Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/9874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2024Справа № 910/9874/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "СПЕЦВИСОТБУД 2006"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017"

про стягнення 51 979,45 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СПЕЦВИСОТБУД 2006" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017" про стягнення 51 979,45 грн., з яких: 40 000,00 грн. - заборгованості, 1 582,75 грн. - інфляційних втрат, 9 808,21 грн. - пені та 588,49 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

14.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2023, в якій позивач надав докази направлення відповідачу копії позовної заяви від 21.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 вказану позовну заяву повторно залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

28.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9874/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9874/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 між Приватним підприємством "СПЕЦВИСОТБУД 2006" (далі - Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017" (далі - Відповідач/Оренда) укладено Договір оренди № 01/12-2020/ОР (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на умовах, погоджених Сторонами в цьому Договорі, надає Орендарю, у тимчасове платне користування, бурове обладнання (далі-оренда), а саме : Труба обсадна діаметром 1020 мм - 33 (тридцять три) метри; Забурний шнек діаметром 920 мм - 1 (один) шт; Ковшобур діаметром 920 мм -1 (один) шт.; Дрейтеллер діаметром 920 мм - 1 (один) шт.; Коронка ножова L-0,5 м діаметром 1020 мм - 1 (один) шт. (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору вартість оренди за 1 (один) день складає: Труба обсадна діаметром 1020 мм - 5 666,67 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 944,44 грн.; Забурний шнек діаметром 920 мм - 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 83,33 грн.; Ковшобур діаметром 920 мм - 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 83,33 грн.; Дрейтеллер діаметром 920 мм - 1 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.; Коронка ножова L-0,5 м діаметром 1020 мм - 85,86 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 14,30 грн.

Згідно з пунктом 2.2. Договору терміном оренди вважається період часу, що починається з дати зазначеної в Акті передачі майна Орендарю, і закінчується датою, зазначеною в Акті передачі майна Орендодавцю.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем щотижня в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця.

У відповідності до пункту 4.2.1. Договору Орендар зобов`язаний забезпечити своєчасну оплату наданих послуг оренди на умовах, передбачених цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (пункт 7.1. Договору).

На виконання вимог Договору між позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 22.01.2021 на суму 107 535,42 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 28.02.2021 на суму 232 575,90 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 28.02.2021 на суму 217 070,84 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 31.03.2021 на суму 224 828,43 грн.

Загальна сума наданих послуг Орендодавцем на користь Орендаря за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 склала 782 010,59 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 року по вересень 2021 року.

За твердженням позивача, на виконання своїх фінансових зобов`язань за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 станом на 08.12.2022 відповідачем було сплачено суму 742 010,59 грн.

Сплаченою не залишилася сума в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 08.12.2022 підписаним та скріплений печаткою лише зі сторони Позивача.

В порядку досудового врегулювання спору, Позивачем було надіслано на адресу Відповідача претензію за вих. № 147 від 08.12.2022 на суму 40 000,00 грн. з неналежного виконання ним фінансових зобов`язань за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.12.2022, накладною № 0830106698220 та фіскальним чеком поштової установи «Укрпошти». Однак Відповідач відповідь на претензію не надав, дії, направлені на досудове врегулювання спору, не здійснив, чим були порушені умови укладеного Договору, а сплата заборгованості не була проведена у встановлений Договором термін.

Станом на день звернення до суду позивача з відповідним позовом, у відповідності до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 06.06.2023, заборгованість Відповідача за неналежне виконання зобов`язань перед Позивачем за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 складає 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 щодо оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 40 000,00 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 582,75 грн., 3% річних у розмірі 588,49 грн. та пеню у розмірі 9 808,21 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Договір оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В силу приписів 204 Цивільного кодексу України, Договір оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 вважається правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 є договором найму (оренди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759-765, 782, 785 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина 4 статті 286 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (частина 1 статті 782 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо вимоги позивача про стягнення 40 000,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 22.01.2021 на суму 107 535,42 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 28.02.2021 на суму 232 575,90 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 28.02.2021 на суму 217 070,84 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 31.03.2021 на суму 224 828,43 грн.

Загальна сума наданих послуг Орендодавцем на користь Орендаря за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 склала 782 010,59 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 року по вересень 2021 року.

За твердженням позивача, на виконання своїх фінансових зобов`язань за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020 станом на 08.12.2022 відповідачем було сплачено суму 742 010,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що несплаченою залишилася сума в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 08.12.2022 підписаним та скріплений печаткою лише зі сторони Позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача з орендної плати за договором, яка на момент вирішення даного спору складає 40 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та не навів обґрунтованих заперечень проти стягнення цієї суми, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Приватного підприємства "СПЕЦВИСОТБУД 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017" про стягнення 40 000,00 грн. заборгованості з орендної плати обладнання, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 582,75 грн., 3% річних у розмірі 588,49 грн. та пеню у розмірі 9 808,21 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором оренди № 01/12-2020/ОР від 01.12.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 582,75 грн., 3% річних у розмірі 588,49 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 9 808,21 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оренди № 01/12-2020/ОР сторони встановили, що вони несуть відповідальність за взяті на себе зобов`язання відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 5.3. вказаного Договору сторони визначили, що у разі порушення орендарем термінів оплати за договором, орендар зобов`язаний здійснити повернення обладнання орендодавцю.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень Договору, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 9 808,21 грн., визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом серпня - грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, термін перебування судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст судового рішення по справі № 910/9874/23 виготовлено 08.01.2024.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "СПЕЦВИСОТБУД 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017" про стягнення 51 979,45 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА 2017" (04213, місто Київ, вулиця Прирічна, будинок 25-А; ідентифікаційний код: 41320700) на користь Приватного підприємства "СПЕЦВИСОТБУД 2006" (08320, Київська область, село Мала Олександрівка, вулиця Гагаріна, будинок 14-А; ідентифікаційний код: 34248300) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості з орендної плати обладнання, 1 582 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві) грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 49 коп. - 3% річних та 2 354 (дві тисячі триста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2024.

Суддя І.В. Приходько