Рішення

від 10.01.2024 по справі 559/3811/23

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3811/23

Провадження № 2/559/86/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Шостак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника - адвоката Вишковської Валентинии Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Повчанської сільської ради про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

представник - адвокат Вишковська В.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, Служба у справах дітей Повчанської сільської ради, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити спосіб стягнення аліментів, стягуючи щомісячно аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 6500 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 30 червня 2016 року. Від шлюбу у них є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.06.2020 шлюб між сторонами розірвано. З того часу відповідач не бачиться зі своїм сином, не цікавиться ним, не бере участі у його вихованні, тобто свідомо самоусунувся з життя дитини та виконання своїх батьківських обов`язків. Також відповідач не брав жодної участі в утриманні дитини, тому позивачка змушена була звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів. Щомісяця нараховані аліменти становлять 1/4 доходів відповідача. Станом на 31.08.2023 заборгованість зі сплати аліментів становить 196 739,88 грн. Таким чином, вже майже 4 роки як відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина проживає з позивачкою, батька не знає та не пам`ятає. Позивачка ніколи не чинила перешкод у спілкування відповідача з дитиною, однак він сам цього не бажає. Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, страждає дитина, порушуються її права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, позивачка бажає змінити спосіб стягнення аліментів, які повинні стягуватися з ОСОБА_2 , вказуючи, що з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів, змінилися обставини, зокрема збільшилися потреби дитини. Відповідач офіційно не працює, що унеможливлює стягнення 1/4 частини з його доходу на утримання дитини. Вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання. 30 листопада 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Представник позивачки - адвокат Вишковська В.І. подала до суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача. Зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, додаткових заяв та клопотань немає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник Служби у справах дітей Повчанської сільської ради Волошина К.В. в судове засідання не з`явилася, просить розгляд справи проводити у її відсутності, про що подав відповідну заяву. Зазначила, що позовні вимоги підтримує, доповнень та заперечень не має.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.15-16).

Судом також встановлено, що позивачка з дитиною зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_1 з сином фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 11, 14).

Згідно відповіді на адвокатський запит №10-01/74 від 17.10.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував заклад дошкільної освіти №642 міста Києва, групу №04 з 25.02.2021 по31.05.2022. Вихованням дитини займалася мама - ОСОБА_1 . Інформацією про батька дитини заклад не володіє, в закладі його не бачили (а.с.24).

З 01 вересня 2023 року син сторін, ОСОБА_3 , зарахований до Повчанського ЗДО "Капітошка" в старшу групу. За цей період вихованням хлопчика займається мама. Зі слів вихователів закладу, батька дитини у закладі та на території закладу не бачили, явної участі у вихованні дитини останній не приймає (а.с. 18).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03 листопада 2023 року з метою перевірки умов проживання дитини встановлено, що у дитини є окрема кімната, ОСОБА_3 забезпечений іграшками, розвиваючими іграшками та канцелярією. Хлопчик комунікабельний. Також забезпечений одягом та взуттям. У будинку створені всі умови для проживання, розвитку та виховання дитини (а.с.66).

Згідно інформації, наданої Повчанською амбулаторією загальної практики сімейної медицини від 30.10.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в АДРЕСА_2 є задекларованим пацієнтом в Повчанській АЗПСМ з 29.05.2023 року. При звернені до лікаря за медичною допомогою, проходженні профілактичних оглядів, консультуванні з лікарем, малолітнього сина супроводжувала його мама, ОСОБА_1 . Батько дитини до сімейного лікаря з приводу захворювань сина чи консультування з приводу його здоров`я не звертався (а.с.19).

Згідно постанови про передачу виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 від 20.02.2023, на виконанні Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебував судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу, починаючи з 17.07.2020. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2023 склала 159 382,63 грн. Вказаний судовий наказ передано до Подільського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.21).

Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , батько малолітнього ОСОБА_3 , із заявою до Служби у справах дітей Повчанської сільської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, чи з будь-якими іншими заявами щодо перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною з боку матері або інших родичів, не звертався (а.с.17).

Відповідно до письмового висновку органу опіки та піклування Повчанської сільської ради №44 від 05.01.2024, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.76-77).

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківського обов`язку відносно своєї малолітнього сина, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться життям та здоров`ям. Зазначене є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України.

Також, суд роз`яснює ОСОБА_2 , що у відповідності до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги позивачки про зміну способу стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2020 року Голосіївським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, згідно якого вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.07.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 31.08.2023 заборгованість по сплаті аліментів становить 196 739,88 грн (а.с.20).

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , як одержувач аліментів, відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України, має право на звернення до суду з означеним позовом про зміну способу стягнення аліментів.

Судом встановлено, що аліменти на утримання дитини стягуються у частці від доходу та не можуть в повній мірі забезпечити гармонійного розвитку дитини.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття… Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз.2 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Враховуючи, що позивачем наведено обставини щодо наявності підстав зміни способу стягнення аліментів, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання сина і визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 6500 грн щомісячно підлягає задоволенню, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.

На думку суду сплата аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 6500 грн не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини та прав відповідача.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави у розмірі 2147,20 грн, що складається із суми судових зборів за дві позовні вимоги, тобто по 1073,60 грн за кожну.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 179, 180, 181, 182 СК України, суд

вирішив:

позов заявою представника - адвоката Вишковської Валентинии Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Повчанської сільської ради (місцезнаходження вул. Колгоспна, 6, с Повча, Дубенського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 21094152) про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Панчук