Рішення

від 09.01.2024 по справі 460/19815/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Рівне№460/19815/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПівнічно-західного апеляційного господарського суду про визнання дій та подання протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північно-західного апеляційного господарського суду, у якому просив:

1.1.визнати протиправними дії направлені на звільнення позивача з роботи

1.2.визнати протиправним та безпідставним подання судді про звільнення позивача

1.3.визнати протиправним та безпідставним наказ керівника апарату про звільнення позивача з посади помічника судді

1.4.скасувати наказ керівника апарату про звільнення позивача з посади помічника судді

1.5.поновити позивача на посаді помічника судді Північно-західного апеляційного господарського суду

1.6.стягнути з Північно-західного апеляційного господарського суду на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням

1.7.стягнути з Північно-західного апеляційного господарського суду на користь моральну шкоду в сумі 134200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, оскаржуване подання судді та наказ керівника апарату є протиправними, оскільки винесені з порушенням вимог законодавства про працю, а викладені у поданні судді на її звільнення відомості не відповідають дійсності. Зазначає, що має вищу юридичну освіту, до виконання своїх посадових обов`язків ставився сумлінно, не мав зауважень з боку керівництва, про що свідчить відсутність накладених дисциплінарних стягнень, систематично отримував відзнаки та нагороди, а тому вважає своє звільнення протиправним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.08.2023 у провадження судді Комшелюк Т.О. надійшла адміністративна справа № 460/19815/23 за позовом ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання дій, подання судді про звільнення, наказу про звільнення протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

До відкриття провадження у даній справі, головуючим суддею Комшелюк Т.О. подано заяву про самовідвід.

Ухвалою від 21 серпня 2023 року заяву про самовідвід судді Комшелюк Тамари Оруджалієвни в адміністративній справі № 460/19815/23 задоволено. Адміністративну справу № 460/19815/23 передано до відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та визначення складу суду у порядку, передбаченому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023, адміністративна справа № 460/19815/23 надійшла у провадження судді Щербакова В.В.

Ухвалою судді від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем частково усунуто недоліки позовної заяви.

18.09.2023 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

28.09.2023 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справ, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником Північно-західного апеляційного господарського суду подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень зазначає, що підставою для звільнення позивача з посади було подання судді ОСОБА_2 .

Зазначає, що трудові правовідносини з ОСОБА_1 припинені з 20.07.2023 на основі подання судді та наказу керівника апарату №105-ос/к від 20.07.2023, які є взаємопов`язаними та взаємодоповнюючими і у сукупності своїх відомостей містять обґрунтовані посилання як на підстави їх видання, так і на норми законодавства.

Також зазначає, що станом на час звільнення позивача, посада помічника судді відносилася до патронатної служби, не належала до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», у той же час поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України, серед яких немає умов звільнення помічника, а тому на посаду помічника судді розповсюджуються норми спеціального законодавства, а саме Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

06.11.2023 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого, додатково до доводів, наведених з позові, зазначено про порушення процедури його звільнення в частині подання суддею заяви про відкликання подання про призначення позивача на посаду помічника судді, а не подання про звільнення.

09.11.2023 представником відповідача подано письмові заперечення, відповідно до яких зауважено, що жодним нормативно-правовим актом не визначено вимог до змісту подання судді про звільнення помічника.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 21.03.2021 працював в Рівненському апеляційному господарському суді, в тому числі з 06.08.2013 на посаді помічника судді.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 було ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд, юрисдикція якого включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду були переведені судді Рівненського апеляційного господарського суду, що успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою відповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, відповідно до Розділу XV Перехідні положення Конституції України.

04.10.2018 позивач призначений на посаду помічника судді ОСОБА_2 на час виконання повноважень судді на умовах строкового трудового договору.

20.07.2023 суддя ОСОБА_2 звернувся до керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду з поданням про звільнення позивача (яке викладене у формі заяви) з посади помічника судді.

Наказом керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 №105-ос/к позивача звільнено з посади помічника судді Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до п.9 ст.36 Кодексу законів про працю України на підставі подання судді від 20.07.2023.

Не погоджуючись зі звільненням позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до статті 157 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою.

Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Аналогічні положення місяться і у пункті 6,7 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Рішення Ради суддів України від 18.05.2018 № 21 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 92 Закону України "Про державну службу", нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Пунктами 2, 3 Положення визначено, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду.

За правилами абзаців першого та другого пункту 12 Положення № 21 трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з посади помічника судді Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до статті 155, 157 Закону «Про судоустрій та статус суддів» та п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України, Положення про помічника судді з 20.07.2023 року на підставі подання судді Павлюк І.Ю.

На час звільнення позивача, статтею 3 КЗпП України було визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У свою чергу, відповідно до статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Також пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України регламентовано, що підставою для припинення трудового договору можуть бути підстави, передбачені іншими законами.

Отже, суд зазначає, що положення трудового законодавства, які містить КЗпП України, є загальними для правовідносин, пов`язаних з проходженням публічної служби і, їх можна і потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, які є об`єктом спеціального регулювання.

Приписами Положення №21 визначено, що посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".

Визначення «патронатна служба» міститься у статті 92 Закону №889-VIII, якою передбачено розповсюдження на працівників патронатної служби приписів законодавства про працю. Однак, частиною четвертою вказаною статті виокремлено, зокрема, працівників патронатної служби у судах, оскільки ця патронатна служба має певні особливості, які визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Таким чином, спеціальними нормами, які регулюють проходження патронатної служби в судах урегульовано законодавством про судоустрій і статус суддів.

Суд зазначає, що особливість патронатної служби полягає у тому, що діяльність працівників цієї служби спрямована на забезпечення ефективності функціонування визначених законодавством категорій публічних службовців, а не державного органу, чим власне і обумовлена означена специфіка їхнього правового статусу.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/19047/21.

Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII, Закону № 889-VIII, КЗпП України та Положення № 21 дає підстави дійти висновку, що законодавцем передбачено особливий порядок призначення на посаду та звільнення з посади помічника судді.

Прийняття на посаду помічника судді і його звільнення має свою специфіку, суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя має право внести подання керівнику апарату відповідного суду про його звільнення у разі невідповідності особи вимогам судді. Незалежність судді і авторитет суду залежить від злагодженої взаємодії між суддею і його помічником, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості помічника.

Приписами Положення №21 передбачена можливість звільнення помічника судді за ініціативою судді на підставі його подання.

При цьому, варто зазначити, що доводи позивача про порушення форми подання про звільнення, суд вважає безпідставним, оскільки вимог до змісту подання судді про звільнення помічника судді ні Законом №1402-VІІІ, ні Положенням №21 (чинними на час виникнення спірних правовідносин) не встановлено, як і не встановлено правових підстав, за наявності яких, керівник апарату суду, міг би відмовити судді у реалізації такого подання про звільнення.

Крім того, доводи позивача про необхідність дотримання форми подання є надмірним формалізмом та призводить до обмеження волевиявлення судді щодо добору помічника, а саме: небажання продовжувати роботу з ОСОБА_3 .

Так, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі №400/4409/21 сформулював підхід для розмежування двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття з метою уникнення прояву надмірного формалізму, а також з урахуванням превалювання суттю над формою.

У вказаній справі Суд зазначив, що основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, у частині оцінки процедурних порушень; 3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 4) процедура вторинна якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 5) якщо є доступ до суду, "правопорушник" доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, а не страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а не дотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).

Застосовуючи вказаний підхід до обставин справи, що розглядається, варто зауважити що суддя Павлюк І.Ю., реалізувала своє право шляхом формування заяви про відкликання подання про призначення помічника судді Басюка Р.О. з 20.07.2023, яке за своєю суттю і є поданням на звільнення такої особи.

Суд повторно зазначає, що як вбачається із вимог закону прийняття на посаду помічника судді і звільнення має свою специфіку, суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя має право внести подання керівникку апарату відповідного суду про його звільнення. Незалежність судді і авторитет суду залежить від злагодженої взаємодії між суддею і його помічником, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості помічника

З огляду на вказані норми, у правовідносинах із суддею помічник перебуває в безпосередньому, прямому підпорядкуванні, а призначення, звільнення, застосування заходів заохочення чи дисциплінарного стягнення, надання йому відпусток - покладено на розсуд судді і може відбуватися виключно за обов`язковим погодженням із суддею.

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 380/4629/20.

Таким чином, суд зазначає, що у трудових правовідносинах, які виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників суддів, з урахуванням приписів пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та статті 157 Закону №1402-VIII, відбувається, зокрема, на підставі подання судді про звільнення помічника. При цьому, керівник апарату відповідного суду є лише виконавцем такого подання судді, якому надає матеріальну форму у вигляді наказу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 105-ос/к від 20.07.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » необхідно відмовити.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправним та скасування подання судді про звільнення, наказу керівника апарату про звільнення, суд дійшов висновку, що у їх задоволенні також необхідно відмовити.

Щодо стягнення моральної шкоди

Позивач вказує, що моральна шкода, яка спричинена, полягає в тому, що вона призвела до сильних глибоких душевних хвилювань та страждань, що виразилося втраті нормальних життєвих зв`язків. Життя позивача перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, порушенні можливості вести громадських спосіб життя.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 134200,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача залишені судом без задоволення, відповідно за наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із відмовою позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 січня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОККП НОМЕР_1 )

Відповідач: Північно-західний апеляційний господарський суд (вул. Яворницького, 59,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33001, код ЄДРПОУ 42261284)

Суддя В.В. Щербаков