Рішення

від 19.11.2007 по справі 47/529-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19"

листопада 2007 р.                                                           

Справа № 47/529-07

вх. № 11805/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача -  Шкодін Я.В. за

довіреністю б/н від 01.11.2007р. 

відповідача -  ОСОБА_1

розглянувши справу за позовом Максимівського сільського

споживчого товариства, м. Богодухів 

до  Суб"єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Богодухів  

про звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд

виселити відповідача з приміщення магазину яке належить Максимівському

сільському споживчому товариству та розташоване в с. Горького, Богодухівського

району та зобов'язати скласти акт приймання - передачі повернення магазину

орендодавцю. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати,

у вигляді сплаченого держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 19.11.2007р.

відзив на позовну заяву  в якій з

позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників

сторін  господарським судом встановлено,

що Максимівським сільським споживчим товариством та суб'єктом підприємницької

діяльності фізичною особою ОСОБА_1 01 листопада 2006 року було укладено договір

оренди № 7 приміщення магазину розташованого за адресою с. Горького,

Богодухівського району, вул. Миру, 1., строком дії  до 01 жовтня 2007 року.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди)

наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування

за плату на певний строк. Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що строк

його дії становить по 01 жовтня 2007 року.

Вказане приміщення магазину належить та знаходиться на балансі

Максимівського сільського споживчого товариства. Разом з приміщенням магазину відповідно

до акту прийому - передачі від 01.11.2006 року ПП ОСОБА_1 було надано на

відповідальне зберігання торгівельне обладнання.

Після закінчення договору оренди СПДФ ОСОБА_1 в добровільному

порядку відмовляється звільняти приміщення вказаного магазину, хоча

відповідач  письмово під розпис був

повідомлений про те, що договір оренди продовжено не буде, про свідчить лист за

№51 від 28.08.2007р., лист №86 від 15.10.2007 року та лист № 48 від 31.10.2007

року).

У даних листах їй було вказано на те, що вона зобов'язана

звільнити приміщення від товарно-матеріальних цінностей та передати його

орендодавцю.

Відповідно до ст. 785 ІДК України у разі припинення договору найму

наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона

була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,

наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом  3.10 договору

оренди передбачено, що в обов'язки орендаря входить: передати приміщення в

3-денний термін з моменту закінчення договору оренди по акту прийому -

передачі. П. 4.4 передбачено, що при затримці повернення приміщення з вини орендаря

по закінченню строку договору, орендар проводить оплату відповідно до договору

до дня фактичної передачі об'єкта оренди по акту прийому - передачі.

Як вбачається з матеріалів справи Максимівським ССТ було

зобов'язано ОСОБА_1 сплатити плату за самовільне користування приміщенням та

29.10.2007 року СПДФО ОСОБА_1 було сплачено кошти в сумі 300 грн. за період з

01.10.2007 року по 31.10.2007 року, але звільнити приміщення та сплачувати

неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час

прострочення вона відмовляється.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про споживчу кооперацію”

власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави

і охороняється законом нарівні з іншими формами власності.

Відповідно до вказаного Закону, власністю споживчої кооперації є

будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної

діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства,

чинного на час придбання цього майна.

Недоторканність власності споживчої кооперації передбачає

забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження

майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості

вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Гарантії недоторканності

власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права

власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від

будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб.

Відповідачем порушуються норми даного законодавства, шляхом

несення перешкод в користуванні власним приміщенням.

В порушення п. 6.3 договору оренди, відповідачем без згоди

орендаря було проведено перепланування приміщення (будівництво кабін для

встановлення столів), яке призвело до його змін, що також може бути підставою

для дострокового розторгнення договору оренди. Окрім того відповідач без

погодження правління Максимівського ССТ почала використовувати підсобні

приміщення.

Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у

найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

П. 3.5 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно проводити

поточний ремонт приміщення за свій рахунок без відшкодування затрат. Капітальний

ремонт проводиться лише з письмової згоди орендодавця, який в подальшому не в

праві вимагати на відшкодування відповідних витрат.

Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ,

яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. На протязі строку

оренди магазину ОСОБА_1 за даною згодою до правління Максимівського ССТ не

зверталася, згоди на будь який ремонт, переобладнання та перепланування

орендодавець не давав. Пунктом 5 даної статті передбачено, що якщо наймач без

згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для

речі, він не має права на відшкодування їх вартості. П. 6.4 договору оренди

передбачено, що у разі припинення строку дії договору або розторгнення договору

достроково, всі витрати орендаря по капітальному ремонту (переобладнання,

перепланування та інші роботи які призвели до зміни орендованого приміщення)

орендарю не відшкодовуються.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про споживчу кооперацію”

доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів,

одержуваних в результаті господарської діяльності. Тому враховуючи те, що в

наслідок протиправних дій ОСОБА_1 які виразилися у відмові повернути приміщення

магазину, Максимівське сільське споживче товариство при оплаченій до кінця року

ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі горілчаними та тютюновими

виробами було позбавлене права здійснювати торгівлю горілчаними та тютюновими

виробами в даному магазині, оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовляється покинути

приміщення магазину. Тому Максимівське ССТ в наслідок її протиправних дій несе

відповідні збитки.

05.11.2007 року комісією в складі представників Максимівського ССТ

та в присутності відповідача було проведено опечатування приміщення даного

магазину при цьому відповідачу було запропоновано звільнити магазин від

товарно-матеріальних цінностей, на що відповідач частково забрала товари які

швидко псуються, але основна частина товару залишається в магазині.

Рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 06.11.2007 року відповідача

було повідомлено, що забрати залишки товарно-матеріальних цінностей вона може

при першій її вимозі та можливості, будь яких перешкод в цьому правління

Максимівського ССТ не здійснює, та в подальшому відповідальності за зберігання

товарно-матеріальних цінностей не несе.

Дане приміщення магазину в с. Горького, Богодухівського району, в

подальшому буде відремонтовано, оскільки на даний час воно знаходиться в

незадовільному для торгівлі стані та буде використовуватися у цілях

Максимівського сільського споживчого товариства.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу

України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд  

у  визначеному  законом 

порядку  встановлює наявність  чи 

відсутність  обставин, на яких

грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення

відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги

обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету

Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,00грн. та згідно зі

статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету

Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід

покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 759,776, 778,

Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411,

статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Виселити Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичну особу

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з приміщення магазину, яке

належить Максимівському сільському споживчому товариству (Харківська область,

м. Богодухів, вул. Шевченко, 2, р/р 26000301112 в Богодухівському відділенні

ощадбанку №2831, МФО 350051, код 03350967) та розташоване в с. Горького,

Богодухівського району та зобов'язати скласти акт приймання - передачі

повернення магазину орендодавцю.

3. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичну

особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь

Максимівського сільського споживчого товариства (Харківська область, м.

Богодухів, вул. Шевченко, 2, р/р 26000301112 в Богодухівському відділенні

ощадбанку №2831, МФО 350051, код 03350967) 

держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 20.11.2007р.

Суддя                                                                                           

Светлічний Ю.В.