Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/16221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/16221/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ел Сі-Консалтинг", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса, м. Київ

про стягнення 60 000,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ел Сі-Консалтинг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса (відповідач) суми коштів в розмірі 60 000,00 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №18-02/11/2020 від 18.11.2020 року в частині надання оплачених позивачем послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 року матеріали справи №910/16221/23 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 відкрито провадження у справі №910/16221/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 25.10.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600055751924 ухвалу суду від 25.10.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/16221/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2020 року між Товариствомз обмеженою відповідальністю «Сі Ел Сі-Консалтинг» (надалі - позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бретшнейдер Томасом (надалі - відповідач, виконавець) укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №18-02/11/2020 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника в розмірі від 3 000 000,00 до 6 000 000,00 грн. (послуги), а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця.

Згідно з п. 1.2. Договору послуги виконавця за даним договором включають: підготовку інформаційних матеріалів з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; організацію перемовин з кредитором/кредиторами (ініціювання, нагляд та проведення зустрічей, телефонних розмов та дискусій за координацією замовника); координацію діяльності всіх учасників, включаючи юридичних та інших радників (якщо необхідно та за письмовою згодою виконавця, призначення таких радників, визначення об`єму їх послуг); консультування та надання технічної допомоги з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; інші необхідні послуги, які мають відношення до залучення кредитних (позикових) коштів для замовника та які додатково письмово погоджені сторонами.

В п. 1.5. Договору визначено, що підтвердженням надання послуг за цим договором, що підлягають обов`язковій оплаті з боку замовника, є підписання сторонами відповідних письмових документів (Актів приймання-передачі наданих послуг) в порядку, передбаченому у розділі 3 цього договору, що повинні містити всі обов`язкові реквізити первинних документів відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 3.1. Договору вартість послуг виконавця складається із: щомісячної оплати вартості послуг виконавця, що здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, у сумі 30 000,00 грн. Послуги за цим договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 2 (двох) місяців з дня укладення даного договору (п. 3.1.1.); 2% (два відсотка) від суми залучених коштів для замовника, що здійснюється замовником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, але не раніше дати підписання замовником кредитного (позикового) договору з кредитором/кредиторами (п. 3.1.2.).

Згідно з п. 3.2. Договору замовник сплачує виконавцеві вартість послуг, передбачену п 3.1. цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем (на електронну або поштову адресу замовника, вказану у цьому договорі), шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів у національній валюті України на рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3. Договору за результатами надання послуг за цим договором (або окремих етапів надання таких послуг) виконавцем складається відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт).

Протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників Акту (цінним листом із описом вкладення, кур`єром на адресу замовника, вказану у цьому договорі, або вручення особисто уповноваженому представнику), замовник зобов`язаний підписати їх, та один екземпляр надати виконавцю, або надати (направити) виконавцю протягом встановленого в цьому пункті строку мотивовану відмову від підписання такого Акту. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників Акту замовник не направить на адресу виконавця ані підписаного Акту, ані мотивованої відмови від його підписання, послуги за цим Актом вважатимуться такими, що надані виконавцем своєчасно та належним чином, а замовник буде зобов`язаний оплатити такі послуги в безспірному порядку, згідно відповідного рахунку-фактури (п. 3.4. Договору).

Строк дії договору за взаємною згодою сторін встановлюється до 31 травня 2021 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за умовами цього договору (п. 8.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив оплату інформаційно-консультаційних послуг на суму 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №694 від 20.11.2020 року на суму 30 000,00 грн та №713 від 28.12.2020 року на суму 30 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем послуги позивачу так і не надано, в зв`язку з чим, 18.11.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №18-11/05 від 18.11.2022 року про повернення протягом семи днів коштів в розмірі 60 000,00 грн.

Факт направлення вимоги відповідачу підтверджується накладною № 0305719050307 та описом вкладення до цінного листа від 18.11.2022 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав обумовлені Договором послуги та не повернув суму коштів сплачених за інформаційно-консультаційні послуги у розмірі 60 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, 18.11.2020 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №18-02/11/2020, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, а замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено кошти за інформаційно-консультаційні послуги на суму 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №694 від 20.11.2020 року на суму 30 000,00 грн та №713 від 28.12.2020 року на суму 30 000,00 грн.

При цьому, факт перерахування коштів на суму 60 000,00 грн. відповідач жодним чином не спростував.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач обумовлені договором послуги не надав.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.11.2022 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №18-11/05 від 18.11.2022 року про повернення коштів в розмірі 60 000,00 грн, втім грошові кошти у зазначеному розмірі відповідач не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

У постанові від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за ненадані відповідачем послуги, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплачених послуг, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Водночас волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги замовника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до виконавця. При цьому суд враховує, що законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги замовника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, вимога про повернення суми попередньої оплати могла бути заявлена позивачем як шляхом направлення відповідної претензії, так і шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом була встановлена обставина невиконання відповідачем зобов`язань щодо надання оплачених позивачем інформаційно-консультаційних послуг, суд вважає, що позивач набув право вимагати від відповідача повернення сплачених ним коштів у розмірі 60 000,00 грн, а отже враховуючи, що в матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідача щодо повернення коштів у розмірі 60 000,00 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним задовольнити позов в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бретшнейдера Томаса (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Ел Сі-Консалтинг» (ідентифікаційний код 38365960, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1Б, офіс 9) суму коштів в розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ