Рішення

від 10.01.2024 по справі 911/3325/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3325/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АЛЬТРЕКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАР»

про стягнення 77 825, 23 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АЛЬТРЕКС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАР» (надалі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 77 825, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки укладеним в спрощений спосіб, у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/3325/23 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №246139.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Бучанське шосе, будинок 20.

Ухвала Господарського Київської області від 13.11.2023 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/3325/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як зазначає позивач, між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки, в спрощений спосіб, на виконання якого, позивачем у період з січня по серпень 2021 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 250 504, 31 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №ТД-000716 від 07.06.2021 на суму 1 955, 88 грн, №ТД-000690 від 01.06.2021 на суму 7 699, 25 грн, №ТД-000719 від 08.06.2021 на суму 1 113, 22 грн, №ТД-000672 від 28.05.2021 на суму 1 668, 46 грн, №ТД-000766 від 16.06.2021 на суму 7 382, 03 грн, №ТД-000633 від 20.05.2021 на суму 3 429, 91 грн, №ТД-000803 від 6 839, 57 грн, №ТД-000598 від 12.05.2021 на суму 4 349, 63 грн, №ТД-000574 від 05.05.2021 на суму 9 954, 24 грн, №ТД-000887 від 07.07.2021 на суму 10 442, 69 грн, №ТД-000434 від 2 260, 61 грн, №ТД-000952 від 15.07.2021 на суму 2 471, 36 грн, №ТД-000412 від 01.04.2021 на суму 2 233,78 грн, №ТД-001026 від 27.07.2021 на суму 4 165, 27 грн, №ТД-000403 від 31.03.2021 на суму 3 618, 44 грн, №ТД-001073 від 04.08.2021 на суму 3 726, 85 грн, №ТД-000382 від 29.03.2021 на суму 136, 61 грн, №ТД-000001 від 04.01.2021 на суму 1 275, 72 грн, №ТД-000294 від 12.03.2021 на сум 3 230, 39 грн, №ТД-000025 від 11.01.2021 на суму 12 770, 93 грн, №ТД-000252 від 02.03.2021 на суму 1 365, 26 грн, №ТД-000074 від 26.01.2021 на суму 1 948, 06 грн, №ТД-000227 від 26.02.2021 на суму 874, 01 грн, №ТД-000088 від 27.01.2021 на суму 821, 81 грн, №ТД-000215 від 24.02.2021 на суму 3 118, 57 грн, №ТД-000126 від 05.02.2021 на суму 463, 04 грн, №ТД-000137 від 09.02.2021 на суму 18 239, 33 грн, №ТД-000151 від 11.02.2021 на суму 190, 39 грн, №ТД-000098 від 28.01.2021 на суму 618, 77 грн, №ТД-000251 від 02.03.2021 на суму 9 804, 25 грн, №ТД-000061 від 22.01.2021 на суму 12 691, 10 грн, №ТД-000278 від 09.03.2021 на суму 11 290, 60 грн, №ТД-000032 від 14.01.2021 на суму 1 212, 13 грн, №ТД-000285 від 10.03.2021 на суму 1 316, 35 грн, №ТД-000008 від 06.01.2021 на суму 3 710, 02 грн, №ТД-000315 від 16.03.2021 на суму 13 280, 08 грн, №ТД-001136 від 16.08.2021 на суму 3 673, 32 грн, №ТД-000340 від 23.03.2021 на суму 10 245, 10 грн, №ТД-001052 від 29.07.2021 на суму 11 527, 22 грн, №ТД-000398 від 30.03.2021 на суму 3 442, 76 грн, №ТД-001002 від 22.07.2021 на суму 3 235, 55 грн, №ТД-000444 від 08.04.2021 на суму 7 502, 14 грн, №ТД-000908 від 09.07.2021 на суму 2 834, 11 грн, №ТД-000413 від 01.04.2021 на суму 9 335, 05 грн, №ТД-000883 від 06.07.2021 на суму 546, 53 грн, №ТД-000600 від 13.05.2021 на суму 118, 90 грн, №ТД-000820 від 25.06.2021 на суму 1 454, 58 грн, №ТД-000615 від 17.05.2021 на суму 4 314, 59 грн, №ТД-000767 від 16.06.2021 на суму 858, 83 грн, №ТД-000646 від 21.05.2021 на суму 344, 66 грн, №ТД-000741 від 11.06.2021 на суму 9 455, 35 грн, №ТД000662 від 26.05.2021 на суму 7 720, 68 грн, №ТД-000763 від 15.06.2021 на суму 1 113, 22 грн, №ТД-000689 від 01.06.2021 на суму 317, 23 грн, №ТД-000708 від 04.06.2021 на суму 680, 02 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом на зазначених вище видаткових накладних.

У свою чергу відповідачем оплачено отриманий товар у загальній сумі 214 290, 52 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: №3587 від 27.05.2021 на суму 3 277, 11 грн, №3299 від 21.01.2021 на суму 13 000, 00 грн, №65 від 08.06.2021 на суму 3 277, 96 грн, №3694 від 29.07.2021 на суму 3 429, 91 грн, №3583 від 27.05.2021 на суму 2 779, 98 грн, № 4084 від 08.06.2021 на суму 2 100, 00 грн, №3416 від 02.03.2021 на суму 1275, 72 грн, №83 від 16.06.2021 від 1 133, 78 грн, №3456 від 16.03.2021 на суму 190, 39 грн, №3450 від 16.03.2021 на сум 1 212, 13 грн, №3688 від 29.07.2021 на суму 2 260, 61 грн, №3317 від 27.01.2021 на суму 3532, 55 грн, №3585 від 27.05.2021 на суму 3 442, 76 грн, №3690 від 29.07.2021 на суму 9 954, 24 грн, №3453 від 16.03.2021 на суму 821, 81 грн, №3552 від 05.05.2021 на сум 3 500, 00 грн, №3414 від 02.03.2021 на суму 4 266, 66 грн, №3455 від 16.03.2021 на суму 18 239, 33 грн, № 3420 від 03.03.2021 на суму 309, 62 грн, №3405 від 23.02.2021 на сму 7 000, 00 грн, №3452 від 16.03.2021 на суму 1 948, 06 грн, №3549 від 05.05.2021 на суму 3 230, 39 грн, №3695 від 29.07.2021 на суму 337, 83 грн, №3547 від 06.06.2021 на суму 11 290, 60 грн, №3692 від 29.07.2021 на суму 118, 90 грн, №3686 від 29.07.2021 на суму 1 100, 00 грн, №3449 від 16.03.2021 на суму 12 770, 93 грн, №3297 від 21.01.2021 на суму 309, 87 грн, №3520 від 14.04.2021 на суму 9 804, 25 грн, №3580 від 27.05.2021 на суму 6 745, 10 грн, №3521 від 14.04.2021 на суму 3 118, 57 грн, №3689 від 29.07.2021 на суму 7 502, 14 грн, №3375 від 08.02.2021 на суму 2 676, 23 грн, №3380 від 09.02.2021 на суму 8 000, 00 грн, №3417 від 02.03.2021 на суму 3 400, 00 грн, № 3584 від 27.05.2021 на суму 136, 61 грн, №3308 від 26.01.2021 на суму 3 720, 74 грн, №3451 від 16.03.2021 на суму 3 588, 86 грн, №3693 від 29.07.2021 на суму 4 314, 59 грн, №3551 від 05.05.2021 на суму 13 280, 08 грн, № 3586 від 27.05.2021 на суму 3 618, 44 грн, №3546 від 05.05.2021 на суму 1 365, 26 грн, №3274 від 15.01.2021 на суму 4 955, 61 грн, №3548 від 05.05.2021 на суму 1 316, 35 грн, №3297 від 21.01.2021 на суму 309, 87 грн, №3691 від 29.07.2021 на суму 115, 86 грн, №3542 від 05.05.2021 на суму 874, 01 грн, №3415 від 02.03.2021 на суму 1 461, 32 грн, №3454 від 1.03.2021 на смуу 463, 04 грн та платіжними інструкціями: №4879 від 30.06.2023 на суму 317, 23 грн, №4876 від 30.06.2023 на сум 344, 66 грн, №4877 від 30.06.2023 на суму 7720, 68 грн, №4878 від 30.06.2023 на суму 1 668, 46 грн, №4780 від 11.05.2023 на суму 7 361, 42 грн.

Позивачем та відповідачем підписано акт звіряння розрахунків за період з 01.05.2021 по 31.12.2021, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складала 95 237, 68 грн.

28.09.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № б/н від 15.06.2023, в які позивач просив оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 77 825, 23 грн протягом 7 днів з дня отримання претензії, що підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення № 0316412020429.

Вказана претензія 07.10.2023 повернена за зворотною адресою, в зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0316412020429.

Відповіді на зазначену вище претензію матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 77 825, 23 грн основного боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 2 статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК Українигосподарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки вказані вищевидаткові накладнімістять найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За приписами ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що між сторонами було укладено договір поставки в спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції (товарно-транспортна накладна, товарний чек, акт виконаних робіт, бухгалтерська довідка, видаткова накладна тощо).

Зокрема, накладна це документ, що використовується під час передання товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. До накладних належать видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання / передання товарів або послуг і по суті здійснення купівлі-продаж між продавцем і покупцем та може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, доказами виконання умов договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності, можуть бути видаткові накладні, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт поставки товару.

Суд встановив факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 250 504, 31 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані обома сторонами без зауважень.

У свою чергу відповідачем оплачено поставлений товар лише частково в загальній сумі 214 290, 52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними доручення та платіжними інструкціями.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 77 825, 23 грн заборгованості за поставлений товар, проте матеріалами справи підтверджується, що неоплаченим залишився товар на суму 36 213, 79 грн (250 504, 31 грн - 214 290, 52 грн), доказів поставки товару відповідачу ще на 41 61, 44 грн матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Щодо наданого позивачем акта звіряння розрахунків за період з 01.05.2021 по 31.12.2021, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складала 95 237, 68 грн, то суд зазначає, що акт звіряння розрахунків не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, а належить до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 36 213, 79 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 36 213, 79 грн основного боргу. В іншій частині позову суд відмовляє.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору-доручення про надання правової допомоги від 22.10.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5397/10 від 04.09.2015 на ім`я адвоката Петрик Сергія Анатолійовича.

У пункту 4.2. договору-доручення про надання правової допомоги від 22.10.2023 передбачено, що розмір гонорару адвоката складає 20 000, 00 грн.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретногоскладу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).

Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось.

З викладеного вище, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, кількістю підготовлених процесуальних документів адвоката, не відповідає критерію розумності та їх стягнення в повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 8 000, 00 грн.

Крім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19 та від 15.04.2021 у справі №905/717/20.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3 722, 49 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АЛЬТРЕКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАР» про стягнення 77 825, 23 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАР» (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Бучанське шосе, будинок 20ідентифікаційний код 40544097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АЛЬТРЕКС» (03142, місто Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40703481) 36 213 (тридцять шість тисяч двісті тринадцять) грн 79 коп. основного боргу, 1 248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн 92 коп. судового збору та 3 722 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн 49 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова