Рішення

від 10.01.2024 по справі 140/27197/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/27197/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 0262» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 0262» (далі ТзОВ «АТП-0262», позивач, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0061210709 від 19.05.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 24.03.2023 по 30.03.2023 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «АТП-0262» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами якої складено акт від 06.04.2023 №4965/07-09/42456765. Товариство, не погодившись із актом перевірки, подав на нього свої заперечення, однак, такі не були взяті до уваги контролюючим органом. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 19.05.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №0061210709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника у банку за січень 2023 року в розмірі 18841,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1884,10 грн. Позивачем подано скаргу на дане податкове-повідомлення-рішення, однак, рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 17.08.2023 №23432/6/99-00-06-01-04-06 остання залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

ТзОВ «АТП-0262» зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках, зроблених в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 06.04.2023 №4965/07-09/42456765, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зазначає, що твердження відповідача про порушення вимог податкового законодавства грунтуються виключно на тому, що позивачем при визначенні показників податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року були включені, на думку контролюючого органу, нереальні операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Венд Ойл».

Усі фактичні витрати на використання придбаного у контрагентів пального при наданні послуг з перевезення пасажирів підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.53).

У відзиві на позовну заяву від 05.10.2023 №3624/03-20-05-02-04 представник відповідача позовних вимог не визнала повністю та просила в їх задоволенні відмовити повністю (а.с.56-59).

В обгрунтування своїх доводів зазначила, що за результатами перевірки встановлено порушення товариством вимог ст.44, пп. 198.1, пп. 198,2. пп 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового Кодексу України, від 02.12 2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого за січень 2023 року відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2023 року в розмірі 18841 грн., у зв`язку з включенням до податкової декларації за січень 2023 року нереальних господарських операцій, а саме відвантаженням ПММ на користь ТОВ «Венд Ойл».

На підстав висновку акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Волинській області винесене податкове повідомлення-рішення від 19.05.2023 №0061210709 на загальну суму 18 841 гри.

Стосовно неправомірності відображення даних податкового обліку по фінансово- господарських операціях з ТОВ «Венд Ойл» зазначає, що за результатами перевірки встановлено, у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів від 06 01.2023 №1 у пункті «пункт навантаження» вказано м.Ковель, вул.Володимирська буд. 154-к, проте за формою 20 ОПП ТзОВ «Венд Ойл» не задекларовано жодного об`єкту основних засобів а також згідно фінзвітності основні засоби відсутні.

За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «АТП-0262» зареєстроване16.07.2021, видами економічної діяльності якого є: 43.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 42.24 транспортне оброблення вантажів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів (а.с.43). Позивач є платником податку на додану вартість з 01.10.2018, що підтверджується витягом №1803064500037 (а.с.44).

Як слідує з матеріалів справи 20.02.2023 ТзОВ «АТП-0262» подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2023 року із зазначенням в рядку 20.2 - суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на поточний рахунок платника податку 263 325 грн (а.с.31). А також з урахуванням уточнюючого розрахунку від 14.03.2023 товариство задекларувало суму податкового кредиту у розмірі 434 172 грн з яких 144 066 грн заявлено до бюджетного відшкодування (рядок 20.2.1), а 289 906 грн зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) (а.с.32).

В період з 24.03.2023 по 30.03.2023 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «АТП-0262» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 06.04.2023 № 4965/07-09/42456765 (а.с.11-18).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог ст.44, пп. 198.1, пп. 198,2. пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового Кодексу України, від 02.12 2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями з врахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого за січень 2023 року відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2023 року в розмірі 18841 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав заперечення на нього від 27.04.2023 №1/2023 (а.с.19-22).

За результатами розгляду заперечення відповідачем прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог ТзОВ «АТП-0262», про що було проінформовано листом від 15.05.2023 №8015/6/03-20-07-09-06 (а.с.23).

В подальшому на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 19.05.2023 винесено податкове повідомлення-рішення №0061210709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника у банку за січень 2023 року в розмірі 18841,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1884,10 грн. (а.с.7-10).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України від 12.06.2023 №2/2023 (а.с.24-27).

Проте, рішенням ДПС України від 17.08.2023 №23432/6/99-00-06-01-04-06 скаргу ТзОВ «АТП-0262» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0061210709 від 19.05.2023 без змін (а.с.47-50, т.1).

Вважаючи протиправними податкове повідомлення-рішення №0061210709 від 19.05.2023, ТзОВ «АТП-0262» звернулося в суд з даним позовом, за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, зокрема при формуванні витрат, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу №88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21-1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало висновки контролюючого органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Венд Ойл».

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з цими контрагентами.

Зокрема, як слідує з акту перевірки, на формування даних податкової звітності за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 вплинули операції з придбання дизпалива ПММ у ТзОВ «Венд Ойл» (до складу податкового кредиту за вказаний період включено 288 001,20 грн: в тому числі ПДВ 18 841,20 грн.

Так, судом встановлено, що між ТзОВ «Венд Ойл» (Постачальник) та ТзОВ «АТП-0262» (Покупець) укладений договір №1 від 05.01.2023 (а.с.33-38), згідно предмету якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти і платити пальне на умовах, викладених в Договорі, найменування, кількість а ціна яких вказується в Додатках, які оформляються на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п.5.1 договору Постачальник здійснює торгівлю пальним безпосередньо з акцизного складу пересувного.

Поставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за адресою встановлення обладнання покупця: Волинська область, Ковельський район, смт Люблинець, вул.. Заводська, 7.

Згідно п.5.9 договору право власності на товар переходить до покупця в момент повного виконання зобов`язань по виконанню по відвантаженню товару до пересувного складу.

Відповідно до видаткової накладної №1 від 06.01.2023, постачальник ТзОВ «Венд Ойл» передав покупцю ТзОВ «АТП-0262» паливо дизельне ДП-3 Євро-5-ВО у загальній кількості 6000,00 літрів на суму 288001,20 грн (в тому числі ПДВ 18841,20 грн) (а.с.39).

Вказаний товар був доставлений продавцем, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 від 06.01.2023 (а.с.40).

ТзОВ «АТП-0262» перерахувало на банківський рахунок ТзОВ «Венд Ойл» кошти в загальній сумі 288 001,20 грн, згідно платіжного доручення від 06.01.2023, що не заперечується відповідачем.

З акту перевірки слідує, що контролюючим органом під час проведення перевірки було проаналізовано інформацію, що міститься в інформаційній системі «Податковий блок», даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) по ТзОВ «Венд Ойл» за результатами якого встановлено реєстрацію ПН з реалізації на користь ТзОВ «Автотранспортне підприємство 0262» ПММ на загальну суму 288001,20 грн. в т.ч ПДВ 18841,20 грн. Проведеним аналізом ланок походження придбаного дизпалива встановлено, що відповідно до складених та зареєстрованих податкових накладних, контрагентам - постачальником Палива дизельного ДПЗ-Євро5-ФО ТзОВ «Венд Ойл» було підприємство ТзОВ «Жерон» (м.Одесса), ТОВ «ЖЕРОН» придбавало дизпаливо у нерезидента «Public Company ORLEN» Lietuva. Аналізом ЄДРПН встановлено що транспортування імпортованих ТзОВ «Жерон» ПММ здійснювалось перевізником ТОВ «Вендор Транс Сервіс» яким виписано на користь замовника ТзОВ «ЖЕРОН» податкові накладні: №12 від 05.01.2023 на загальну суму 78869,62 грн. без ПДВ, в графі номенклатура вказано «Транспортні послуги по міжнародному вантажному перевезенню по маршруту ORLEN Mockavos terminal (Литва) - м/пЯгодин вантажним автомобілем DAF AC7020HI/AC7989XF»; №16 від 05.01.2023 на загальну суму 1 1130,38 грн. в тому числі ПДВ 1855,06 грн.в графі номенклатура вказано «Транспортні послуги по вантажному перевезенню по маршруту м/п Ягодин (Україна) - м. Ковель (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем DAF AC7020HI/AC7989XF».

Підсумовуючи вищевикладене» а саме:

- відсутність за юридичною адресою ТзОВ «Венд Ойл» (45006, Волинська область, м.Ковель, вул.Володимирська буд 154-К) - основних засобів, відсутність у ТзОВ «Венд Ойл» акцизного складу пересувного;

- відсутність за даною адресою (45006, Волинська область, м.Ковель, вул.Володимирська буд 154-К) будь яких інших акцизних складів; проте дану адресу (45006, Волинська область, м.Ковель, вул Володимирська буд 154-К) вказано у всіх перинних документах виписаних ТзОВ «Венд Ойл» па користь ТОВ «АТП-0262», а саме у видатковій накладній та у розділі «Пункт навантаження» товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів;

- відсутність у ТзОВ «Венд Ойл» трудових ресурсів (лише один найманий працівник);

- відсутність задекларованих ТзОВ «Венд Ойл» згідно форми 20 ОПП виробничих потужностей (лише офіс лише офіс за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, буд. З яка не відповідає юридичній);

Таким чином, по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ «Венд Ойл» позивачем не підтверджено відвантаження паливо дизельне ДП-3- Євро5-ВО (2710194300) на загальну суму 288001,20 вт.ч ПДВ 18841,20 грн. заданою адресою (м. Ковель, вул. Володимирська буд 154-К)

З акту перевірки слідує, що контролюючим органом під час проведення перевірки були проаналізовані податкові накладні контрагентів за період з 01.01.2023 по 31.01.2023, які зареєстровані в ЄРПН. Зауваження до вказаних податкових накладних у контролюючого органу відсутні.

Первинні бухгалтерські документи щодо здійснення поставки товару за договором №1 від 05.01.2023 відповідно до вимог чинного законодавства: містять усі необхідні реквізити - найменування підприємств, від імені яких складений документ, назва документа, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (літри), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис.

Вказані первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому зазначені первинні документи досліджувалися під час проведення перевірки, недоліки в їх оформлені відсутні, про що не заперечує відповідач.

Відтак, первинними бухгалтерськими документами підтверджується здійснення господарських операцій з поставки дизельного палива, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники щодо визначення суми податкового кредиту за вказаними операціями.

Суд не бере до уваги такі доводи відповідача, як обставини, що підтверджують відсутність господарської операції між позивачем та його контрагентами, оскільки такі висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а також з огляду на наступне.

При провадженні своєї діяльності платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договору має керуватися належною обачністю, однак, при провадженні своєї діяльності платник податків не зобов`язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього платнику податків не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було. Допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо правомірного формування податкового кредиту чи податкових зобов`язань з ПДВ щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 27.03.2018 № 816/809/17.

Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган суду не надав.

Враховуючи вищевказане, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи представника відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у зв`язку з віднесенням останніх до критеріїв ризиковості.

Суд зазначає, що ТзОВ «АТП-0262» виступало у всіх господарських операціях покупцем товару, причому місцем поставки та передачі товару виступає адреса встановлення обладнання покупця: Волинська обл., Ковельський р- н, смт. Люблинець, вул. Заводська, 7, тобто право власності та ризики до покупця переходять у момент отримання товару за вказаною адресою, а питання доставки даного товару до цієї адреси - відповідальність і компетенція постачальника (продавця). Фактично, покупець у вказаних правовідносинах не замовляє, не контролює, не вирішує питань доставки товару до місця передачі, а тому за жодних обставин немає законних підстав зобов`язувати покупця перевіряти чи контролювати договірні відносини, у яких він не виступає стороною.

Таким чином, твердження контролюючого органу щодо належності транспортних засобів, сплати податків, оформлення трудових відносин, робочого часу третіх осіб не мають жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «АТП - 0262» та не можуть бути доказом відсутності господарської операції.

Також суд зауважує, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема в постановах від 20.03. 2020 по справі №813/5407/15, від 10.04. 2020 по справі №440/1082/19, від 30.06. 2020 по справі №440/426/19, від 10.07.2020 по справі №815/146/13-а.

Крім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

У свою чергу, висновки відповідача про відсутність згідно ЄРПН підтвердження відвантаження ТзОВ «Венд Ойл» податкових зобов`язань з податку на додану вартість від реалізації транспортних послуг по перевезенню вантажу позивачу суд вважає необґрунтованими, оскільки ТзОВ «АТП-0262» податковий кредит сформовано за фактом придбання товару, а не транспортних послуг, тому докази транспортування є додатковими (допоміжними, факультативними) щодо підтвердження обставин господарських операцій з постачання палива дизельного, але не є документами, на підставі яких формується податковий кредит позивачем.

Вказані висновки контролюючого органу зроблено на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів, інших суб`єктів владних повноважень, баз з відкритими державними даними, які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту. Суд дійшов висновку, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а, відтак, посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача чи перевізників, які здійснювали постачання послуг перевезення палива не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні статті 69 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій ТзОВ «АТП-0262» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Отже, доводи ГУ ДПС у Волинській області про відсутність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Венд Ойл» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а отже, дані податкового обліку по результатах цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0061210709 від 19.05.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а відтак позов слід задовольнити.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн згідно із платіжною інструкцією від 04.09.2023 №3181.Відтак, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Разом з тим у позовній заяві позивача просить стягнути з відповідача витрати, на професійну правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Щодо відшкодування таких витрат суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від №10/23 від 17.04.2023, акт приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 01.09.2023, рахунок-фактуру №21 від 01.09.2023, платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) №8 від 04.09.2023 про сплату АБ «Богдани Чорної» 5 000,00 грн (а.с.45-49).

Разом з тим, слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що справа про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0061210709 від 19.05.2023 є справою незначної складності, а спірні правовідносини регулюється нормами ПК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідачів щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство-0262» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0061210709 від 19.05.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство-0262» (45034, Волинська область, Ковельський район, селище міського типу Люблинець, вулиця Заводська, 7, код ЄДРПОУ 42456765) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, адміністративний позов майдан Київський, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) та витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський