Постанова

від 09.01.2024 по справі 520/959/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2024 року

Київ

справа №520/959/22

адміністративне провадження №К/990/38248/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/959/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІОСОФТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.),-

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2023 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2022 року №00003890706, №00003880706. Повний текст рішення складено 07 квітня 2023 року (том 1 а.с.183-192).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС), 07 квітня 2023 року о 14:12 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 1 а.с.195).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 27 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (том 1 а.с.196-208).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 28663,70 грн у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали (том 1 а.с.215-216).

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 23 травня 2023 року о 18:36 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 1 а.с.218).

02 червня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС до суду надійшла заява, відповідно до якої апелянт просив продовжити йому строк на усунення недоліків не менше, ніж на 30 календарних днів. Такі вимоги мотивував тим, що станом на час подання означеного клопотання кошти на сплату судового збору відсутні, що підтверджується довідками від 27 квітня 2023 року №371/20-40-10-21, від 04 травня 2023 року №392/20-40-10-21. Крім того, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області зупинено виконання платіжних доручень ГУ ДПС, з яких здійснюється сплата судового збору, з огляду на безспірне списання коштів (том 1 а.с.219-229).

Ухвалою від 13 червня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив клопотання ГУ ДПС і продовжив строк на усунення недоліків апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали. Таке рішення суду вмотивоване тим, що апелянт має намір усунути недоліки апеляційної скарги та вживає відповідні заходи (том 1 а.с.230-231).

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 13 червня 2023 року о 18:24 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 1 а.с.233).

21 червня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не менше, ніж на 30 календарних днів, мотивуючи свої вимоги доводами, аналогічними до викладених у попередньому клопотанні, а також долучивши довідку від 01 червня 2023 року №459/20-40-10-21 (том 1 а.с.235-240).

01 серпня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС також надійшло клопотання про долучення документа про сплату судового збору. Разом з тим, у додатках до означеного клопотання відповідний документ не зазначався і, відповідно, не був долучений (том 1 а.с.242-250).

Ухвалою від 15 серпня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу скаржнику (том 1 а.с.251-252).

Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що апеляційний суд вже забезпечив апелянту можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, проте, це не призвело до усунення недоліків апеляційної скарги. Поряд з цим безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції і, відповідно, призведе до надання незаконної переваги одній із сторін судового процесу. Щодо клопотання, поданого 01 серпня 2023 року, суд апеляційної інстанції зауважив, що до нього документ про сплату судового збору долучений не був, як і не зазначався у переліку додатків до клопотання.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 15 серпня 2023 року о 18:10 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 1 а.с.254).

11 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, до якої долучило платіжну інструкцію №00004355 від 28 липня 2023 року про сплату судового збору у розмірі 35830 грн. За змістом апеляційної скарги ГУ ДПС також просило поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що під час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше у нього були відсутні кошти на сплату судового збору, що підтверджується довідками, що долучались до клопотань. Водночас повторно апеляційна скарга була подана із сплатою судового збору (том 2 а.с.1-10).

Ухвалою від 02 жовтня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнав неповажними зазначені у клопотанні причини пропуску такого строку (том 2 а.с.17-19).

Оцінюючи наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що копія ухвали про повернення вперше поданої ГУ ДПС апеляційної скарги була отримана апелянтом ще 15 серпня 2023 року о 18:10 годин, проте, з апеляційною скаргою повторно він звернувся лише 11 вересня 2023 року. Водночас, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у період з 16 серпня 2023 року по дату повторного звернення із скаргою апелянт не зазначив. Апеляційний суд також зауважив, що недоліки в організації роботи ГУ ДПС, відсутність фінансування та несвоєчасна сплата судового збору не можуть бути визнані такими обставинами, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Ухвалою від 02 жовтня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для направлення до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та доказів на підтвердження цих обставин (том 1 а.с.20-21).

Копії вказаних ухвал були доставлені в Електронний кабінет ГУ ДПС 03 жовтня 2023 року о 18:27 годин, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (том 1 а.с.23, 24).

12 жовтня 2023 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» подало до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. Зазначило, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду, що і було вчинено апелянтом разом із усуненням недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої скарги (том 2 а.с.25-46).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 жовтня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (том 2 а.с.47-50).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у клопотанні від 12 жовтня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження наведені доводи, яким апеляційний суд вже надавав правову оцінку відповідно до ухвали від 02 жовтня 2023 року. При цьому обґрунтування того, які саме поважні причини зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження у період з 16 серпня 2023 року по 11 вересня 2023 року, скаржник так і не навів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі (з урахуванням її уточненої редакції) скаржник доводить, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строків, передбачених КАС України. З огляду на обмежене фінансування сплата судового збору відбулась 28 липня 2023 року, що хоча і було поза межами граничного строку на усунення недоліків, але до моменту постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги. Апелянт 01 серпня 2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» направив до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків, до якого долучив відповідну квитанцію про сплату судового збору. Проте, означений документ був відсутній у додатках до клопотання. Скаржник припускає, що можливо у роботі системи «Електронний суд» мав місце технічний збій, внаслідок чого не завантажилась копія документа про сплату судового збору. При цьому акт про відсутність заявленого у додатку документа, який мав би бути складений судом, до апелянта не надходив.

Скаржник також наводить посилання на приписи частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої суд зобов`язаний перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Скаржник вказує на неврахування апеляційним судом висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 лютого 2018 року (справа №800/473/17), від 30 вересня 2020 року (справа №9901/144/20), Верховним Судом в постановах від 19 березня 2019 року (справа №910/3788/18), від 23 січня 2018 року (справа №760/4105/17-ц), від 16 квітня 2021 року (справа №640/25712/19). Посилаючись на вказані судові рішення, скаржник вважає, що апеляційний суд не врахував, що він самостійно повинен був виявити зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому визначальним є сам факт надходження усієї належної суми судового збору до бюджету. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без необ`єктивного зволікання та з усуненням недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої скарги.

Також скаржник звертає увагу на те, що повторне звернення із апеляційною скаргою відбулось у межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України.

Ухвалою від 13 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ГУ ДПС подало 27 квітня 2023 року, тобто, у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали від 23 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху (з урахуванням продовження строку на усунення недоліків, наданого ухвалою від 13 червня 2023 року) ГУ ДПС спочатку надіслало через підсистему «Електронний суд» клопотання про продовження строку на усунення недоліків (21 червня 2023 року), а 01 серпня 2023 року - клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому вказало про долучення до нього документа про сплату судового збору. Проте, як уже зазначалось вище, до указаного клопотання такий документ долучений не був. Ці обставини підтверджуються як матеріалами справи (том 1 а.с.242-250), так і відомостями електронної справи, яка формувалась апеляційним судом та була витребувана Верховним Судом за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Суд касаційної інстанції також враховує, що копія ухвали від 13 червня 2023 року про продовження строку на усунення недоліків була отримана ГУ ДПС того ж дня о 18:24 годин. Відтак, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги сплинув ще 26 червня 2023 року, тому подання клопотання про усунення недоліків 01 серпня 2023 року відбулось із пропуском встановленого судом строку, що скаржником не заперечується.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку як про відсутність підстав для задоволення клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, так і про неусунення ГУ ДПС таких недоліків, що слугувало підставою для повернення апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції визнає неспроможними доводи скаржника про нескладення судом апеляційної інстанції акта про відсутність документа про сплату судового збору в додатках до клопотання від 01 серпня 2023 року. Так, серед чотирьох додатків, перелічених у вказаному клопотанні, посилання на будь-які інші документи, крім довіреностей і витягу, відсутні. За таких обставин відсутні підстави вважати, що скаржник долучав відповідне платіжне доручення до зазначеного клопотання. Будь-яких доказів зворотного (зокрема, відомостей з Електронного кабінету) ГУ ДПС ні до повторно поданої апеляційної скарги, ні до касаційної скарги не долучав.

Суд касаційної інстанції також критично оцінює посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір». Дійсно, відповідно до вказаної норми суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі поданих заявником доказів на підтвердження сплати відповідної суми судового збору. Процесуальний закон не передбачає механізму, відповідно до якого суд міг би перевірити належність зарахування судового збору за відсутності платіжного документа про це або його реквізитів. Такий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 31 січня 2023 року (справа №300/2265/22), від 06 квітня 2023 року (справа №500/3376/22), від 13 квітня 2023 року (справа №640/18777/21), від 16 травня 2023 року (справа №640/15818/21).

Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року (справа №800/473/17), Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа №760/4105/14-ц), від 19 березня 2019 року (справа №910/3788/18) скаржник не врахував, що у вказаних справах заявники додали на підтвердження сплати судового збору дублікат квитанції про сплату судового збору (справа №800/473/17), платіжне доручення без відмітки про зарахування судового збору до Державного бюджету України (справа №760/4105/14-ц), незасвідчене платіжне доручення і виписку Державної казначейської служби про зарахування судового збору (справа №910/3788/18). Отже, у розпорядженні судів були відомості, на підставі яких вони могли виконати вимоги частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» та перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Саме ці обставини слугували підставою для задоволення вимог касаційних скарг у зазначених справах.

Слід також зазначити, що процитованого скаржником у касаційній скарзі висновку, що «…суд повинен самостійно виявляти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету…» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року (справа №800/473/17) не викладала, а вказувала про наявність у суду обов`язку саме перевірити зарахування судового збору.

Основним питанням, яке розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року (справа №9901/144/20), було обґрунтованість неприйняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення тільки з підстав зазначення у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Застосувавши норму частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір», Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальним є надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України і за змістом наявного у справі №9901/144/20 платіжного доручення суд першої інстанції мав змогу здійснити перевірку такого зарахування. Отже, відповідно до обставин наведеної справи суду також було надане платіжне доручення про сплату судового збору, але із зазначенням у ньому іншого, відмінного від заявника, платника.

Узагальнюючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником судові рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги ще 15 серпня 2023 року о 18:10 годин, скаржник лише 11 вересня 2023 року, тобто через 25 календарних днів, звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Як уже зазначалось, самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

В повторно поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС не вказало, які саме обставини перешкоджали йому звернутись до суду з цією скаргою у період з 16 серпня 2023 року до 11 вересня 2023 року. Залишаючи вказану апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції також просив апелянта навести поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження саме за указаний період. Проте, у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали від 02 жовтня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, ГУ ДПС обмежилось лише загальними посиланнями на приписи Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, але так і не надало пояснень щодо обставин, які перешкоджали невідкладно звернутись з апеляційною скаргою повторно, враховуючи те, що судовий збір ще станом на 16 серпня 2023 року вже було сплачено. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що долучення до клопотання від 12 жовтня 2023 року низки довідок про залишок на рахунку КЕКВ 2800 коштів на сплату судового збору за період з 09 березня 2023 року по 02 жовтня 2023 року (том 2 а.с.36-46) свідчить про поверхневий та формальний підхід скаржника до ознайомлення з недоліками повторно поданої апеляційної скарги, на які обґрунтовано вказав апеляційний суд.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень, що виявилась у неподанні без поважних на те причин апеляційної скарги повторно у період з 16 серпня 2023 року по 11 вересня 2023 року, не може бути визнаною сумлінною. За таких обставин суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ГУ ДПС з поважних причин.

Посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 квітня 2023 року (справа №640/25712/19), скаржник залишив поза увагою, що у приведеній вище справі суб`єкт владних повноважень повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою у стислий строк, а не тільки усунувши недолік, який слугував підставою для повернення первинної апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції вчергове наголошує, що ця обставина є істотною для вирішення питання про поважність/неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при поданні апеляційної скарги повторно. Водночас у межах цієї справи таких обставин встановлено не було.

Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №520/959/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко