Ухвала

від 09.01.2024 по справі 420/252/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/252/24

УХВАЛА

09 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою Головного управлінням ДПС в Одеській області до Фірми Тотус у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

встановила:

29.12.2023 року через систему Електронний суд Головне управління ДПС в Одеській області ( далі позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулось до суду з позовною заявою до Фірми Тотус у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач), в якій просить надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна фірми Тотус у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 20957088), що перебуває у податковій заставі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 року справу передано на розгляд судді Дубровної В.А.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частини 1 ст. 120 КАС України).

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя вказує про наступне.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем до позовної заяви не надано документ про сплату судового збору.

При цьому, у позовній заяві позивач, покликаючись на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вважає, що звернення до суду з позовною заявою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу платника податків з подальшим продажем майна, що перебуває у податковій заставі є заходом погашення суми податкового боргу та стягнення, а тому у контролюючого органу відсутній обов`язок сплачувати судовий збір за подання позовної заяви про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Інших підстав звільнення позивача від сплати судового збору за пред`явлення до суду цього позову позивач не наводить.

Вирішуючи питання щодо підстав звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд враховує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI ).

Згідно пункту 27 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, в редакції Закону № 2719-IX від 03.11.2022, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, предметом судового розгляду в даній справі є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків - відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Суд зазначає, що вищевказана норма Закону України "Про судовий збір" має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише в частині стягнення сум податкового боргу, а ніяк не в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже в розумінні п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а розширене тлумачення позивачем такої норми закону спрямоване на отримання суб`єктом владних повноважень преференцій зі сплати судового збору за відсутності для цього визначених законом підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

З урахуванням наведеного, доводи позивача не можуть бути враховані судом як підстава для звільнення податкового органу від сплати судового збору за пред`явлення позову в цій справі.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2023 року у розмірі 2 684 гривні.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.)

З огляду на зміст позовних вимог, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а відтак позивач повинен сплатити судовий збір за подання позову в сумі 2684,00 грн. та надати документ про його сплату.

Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалила:

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання до суду документ про сплату судового збору в 2 684,00 грн.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяВ.А. Дубровна