626/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 05.10.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

03.10.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.10.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 16.10.2023.

16.10.2023 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.11.2023.

08.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 09.11.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023. Ухвалою суду від 27.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 14.12.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 задоволено клопотання про участь представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14.12.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 14.12.2023, яка занесена до протоколу судового засіданні, через наявність технічних проблем участі представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції судове засідання відкладено на 21.12.2023.

У судовому засіданні 21.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом 21.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу вагонів № 2006/19-АР від 20.06.2019, укладеного між ТОВ «Тетра Лоджистик» (покупець) та ТОВ «AZMATAL TRADE SERVICE» (продавець), до позивача перейшло право власності на вагони, вказані в специфікації до вказаного договору.

Зокрема, за актом № 9 від 09.07.2019 продавцем передано, а покупцем прийнято вагон № 73025371 (модель 15-1443-03, 1972 року виготовлення), за актом № 8 від 11.04.2020 вагон № 73025264 (модель 15-1443-03, 1973 року виготовлення) та № 73720088 (модель 15-1443-03, 1973 року виготовлення).

Згідно з заявками, зокрема, № НЧ-06/752 від 11.08.2020 до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі АБД ПВ) змінено власника вагону № 73025371 з ТОВ «AZMATAL TRADE SERVICE» на позивача, а згідно з заявкою № НЧ-06/504 від 21.05.2020 змінено власника вагонів №№ 73025264, 73720088 з ТОВ «AZMATAL TRADE SERVICE» на позивача.

У грудні 2022 року позивач звернувся до директора Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця» з листом, в якому повідомляв, що при огляді технічного стану вагонів позивача, зокрема, №№ 73025264, 73025371, 73720088, виявлено, що згідно з базою даних вказані вагони фактично не відповідають моделі. До листа позивачем додані акти огляду технічного стану (проведені ТОВ «НВП «Укртрансакад»), технічні паспорти вагонів, акти технічного огляду вагонів та акти комісійного огляду вагонів. Такі акти складені за участю представників позивача (власника) та представників начальників станцій залізниці.

Згідно з листом № 10/19 від 06.03.2023 заступника директора Департаменту вагонного господарства, адресованим позивачу, директору філії «ГІОЦ Укрзалізниці», директору з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця», на підставі звернення позивача, а також наданого пакету документів щодо вагонів (№№ 73025264, 73025371, 73720088) Департаментом вагонного господарства погоджено внесення змін до АБД ПВ відповідно до їх фактичних даних, а саме: роки побудови щодо вагонів (№№ 73025264, 73025371) погоджено змінити на 1979, модель 15-1443, код моделі 1090, а стосовно вагону 73720088 рік побудови змінити на 1985, модель 15-1443, код моделі 307.

Позивач звернувся до начальника виробничого підрозділу «Одеське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» з заявками № 248-29/05-23 та № 249-29/05-23 від 29.05.2023, в яких просив внести зміни до АБД ПВ відповідно до листа заступника директора Департаменту вагонного господарства № 10/19 від 06.03.2023.

У відповідь на вказані заявки філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» запропоновано для підтвердження зміни року побудови вагонів, моделі та заводу побудови згідно з п. 3.2 порядку надати документи з моменту виробництва вагонів від заводу-виробника.

Позивачем, у свою чергу, листом надано відповідь № 291-28/06-23 від 28.06.2023, в якій вказано, що надання документів з моменту виробництва вагонів від заводу-виробника є необхідним при первинному занесенні даних до АБВ ПВ, проте в даному випадку, за твердженням позивача, відбувається зміна до технічних характеристик щодо вже внесених в базу вагонів. Крім того, погодження на внесення таких змін вже погоджено листом № 10/19 від 06.03.2023 Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця», у свою чергу, Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27.01.2015 № 17, не передбачають обов`язку власників вагонів надавати документи з моменту виробництва вагонів.

Листом № 46/741 від 03.08.2023 філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» не погоджено провести зміну до характеристик вагонів №№ 73025264, 73025371, 73720088, оскільки надані позивачем до заявок документи не відповідають документам, наданим в момент заміни власника вагонів.

Не погодившись з відмовою у внесенні даних щодо вагонів, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зобов`язати відповідача занести (змінити) дані (відомості) року побудови, моделі, коду моделі, калібру котла до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) про власні вагони позивача №№ 73025264, 73720088, 73025371, згідно заявок № 248-29/05-23, № 249-29/05-23 від 29.05.2023 та листа Департаменту вагонного господарства АТ «Українська залізниця» № ЦВ-10/19 від 06.03.2023.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено шляхом надання відповідачу документів щодо року побудови вагонів від початку будівництва вагонів до їх отримання позивачем у власність, а також не надано експертного обстеження спеціалізованими організаціями, які мають право на проведення робіт з встановлення року побудови моделі з надання підтверджуючих документів та формування спеціалізованими організаціями експертних висновків щодо року побудови та моделі вагонів №№ 73025264, 73720088, 73025371. Також відповідач вказав, що вищевказані вагони не містить всіх необхідних знаків та написів, передбачених п. 4.5 Правил експлуатації власних вантажних вагонів.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Поряд з цим, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі Правила), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613: АБД ПВ - автоматизований банк даних парку вантажних вагонів; заводський номер - порядковий номер вагона зазначеної моделі, який присвоюється вагонобудівним заводом; загальномережевий номер вагона - восьмизначний номер, який надається залізничною адміністрацією та наноситься на борт вагона.

Як визначено п. 1.3 вказаних Правил, залізницями та підприємствами залізничного транспорту України забезпечуються рівні умови для доступу всіх власників вагонів, операторів та перевізників до користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування.

Для ідентифікації вагона під час його експлуатації на коліях загального користування Укрзалізниця разом із власником вагона присвоює загальномережевий номер власному вантажному вагону відповідно до системи нумерації власних вантажних вагонів. Присвоєний вагону номер не може бути наданий для інших вагонів (п. 2.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.2 Правил не допускається випуск на колії загального користування власних вантажних вагонів, не занесених до АБД ПВ, крім випадків, передбачених пунктом 4.14 розділу IV цих Правил. Занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницями і власниками вантажних вагонів та з урахуванням до Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року.

Як встановлено в п. 4.1 Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою, у залізничних адміністраціях інших країн - російською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.

Відповідно до п. 2.2. Порядку внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ, затвердженому заступником генерального директора відповідача Жураківським В.О. за № ЦЗМ-14/458 від 25.03.2015, для внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах в АБД ПВ НЧ залізниці приписки вагону отримує від власника вагонів заявку за формою додатку 1 до цього Порядку та відповідний пакет документів. Надані документи повинні бути без виправлень, містити інформацію про номери вагонів (заводські та загальномережеві), моделі та роки їх побудови.

Загальний перелік документів, які надаються власником:

1) Технічний паспорт вагона ВУ-4М надається в двох екземплярах.

2) Документи про набуття права власності на вагони відповідно до чинного законодавства. Якщо це договори купівлі-продажу, то вони надаються з актами приймання-передавання основних засобів з зазначенням номерів, років побудови і моделей вагонів. У випадку первинного внесення даних по вагону до АБД ПВ надаються документи, починаючи з заводу-виробника вагонів. Якщо вагони вже внесені до АБД ПВ - документи, починаючи з останнього занесеного власника.

3) Акт огляду технічного стану вантажних вагонів (згідно з додатком 2 до Правил експлуатації) в двох екземплярах.

4) Заява про приписку власних або орендованих вагонів до станції, погоджена залізницею. Залізничні станції приписки встановлюються за заявою власника вантажних вагонів з дозволу залізниці за формою додатка 1 Правил експлуатації.

5) Акт довільної форми про нанесення номеру на вагон згідно п. 2.3 Правил експлуатації, який надається власником в НЧ або ІОЦ залізниць для введення номерів вагонів в інформаційні бази (повідомлення 8444).

6) Документ про продовження терміну служби вагонів - Технічне рішення про продовження терміну служби власних вантажних вагонів, затверджене організацією, що провела технічне обстеження вагонів, та узгоджене з ЦВ Укрзалізниці.

7) Договір з власником про передавання вагонів в оренду із зазначенням терміну оренди та акту приймання-передавання в оренду (з оренди).

8) Письмова згода власника на тимчасову зміну станції приписки.

9) Акт проведених робіт з модернізації вагону та технічні умови на проведення модернізації.

10) Акт про зафарбування (знищення) восьмизначного номера із зазначенням року побудови, моделі вагона і станції виключення, завірений відповідними підписами та печатками начальника ВРП, начальника станції, представника власника.

Відповідно до п. 2.3 вищевказаного порядку перелік документів, які НЧ залізниці приписки вагонів отримує від власника вагонів, залежить від причин внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ згідно таблиці.

Так, зокрема, згідно з затвердженою таблицею у випадку уточнення технічних характеристик вагону зі зміною типу подаються документи згідно з п. 1, 3, 5, а саме: Технічний паспорт вагона ВУ-4М надається в двох екземплярах, Акт огляду технічного стану вантажних вагонів (згідно з додатком 2 до Правил експлуатації) в двох екземплярах та Акт довільної форми про нанесення номеру на вагон згідно п. 2.3 Правил експлуатації, який надається власником в НЧ або ІОЦ залізниць для введення номерів вагонів в інформаційні бази (повідомлення 8444).

Як підтверджується наданими у даній справі доказами, позивачем для внесення відповідних змін про власні вагони до АБД ПВ надано відповідачу згідно з заявками № 249-29/05-23 від 29.05.2023 та № 248-29/05-23 від 29.05.2023 наступні документи: акти технічного огляду; акти комісійного огляду; акти технічного огляду вагона, а також завірену копію листа Департаменту вагонного господарства відповідача № 10/19 від 06.03.2023, яким погоджено внесення відповідних змін щодо зміни року побудови, моделі та коду моделі щодо вагонів за №№ 73025264, 73720088, 73025371.

Тобто позивачем надані відповідачу документи, передбачені п. 2.2, 2.3 Порядку внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ, затвердженому заступником генерального директора відповідача Жураківським В.О. за № ЦЗМ-14/458 від 25.03.2015.

При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що наданий перелік документів не відповідає протоколу наради, підписаного першим заступником Департаменту вагонного господарства М.В. Мурашко за № ЦВ-12/1200 від 10.07.2019, щодо визначення років побудови на вантажних вагонах, з огляду на те, лист Департаменту вагонного господарства № 10/19 від 06.03.2023, яким власне погоджено внесення змін до АДБ ПВ щодо року побудови, моделі та коду моделі стосовно вагонів позивача №№ 73025264, 73720088, 73025371, підписаний та наданий позивачу Михайлом Мурашком після розгляду поданих позивачем документів та за його зверненням.

У той час, як висновки протоколу наради, підписаного першим заступником Департаменту вагонного господарства М.В. Мурашком за № ЦВ-12/1200 від 10.07.2019, носять загальний характер.

Також судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо того, що нанесене на вагони позивача маркування не відповідає вимогам п. 4.5 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, оскільки позовними вимогами позивача є наявність підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до АДБ ПВ, у той час, як невідповідність правил маркування відноситься до умов експлуатації власних вантажних вагонів та не пов`язана з внесенням чи невнесенням відповідних даних щодо власних вагонів позивача до АДБ ПВ.

Крім того, матеріалами справи підтверджується складання зокрема, актів комісійного огляду; актів технічного огляду вагона та технічних паспортів щодо вагонів №№ 73025264, 73720088, 73025371 саме за участю представників залізниці.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, викладеним у відповіді на відзив, щодо помилковості тверджень відповідача про те, що внесення змін до АДБ ПВ можливе лише за умови обстеження вагонів уповноваженими фахівцями із залучення представників заводу-виробника шляхом експертного дослідження, оскільки останні, за твердженням позивача, є нереальними. Зокрема, згідно з інформацією по заводу-виробнику з кодом « 0143», яким випущені вагони, позначається «Маріупольський завод важкого машинобудування», правонаступником якого є ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», та такий виробник постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а також завершено господарську діяльність вказаного підприємства виробника вагонів.

Щодо необхідності проведення експертного дослідження, позивач зазначив, що останнє вже було проведено організацією з відповідними дозвільними документами (ТОВ «НВП «Укртрансакад») та на підставі наданих документів Департаментом вагонного господарства АТ «Укрзалізниця» було погоджено внесення змін до АДБ ПВ. Крім того, відповідач не зазначає, яку спеціалізовану організацію необхідно залучити та які саме дослідження повинна здійснити вказана організація.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про зобов`язання вчинити дії, а саме: занести (змінити) дані (відомості) року побудови, моделі, коду моделі, калібру котла до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) про власні вагони позивача №№ 73025264, 73720088, 73025371, згідно заявок № 248-29/05-23, № 249-29/05-23 від 29.05.2023 та листа Департаменту вагонного господарства АТ «Українська залізниця» № ЦВ-10/19 від 06.03.2023 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01054, м. Київ, вул. І. Франка, 21, код 40081258) занести (змінити) дані (відомості) року побудови, моделі, коду моделі, калібру котла до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) про власні вагони Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс" (01054, м. Київ, вул. Рейтарська, 6А, код 41277885) №№ 73025264, 73720088, 73025371, згідно заявок № 248-29/05-23, № 249-29/05-23 від 29.05.2023 та листа Департаменту вагонного господарства АТ «Українська залізниця» № ЦВ-10/19 від 06.03.2023.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01054, м. Київ, вул. І. Франка, 21, код 40081258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс" (01054, м. Київ, вул. Рейтарська, 6А, код 41277885) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 10.01.2024.

Суддя О.Г. Удалова