Ухвала

від 10.01.2024 по справі 240/35346/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/35346/23

категорія 106020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо не нарахування та не виплати йому грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, починаючи з 01 лютого 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, починаючи з 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують причини пропуску такого строку.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.

29 грудня 2023 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій в якості обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Також вказує, що строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тобто тримісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався 01.07.2023. Крім того просить врахувати ситуацію, яка склалася в Житомирській області внаслідок військової агресії (війни) російської федерації проти України, введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, а також те що він є діючим співробітником (військовослужбовцем) Служби судової охорони, не маючи на меті покидати Службу.

У період із 01.01.2024 по 05.01.2024 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову в частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач проходить військову службу на посаді командира відділення 3 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, а предметом спірних правовідносин є невиплата йому грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, починаючи з 01 лютого 2023 року.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати йому грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" за час проходження вказаної публічної служби, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячного грошового забезпечення під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних йому при звільненні, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення строків звернення до суду з позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата йому грошового забезпечення грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, за період проходження служби з 01 лютого 2023.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що спірні виплати, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання в повному обсязі грошове забезпечення позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому таке грошове забезпечення мало бути виплачене.

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати в повному обсязі грошового забезпечення розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому такі виплати мали бути виплачені і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

З даним позовом за захистом свого права на отримання за період з 01 лютого 2023 року грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, ОСОБА_1 звернувся 18 грудня 2023 року.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому спірного грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 31.10.2023.

Водночас суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В поданій до суду заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, позивачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження карантинних обмежень вплинуло на його неспроможність своєчасно звернутися з даним позовом до суду.

Щодо посилання позивача на воєнний стан, як на обставину, яка є поважною причиною пропуску строку звернення з вказаним позовом, слід зазначити таке.

Суд враховує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 №2102-ІХ , із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. На даний час воєнний стан в країні продовжено.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Отже, введення в країні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом.

Позивач не надав суду доказів того, що воєнний стан якимось чином перешкодив йому вчасно звернутися до суду з даним позовом.

Більш того, питання здійснення правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII, відповідно до якої правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (ч.1 ст.26).

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 Закону №389-VIII).

У зв`язку з введенням воєнного стану на території України, Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, в яких зазначено виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану (п. 6).

Отже, з моменту введення в країні воєнного стану суди, в тому числі і Житомирський окружний адміністративний суд, працюють.

Позивачем у заяві не наведено достатніх та вагомих доводів, які саме форс-мажорні обставини, що не залежали від волі працівників управління були реальною перешкодою своєчасного звернення до суду з позовом.

Більш того, м. Житомир не знаходиться у зоні бойових дій, тому незрозумілим є посилання позивача на ситуацію, яка склалась в Житомирській області у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи також не містять.

Таким чином суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними, а тому позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 31.10.2023, слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошового забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, за період з 01.02.2023 по 31.10.2023 - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Панкеєва