Ухвала від 10.01.2024 по справі 480/230/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 січня 2024 р. Справа № 480/230/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелета С.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Суми позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Господарського суду Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву розподілено судді Гелеті С.М.

10.01.2024 суддею Сумського окружного адміністративного суду Гелетою С.М. заявлено самовідвід шляхом подання письмової заяви. Заява про самовідвід мотивована тим, що до призначення на посаду судді, в період роботи в Господарському суді Сумської області, ОСОБА_2 з жовтня 2001р. по листопад 2009 р. працювала в Господарському суді Сумській області, остання займана посада перед звільненням помічник судді Господарського суду Сумської області, в якому позивач по даній справі працював на посаді судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обстав які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Враховуючи, що до призначення на посаду судді, у період роботи в Господарському суді Сумської області, ОСОБА_2 з жовтня 2001р. по листопад 2009 р. працювала в Господарському суді Сумській області, остання займана посада перед звільненням помічник судді Господарського суду Сумської області, в якому позивач по даній справі працював на посаді судді, то сукупність обставин може викликати об`єктивні підстави сумніву у безсторонності та об`єктивності складу суду у вирішенні заявленого адміністративного спору та сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який в справі «Пескадор Валеро проти Іспанії» дійшов висновку, що професійні або персональні зв`язки між суддею і стороною у справі, або адвокатом сторони у справі також може спричинити сумніви у безсторонності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви судді Сумського окружного адміністративного суду Гелети С.М. про самовідвід та необхідність передачі справи для подальшого розгляду згідно ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 36-41, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Гелети С.М. по адміністративній справі № 480/230/24 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.

Суддя С.М. Гелета