Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/11638/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2024Справа № 910/11638/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівенс"

про стягнення 136 558,36 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівенс" про стягнення 136 558,36 грн., з яких: 135 000,00 грн. - сума попередньої оплати та 1 558,36 грн. - проценти за користування грошовими коштами попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 239 від 30.06.2023 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

03.08.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/11638/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/11638/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105494965638 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 17.09.2023: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Крім того, 21.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105494965638, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням встановленого терміну зберігання".

09.10.2023, 08.11.2023 та 08.12.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заяви про прискорення розгляду судової справи.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" (далі - Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівенс" (далі - Відповідач/Постачальник) був укладено Договір поставки № 239 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного фактури. Договору, (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку - фактури, крім того найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією (пункт 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору вартість товару визначається Постачальником в рахунку - фактурі та специфікації до даного договору. Витрати на перевезення включені Постачальником в ціну Товару.

Згідно з пунктом 3.1.1. Договору поставка партії Товару здійснюватися на наступних умовах: Товар має бути поставлений Постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє на склад Покупця розташованого за адресою: 65059, Одеська область, місто Одеса, проспект Адміральський, будинок 34 А. Доставка товару здійснюється вантажним автомобілем Постачальника на об`єкт визначений в пункті 3.1.1 даного Договору.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником.

У відповідності до пункту 4.1. Договору відповідно до пункту 2.1 Договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Специфікації до Договору.

Згідно з пунктом 6.3. Договору керуючись статтею 693 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, Покупець мас право вимагати передання оплаченого Товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня одержання суми попередньої оплати від Покупця, до дня фактичного передання товару Покупцеві або повернення йому суму попередньої оплати.

Розділом 9. Договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору. Всі додатки і доповнення до договору с його невід`ємною частиною і вступають в силу, за умови, якщо вони складені в письмовій формі, мають дату та підписи уповноважених представників сторін, завірені печатками. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до Специфікації №1 яка є додатком №1 до Договору поставки № 239 від 30.06.2023, сторони домовилися по поставку наступного товару, а саме Єврокуб 1000л, у кількості 30 шт. за ціною 69 000,00 грн. з ПДВ, 11 500,00 грн. - ПДВ.

На виконання умов Договору відповідачем були виставлені наступні рахунки на оплату, а саме рахунок № 404 від 30.06.2023 на суму 69 000,00 грн. з ПДВ та рахунок № 427 від 06.07.2023 на суму 66 000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 135 000,00 грн., як сума попередньої оплати за Договором, що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме платіжна інструкція № 1611 від 03.07.2023 на суму 69 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар (Єврокуби-30шт), зг. рах. №404 від 30.06.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11500,00» та платіжна інструкція № 47 від 07.07.2023 на суму 66 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товари (Єврокуби 1000л-30шт.), зг. рах. №427 від 06.07.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11 000,00 грн.».

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку обумовленого товару на користь позивача, а тому відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти за непоставлений товар у загальній сумі 135 000,00 грн.

12.07.2023 позивач звернувся до відповідача з Листом за вих. № 01/03-1172 від 10.07.2023 в якому просив повернути грошові кошти в загальному розмірі 135 000,00 грн., як суму попередньої оплати на підставі сплачених за рахунком № 404 від 30.06.2023 на суму 69 000,00 грн. та рахунком № 427 від 06.07.2023 на суму 66 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 239 від 30.06.2023 щодо поставки оплаченого товару, внаслідок чого позивач вимагає стягнути з відповідача суму попередньої оплати в загальному розмірі 135 000,00 грн.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 558,36 грн. - 30% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями статті 173 Господарського кодексу України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару за Договором поставки № 239 від 30.06.2023.

Дослідив надані позивачем до суду докази, а саме Специфікації №1 яка є додатком №1 до Договору поставки № 239 від 30.06.2023; платіжної інструкції № 1611 від 03.07.2023 на суму 69 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар (Єврокуби-30шт), зг. рах. №404 від 30.06.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11500,00» та платіжної інструкції № 47 від 07.07.2023 на суму 66 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товари (Єврокуби 1000л-30шт.), зг. рах. №427 від 06.07.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11 000,00 грн.», суд приходить до висновку про існування між позивачем та відповідачем договірних відносин стосовно поставки Єврокубів.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжної інструкції № 1611 від 03.07.2023 на суму 69 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар (Єврокуби-30шт), зг. рах. №404 від 30.06.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11500,00» та платіжної інструкції № 47 від 07.07.2023 на суму 66 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товари (Єврокуби 1000л-30шт.), зг. рах. №427 від 06.07.2023, в т.ч. ПДВ 20% = 11 000,00 грн.» позивач перерахував відповідачу за Договором поставки № 239 від 30.06.2023 грошові кошти на загальну суму 135 000,00 грн.

В силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи суму позовних вимог, позивач стверджував, що відповідачем не було поставлено товар на суму 135 000,00 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що відповідачем свого зобов`язанням, визначеного Договором виконано не було в повному обсязі, товар на суму 135 000,00 грн. не поставлений, сума попередньої оплати за непоставлений товар не повернута.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Крім того, 12.07.2023 позивач звернувся до відповідача з Листом за вих. № 01/03-1172 від 10.07.2023 в якому просив повернути грошові кошти в загальному розмірі 135 000,00 грн., як суму попередньої оплати на підставі сплачених за рахунком № 404 від 30.06.2023 на суму 69 000,00 грн. та рахунком № 427 від 06.07.2023 на суму 66 000,00 грн.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 135 000,00 грн., а відповідач не поставив в цій частині позивачу товар, повернення попередньої оплати не здійснив та враховуючи, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу 135 000,00 грн. суму неповернутої попередньої оплати.

Доказів щодо належного виконання зобов`язань на підтвердження поставки товару суду відповідачем не надані, докази на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 135 000,00 грн. в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення попередньої оплати в сумі 135 000,00 грн. обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 558,36 грн. - 30% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 6.3. Договору керуючись статтею 693 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, Покупець мас право вимагати передання оплаченого Товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня одержання суми попередньої оплати від Покупця, до дня фактичного передання товару Покупцеві або повернення йому суму попередньої оплати, яким було встановлено збільшення розміру процентів до 30% річних.

Оскільки умовами договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 30% річних.

Перевіривши розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівенс" 30% річних у сумі 1 558,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 135 000,00 грн. - сума попередньої оплати та 1 558,36 грн. - 30% річних.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом серпня - грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, термін перебування судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст судового рішення по справі № 910/11638/23 виготовлено 08.01.2024.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівенс" про стягнення 136 558,36 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівенс" (03148, місто Київ, вулиця Коласа Якуба, будинок 9, нежитлове приміщення 498; ідентифікаційний код: 42178956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" (65005, місто Одеса, вулиця Комітетська, будинок 14, корпус А; ідентифікаційний код: 39624900) 135 000 (сто тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. - суму попередньої оплати, 1 558 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 36 коп. - 30% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2024.

Суддя І.В. Приходько