Ухвала

від 03.01.2024 по справі 761/39110/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.10.2023 задоволено клопотання задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, яке вилучене 17.10.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), а саме: печатка «DUBAI U.A.E. *AXI GROUP DWC-LLC*»; печатка «Company Seal*CONFIDEX CORPORATION LP*Scotland (LP)*»; печатка «Company Seal*FUTURINO SOLUTIONS LP*Scotland (LP)*»; печатка «АНКЕЕР ГРУП» ЕООД *ANKEER GROUP EooD* 206009652»; печатка «Corporate SEAL B.V.I.*DomSon ImpEx Corp»; печатка «BELIZE*Plusten Trading Corp.»; печатка «SEALSCOTLAND CORPORATE*SILVERLUX NETWORKS L.P.»; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 100 грн - 3014 купюр, номіналом 50 грн. - 106 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 1000 грн. - 12 784 купюр,

---

Справа № 761/39110/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/243/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

номіналом 500 грн. - 12 080 купюр, номіналом 200 грн. - 3 849 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Євро номіналом 500 євро - 106 купюр, номіналом 200 євро - 346 купюр, номіналом 100 євро - 2 562 купюр, номіналом 50 євро - 15 215 купюр, номіналом 20 євро - 1 606 купюр, номіналом 10 євро - 180 купюр, номіналом 5 євро - 28 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти російські рублі номіналом 5000 рублів - 242 купюри, номіналом 2000 рублів - 500 купюр, номіналом 1000 рублів - 620 купюр, номіналом 500 рублів - 36 купюр, номіналом 200 рублів - 4 купюри, номіналом 100 рублів - 8 купюр, номіналом 50 рублів - 1 купюра; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 100 доларів - 37 556 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 50 доларів - 1072 купюр, номіналом 20 доларів - 554 купюри, номіналом 10 доларів - 104 купюри, номіналом 5 доларів - 30 купюр, номіналом 2 долара - 5 купюр, номіналом 1 долар - 22 купюри.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі власника майна, копію ухвали слідчого судді отримано 30.11.2023 на електронну адресу.

В апеляційній скарзі представник власника майна зазначав, що слідчим суддею порушено принцип змагальності сторін, оскільки третю сторону не повідомлено про дату та час судового засідання щодо розгляду клопотання прокурора.

Органом досудового розслідування не доведено наявності підстав для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Оскаржувана ухвала не містить посилання на обставини, які б свідчили про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.

Вилучене майно, яке належить ОСОБА_7 , не підпадає під ознаки, визначені ч. 1 ст. 96-2 КК України, а тому не підлягає спеціальній конфіскації.

У даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Також відсутні підстави, передбачені п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно.

Слідчий суддя, в порушення вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, не дослідив можливості використання тимчасово вилученого майна, як доказу у даному кримінальному провадженні, а лише обмежився посилання на наявність постанови про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

Апелянт звертав увагу на те, що слідчим суддею не встановлено строк дії оскаржуваної ухвали, що порушує право власності ОСОБА_7 . При цьому, у відповідності до положень ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 20.08.2024.

Слідчим суддею належним чином не досліджено докази на предмет їх допустимості, достовірності та належності, що призвело до помилкового зазначення власниками майна третіх осіб.

Крім того, слідчий суддя не встановив зв`язку ОСОБА_7 із обставинами, які розслідуються у даному кримінальному провадженні.

Власник майна ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 27.12.2023 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.01.2024, з підстав перебування представника у відпустці з виїздом за межі області до 05.01.2024.

Разом з тим, доказів на обгрунтування викладених у клопотанні обставин щодо поважності причин неприбуття представника у судове засідання, до клопотання не долучено та станом на день апеляційного розгляду не надано.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна та його представника, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна ОСОБА_7 або його представника.

Дані про вручення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначив апелянт, копія повного тексту оскаржуваної ухвала була надіслана на електронну адресу 30.11.2023. Відомості на спростування вказаних доводів у справі відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подано представником власника майна 05.12.2023 в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а відтак не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001378 від 20.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 1102, ч. 4 ст. 1111 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у червні 2022 року службові особи підприємства ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія», за сприянням громадян України, здійснили реєстрацію «ЧАО «ДМК «Таврия» на тимчасово окупованій території Херсонської області та 16.06.2022 отримали від «ВГА Херсонської області РФ» реєстраційні дані, після чого відкрили банківські рахунки у банківських установах для використання при здійсненні господарської діяльності, сплати податків до бюджету російської федерації.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 є власником торгових марок алкогольних напоїв: «Таврія», «ALeXX» та «Інкерман», які виготовляються на виробничих потужностях ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» (код ЄДРПОУ 00413475, зареєстроване за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, 299).

У червні 2022 року ОСОБА_7 здійснив перереєстрацію виробничих потужностей юридичної особи ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія», які перебувають на тимчасово окупованій території, на ЧАО «ДМК «Таврия» (код ОГРН 1229500000399), зареєстровано за адресою: Новая Каховка, проспект Днепровський, д. 299, та 16.06.2022 отримав від окупаційної (ВГА Херсонской области рф - т.зв. номер записи учета - 1022100529), з метою подальшого ведення діяльності відповідно до законодавства окупаційної влади та сплати до їх бюджету податків та інших обов`язкових внесків, які в подальшому використовуються на ведення агресивної війни проти України.

Крім того, встановлено, що представники перереєстрованого (ЧАО «ДМК «Таврия») відкрили банківський рахунок № НОМЕР_1 у Херсонському відділені російського банку ПАО «Промсвязьбанк», на який на регулярній основі здійснює перерахунок грошових коштів, для виплати заробітної плати співробітникам ЧАО «ДМК «Таврия», що підтверджує намір власника підприємства ОСОБА_7 співпрацювати із окупаційною владою.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 з метою контролю за господарською діяльністю на окупованій території підконтрольних йому підприємств, у тому числі: ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» залучено ряд громадян України, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Крім того встановлено, що вказані особи під час своєї діяльності використовують офісні приміщення ТОВ «СТЮАРТ» (код ЄДРПОУ 32434106) за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), та ТОВ Фірма «Логос» (код ЄДРПОУ 23363633) одним із власників яких є ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 20.09.2023 надано дозвіл на проведення обшуку приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), яке використовується ТОВ «СТЮАРТ» та ОСОБА_7 .

Згідно даних протоколу обшуку від 17.10.2023-18.10.2023, у вказаний період часу було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), в ході якого виявлено та вилучено майно, серед якого: печатка «DUBAI U.A.E. *AXI GROUP DWC-LLC*»; печатка «Company Seal*CONFIDEX CORPORATION LP*Scotland (LP)*»; печатка «Company Seal*FUTURINO SOLUTIONS LP*Scotland (LP)*»; печатка «АНКЕЕР ГРУП» ЕООД *ANKEER GROUP EooD* 206009652»; печатка «Corporate SEAL B.V.I.*DomSon ImpEx Corp»; печатка «BELIZE*Plusten Trading Corp.»; печатка «SEALSCOTLAND CORPORATE*SILVERLUX NETWORKS L.P.»; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 100 грн. - 3014 купюр, номіналом 50 грн. - 106 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 1000 грн. - 12 784 купюр, номіналом 500 грн. - 12 080 купюр, номіналом 200 грн. - 3 849 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Євро номіналом 500 євро - 106 купюр, номіналом 200 євро - 346 купюр, номіналом 100 євро - 2 562 купюр, номіналом 50 євро - 15 215 купюр, номіналом 20 євро - 1 606 купюр, номіналом 10 євро - 180 купюр, номіналом 5 євро - 28 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти російські рублі номіналом 5000 рублів - 242 купюри, номіналом 2000 рублів - 500 купюр, номіналом 1000 рублів - 620 купюр, номіналом 500 рублів - 36 купюр, номіналом 200 руб. - 4 купюри, номіналом 100 рублів - 8 купюр, номіналом 50 рублів - 1 купюра; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 100 доларів - 37 556 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 50 доларів - 1072 купюр, номіналом 20 доларів - 554 купюри, номіналом 10 доларів - 104 купюри, номіналом 5 доларів - 30 купюр, номіналом 2 долара - 5 купюр, номіналом 1 долар - 22 купюри.

Постановою слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_14 від 18.10.2023 вищевказане майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000001378.

19.10.2023 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 17.10.2023-18.10.2023 у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.10.2023 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, яке вилучене 17.10.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:304:0066), а саме: печатка «DUBAI U.A.E. *AXI GROUP DWC-LLC*»; печатка «Company Seal*CONFIDEX CORPORATION LP*Scotland (LP)*»; печатка «Company Seal*FUTURINO SOLUTIONS LP*Scotland (LP)*»; печатка «АНКЕЕР ГРУП» ЕООД *ANKEER GROUP EooD* 206009652»; печатка «Corporate SEAL B.V.I.*DomSon ImpEx Corp»; печатка «BELIZE*Plusten Trading Corp.»; печатка «SEALSCOTLAND CORPORATE*SILVERLUX NETWORKS L.P.»; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 100 грн - 3014 купюр, номіналом 50 грн. - 106 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти українську гривню номіналом 1000 грн. - 12 784 купюр, номіналом 500 грн. - 12 080 купюр, номіналом 200 грн. - 3 849 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Євро номіналом 500 євро - 106 купюр, номіналом 200 євро - 346 купюр, номіналом 100 євро - 2 562 купюр, номіналом 50 євро - 15 215 купюр, номіналом 20 євро - 1 606 купюр, номіналом 10 євро - 180 купюр, номіналом 5 євро - 28 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти російські рублі номіналом 5000 рублів - 242 купюри, номіналом 2000 рублів - 500 купюр, номіналом 1000 рублів - 620 купюр, номіналом 500 рублів - 36 купюр, номіналом 200 рублів - 4 купюри, номіналом 100 рублів - 8 купюр, номіналом 50 рублів - 1 купюра; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 100 доларів - 37 556 купюр; купюри візуально схожі на грошові кошти Долари США номіналом 50 доларів - 1072 купюр, номіналом 20 доларів - 554 купюри, номіналом 10 доларів - 104 купюри, номіналом 5 доларів - 30 купюр, номіналом 2 долара - 5 купюр, номіналом 1 долар - 22 купюри.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження №42023000000001378 від 20.02.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку приміщень, які використовує ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності вилученого майна ознакам речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно могло бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень та зберегло на собі сліди його вчинення, а відтак відповідає ознакам речових доказів, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах членів родини ОСОБА_7 та інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта про те, що вилучене майно не підлягає спеціальній конфіскації, а також посилання на відсутність підстав для накладення арешту на майно з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 2 ст. 170 КПК України (конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна на вилучене майно накладено саме з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК), яка є самостійною правовою підставою для арешту. Питання про накладення арешту на майно з метою, передбаченою п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, у даному судовому провадженні не порушувалось.

Посилання представника власника майна на те, що слідчим суддею належним чином не досліджено докази на предмет їх допустимості, достовірності та належності, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено власника майна про розгляд клопотання, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не встановлено строк дії оскаржуваної ухвали, не грунтуються на вимогах закону, оскільки чинним КПК України не передбачено вимог про визначення в ухвалі про арешт майна строку дії такої ухвали.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3