Ухвала
від 09.01.2024 по справі 380/28056/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

09 січня 2024 рокусправа № 380/28056/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Угорська, 2; код ЄДРПОУ) із вимогою:

- визнати протиправним та скасувати наказ №882 від 10 жовтня 2023 року, виданий Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою. 24.03.2023 уклав з Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 та з ЛКП «Рембуд» договір про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб №699 про проживання в тимчасовій споруді зі збірних модулів призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб №713 на період з 24 березня 2023 року по 24 вересня 2023 з можливістю продовжити строк до шести місяців. 10.10.2023 відповідачем прийнято наказ №882 «Про виселення внутрішньо переміщених осіб», яким наказано виселити гр. ОСОБА_1 із тимчасових споруд зі збірних модулів, які знаходяться на території орієнтовною площею 1,95 га (у межах громадського центру Сихова) на АДРЕСА_3 ) призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб враховуючи умови Договору про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осі, який укладений 24.03.2023 з позивачем. Позивач вважаючи зазначений наказ протиправним, звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.12.2023 за вх.№99664 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Вважає, що дана справа не повинна розглядатися в поряду адміністративного судочинства. Розглядуваний спір не є публічно-правовим, оскільки він не виник з публічно-правових відносин за участю суб`єкта владних повноважень, а саме органу місцевого самоврядування, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Зазначив, що відповідач є комунальною установою (організацією), а оскаржуваний індивідуальний акт прийнятий не суб`єктом владних повноважень. На переконання представника відповідача дану справу слід розглядати в порядку цивільно-процесуального судочинства. З огляду на наведене, просить суд закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

24.03.2023 між позивачем та Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 (розміщена особа) та ЛКП «Рембуд» (управитель) укладено договір про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб №699.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, за даним договором управитель зобов`язується надати у тимчасове користування внутрішньо переміщений особі (розміщена особа) та членам її сім`ї (за наявності), що звернулась з відповідною заявою до центру, та відповідає вимогам щодо використання тимчасових споруд зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які розміщено у межах Львівської міської територіальної громади, надалі Тимчасові споруди (модулі), місця у Тимчасових спорудах (модулях), які укомплектовані меблями, та місця загального користування, а розміщена особа зобов`язується використовувати надані їй місця у тимчасових спорудах (модулях), у тому числі місця загального користування на умовах, визначених цим договором.

На підставі вказаного договору, позивачу передано у користування тимчасову споруду (модуль) №713 на період з 24.03.2023 по 24.09.2023.

Відповідно до п. 6.3 договору, за зверненням розміщеної особи не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку договору строк розміщення осіб у тимчасовій споруді може бути продовжених до 6 місяців із обов`язковим укладенням додаткового договору.

10.10.2023 відповідачем прийнято наказ №882 «Про виселення внутрішньо переміщених осіб», відповідно до якого наказано виселити гр. ОСОБА_1 із тимчасових спорудах зі збірних модулів, які знаходяться на території орієнтовною площею 1,995 га (у межах громадського центру Сихова) на АДРЕСА_3 ) призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб враховуючи умови договору про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, який укладений 24.03.2023 з гр. ОСОБА_1 .

Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним звернувся з вказаним позовом до суду.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін «суб`єкт владних повноважень», відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАСУ адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАСУ).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є протиправний, на думку позивача, наказ №882 від 10.10.2023 «Про виселення внутрішньо переміщених осіб».

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема прав на користування житловим приміщенням, тобто із правом цивільним.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що у постанові від 22.08.2018 у справі №826/13571/17 (К/9901/18191/18), Верховний Суд вказав наступне: «Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа №21-6551а15) та від 02 березня 2016 року (справа №6-14цс16).

З урахуванням зазначеного, правовідносини у вказаній справі не носять публічно-правового характеру.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язковість суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, враховуючи те, що фактично спір в даній справі є між позивачем та відповідачем з приводу виселення внутрішньо переміщеної особи, яка поселена на підставі договору про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів , то відповідно такий спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки під час розгляду справи неодмінно виникне необхідність у встановленні дотримання як відповідачем так і позивачем умов договору про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, а зазначені обставини не можуть встановлюватись в рамках адміністративного судочинства, оскільки належать до компетенції місцевого суду та цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в свою чергу розгляд справи повинен відбуватися за правилами ЦПК України загальним судом.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, та такий фактично останнім не був сплачений, тому відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, розгляд клопотання про закриття провадження у справі здійснюється в перший робочий день, а саме 09.01.2024.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження в адміністративній справі №38028056/23 за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб в особі директора ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту.

Роз`яснити позивачу, що вказана справа підлягає розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.01.2024
Оприлюднено12.01.2024
Номер документу116209264
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування), з них внутрішньо переміщених осіб

Судовий реєстр по справі —380/28056/23

Ухвала від 22.01.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 09.01.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 09.01.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 04.12.2023

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні