Ухвала

від 08.01.2024 по справі 502/1992/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1992/23

УХВАЛА

іменем України

"08" січня 2024 р. Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання рішення недійсним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання рішення недійсним та його скасування.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони є власниками земельних ділянок по 2,55 га на території Десантненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області кожний, відповідно до державних актів, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Вони звернулися до відповідача із заявами на надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 9,7003 га. Оскаржуваним рішенням №869 від 07.10.2021 такий дозвіл надано. Оскаржуваним рішенням відповідача №1755 від 30.03.2022 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 9,7003 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0407, позивачам на земельні ділянки площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0688, площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0687, площею 4,6003 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0689.

Зазначають, що приймаючи спірне рішення та передаючи земельні ділянки у власність позивачам, Вилківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, порушила права позивачів як власників земельних ділянок, а саме межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснено без присутності власників земельних ділянок, тобто позивачів, та надаючи їм спірні земельні ділянки у власність, відповідач неправомірно змінив їх цільове призначення з «для ведення фермерського господарства» на «для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно просять визнати недійсними та скасувати оскаржувані рішення №869 від 07.10.2021 та №1755 від 30.03.2022.

04.10.2023 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.

13.11.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнають та просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що позивачі висловлюють свою незгоду та оскаржують рішення Вилківської міської рада Ізмаїльського району Одеської області від 30.03.2022 за № 1755 та №869 від 07.10.2021 де зазначають, що рішення є незаконними та потребують скасування але в чому саме їх незаконність та які права, гарантії та свободи позивачів порушують не вказують. Оскаржувані рішення були прийняті на підставі особистих заяв позивачів.

13.11.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, просили справу розглянути без їх участі, на позові наполягали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у позовних вимогах просили відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Встановлені обставини справи.

Відповідно до державних актів на право приватної власності на землю ІV-ОД №056797 та ІV-ОД №056796 позивачам передано у приватну власність земельні ділянки площею по 2,55 га кожному на території Десантненської сільської ради для ведення фермерського господарства. /а.с.7,10/

Позивачі, для визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), звернулися до Вилківської міської рада Ізмаїльського району Одеської області з питанням надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, у зв`язку з чим оскаржуваним рішенням Вилківської міської рада Ізмаїльського району Одеської області від 07.10.2021 №869 позивачам такий дозвіл надано, а саме щодо поділу земельної ділянки площею 9,7003 га, кадастровий номер 51223808800:01:002:0407, яка розташована на території с. Десантне Ізмаїльського району Одеської області, на три земельні ділянки згідно державних актів на право приватної власності на землю ІV-ОД №056797 та ІV-ОД №056796, площе по 2,55 га та 4,6003 га. /а.с. 9,13/

Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 9,7003 га, кадастровий номер 51223808800:01:002:0407 була виготовлена на замовлення Вилківської міської рада Ізмаїльського району Одеської області ФОП ОСОБА_3 .. Зазначену земельну ділянку площею 9,7003 га поділено на три окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів земельних ділянок: площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0688, площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0687, площею 4,6003 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0689 /а.с. 8, 11-12, 25-27, 29-31/

Оскаржуваним рішенням Вилківської міської рада Ізмаїльського району Одеської області від 30.03.2022 №1755 затверджено зазначену технічну документацію із землеустрою. /а.с. 28/

З витягів з Державного земельного кадастру відносно земельних ділянок площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0688, площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0687, площею 4,6003 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0689, встановлено загальні відомості: цільове призначення та вид використання 01.17 Земельні ділянки запасу; категорія земель землі сільськогосподарського призначення, форма власності комунальна, дата державної реєстрації 22.12.2021. /а.с. 8, 11-12/

У позові позивачі зазначили про порушення їхніх прав як власників земельних ділянок з Боку Вилківської міської ради при винесенні оскаржуваних рішень №869 від 07.10.2021 та №1755 від 30.03.2022.

Мотиви і доводи з яких виходить суд.

Щодо порушення прав позивачів стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки.

Стаття 19 ЗК України закріплює такі категорії земель за основним цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Зокрема, Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016, передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).

За функцією використання землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (01); землі житлової забудови (02); землі громадської забудови (03); землі природно-заповідного фонду (04); землі іншого природоохоронного призначення (05); землі оздоровчого призначення (06); землі рекреаційного призначення (07); землі історико-культурного призначення (08); землі лісогосподарського призначення (09); землі водного фонду (10); землі промисловості (11); землі транспорту (12); землі зв`язку (13); землі енергетики (14); землі оборони (15); землі запасу (16); землі резервного фонду (17); землі загального користування (18); для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Вказаний висновок міститься зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №344/10412/16-а.

З матеріалів справи встановлено, що для визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі їх у власність позивачам, згідно державних актів на право приватної власності на землю ІV-ОД№056797та ІV-ОД№056796, із земель комунальної власності та присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів, Вилківська міська рада за відповідним зверненням позивачів надала останнім оскаржуваним рішенням №869 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки с/г призначення комунальної власності площею 9,7003 га з кадастровим номером 5122380800:01:002:0407 на три окремі земельні ділянки, зокрема 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0688, та площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0687.

З витягів з Державного земельного кадастру відносно земельних ділянок площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0688, та площею 2,5500 га, кадастровий номер 5122380800:01:002:0687, вбачається, що вказані земельні ділянки віднесені до категорії «Землі сільськогосподарського призначення», призначення земельні ділянки запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

З наведеного не вбачається зміни Вилківською міською радою цільового призначення земельних вказаних ділянок, зокрема як поділених в натурі (на місцевості) для передачі позивачам у власність, так і відповідно до державних актів позивачів, а саме з «для ведення фермерського господарства» на «ведення особистого селянського господарства».

Водночас, позивачі у позві плутають значення «цільове призначення земельної ділянки» та «категорію земельної ділянки», відвівши цільове призначення «для ведення фермерського господарства» та «для ведення фермерського господарства» до категорії.

Слід також зауважити, що, відповідно до Земельного Кодексу України, належні позивачам на праві приватної власності земельні ділянки площею по 20,55 га кожному згідно державних актів, переданих для ведення фермерського господарства, належать до категорії «Землі сільськогосподарського призначення».

Щодо порушення прав позивачів стосовно меж поділених земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, що також передбачено ст. 12 ЗК України.

Отже, Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, в межах своїх повноважень, для передачі земельних ділянок позивачам у власність згідно державних актів та визначення меж в натурі (на місцевості), здійснила поділ земельної ділянки с/г призначення площею 9,7003 га, перебуваючої у запасі та у комунальній власності, на три окремих земельних ділянки з присвоєнням кадастрових номерів відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою.

Враховуючи, що вказані земельні ділянки виділені в натурі перебувають у комунальній власності, тобто не передані у власність позивачам відповідним рішенням міської ради, можна дійти висновку, що межі таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснені без порушення ЗК України, ЗУ «Про землеустрій».

Посилання позивачів на Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 N 376, є безпідставним, оскільки така втратила чинність з 14.09.2021, тобто до винесення оскаржуваного рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації.

Щодо відсутності предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.05.2020 у справі №686/20582/19.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У справі яка розглядається позивачі оскаржують рішення Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №869 від 07.10.2021, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, та №1755 від 30.03.2022, яким затверджено таку технічну документацію.

Яким чином оскаржувані рішення порушили права позивачів на володіння ними на праві приватної власності земельними ділянками відповідно до державних актів на право приватної власності на землю ІV-ОД №056797 та ІV-ОД №056796, в судовому засіданні не встановлено, позаяк зміст оскаржуваних рішень навпаки направлений на реалізацію позивачами їхніх гарантованих прав на землю, забезпечення цих гарантій відповідно до земельного законодавства.

У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що звернення позивачів до суду є безпідставним, права, свободи або законні інтереси позивачів, за захистом яких вони звернулася до суду не є порушеними, невизнаними чи оспорюваними, а відтак у справі відсутній предмет спору і провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 222, 258-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання рішення недійсним та його скасування закрити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 11.01.2024.

Суддя О.В. Березніков