Ухвала

від 05.01.2024 по справі 490/12373/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/12373/23

н\п 2/490/1304/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, Центрального районного суду м. Миколаєва про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, Центрального районного суду м. Миколаєва, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 23304, 30 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2023 року від розгляду цієї справи відведено суддю Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкову Н.П.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.

Вирішуючи питання щодо прийняття справи до розгляду, слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Реалізація принципу верховенства права, визначеного ЦПК України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Статтею 2Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року №3477-IV визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення у справі Де Куббера (DeCubber) від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с. 13-14, п. 24).

Згідно з об`єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з`ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (рішення у справі Де Куббера, серія A, № 86, с. 14, п. 26).

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстави для відводу (самовідводу) судді є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 39ЦПК України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Статтею 40ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Виходячи з цих принципів, суддя зобов`язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Інститут відводу/самовідводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід/самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

З огляду на те, що одним із відповідачів є Центральний районний суд м. Миколаєва, розгляд цієї позовної заяви суддею Шолох Л.М. є неможливим.

За такого, вважаю за необхідне заявити самовідвід по справі № 490/12373/23.

Керуючись ст. 36, 41, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відвести суддю Шолох Л.М. від розгляду справи №490/12373/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, Центрального районного суду м. Миколаєва про відшкодування моральної шкоди.

Передати дану справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Шолох