Ухвала

від 05.01.2024 по справі 592/344/15-к

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/344/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/14/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

УХВАЛА

Іменем України

05 січня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

установила:

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 23.10.2019 ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК (в ред. станом на 2008 р.), ОСОБА_10 визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК.

Від обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надійшли клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, яке обгрунтовано тим, що 15-ти річний строк притягнення до кримінальної відповідальності, який обраховується з 10.10.2008, на даний час сплинув.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтримали клопотання, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданого клопотання, колегія суддів вважає, що вказане вище клопотання задовленню не підлягає з таких підстав.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності передбачає можливість такого звільнення для особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК, та у порядку, встановленому КПК.

Так, відповідно ч. 1 ст. 44 КК, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, а положеннями ст. 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, в залежності в тяжкості правопорушення, минули певні строки.

За змістом ст. 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Згідно вироку, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнані винуватими у вчиненні замаху на заволодіння майном ВАТ «Сумський хлібокомбінат» в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем та за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК) за наступних обставин.

02 та 03 жовтня 2008 р. ОСОБА_9 , виконуючи обов`язки голови правління ВАТ «Сумський хлібокомбінат», будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою із директором ТОВ «Комфі» ОСОБА_10 , з метою незаконного заволодіння майном ВАТ «Сумський хлібокомбінат», уклали фіктивні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, належних ВАТ «Сумський хлібокомбінат», та договір купівлі-продажу земельної ділянки, на виконання яких були підписані акти приймання-передачі. При цьому, ОСОБА_9 підробив і використав протоколи засідання правління та Спостережної ради ВАТ «Сумський хлібокомбінат», які містили в собі інформацію про відчуження нерухомого майна.

07.10.2008 ОСОБА_10 звернувся з позовною заявою до третейського суду, після чого 10.10.2008 ОСОБА_9 надав відзив на позовну заяву про те, що ВАТ «Сумський хлібокомбінат» в повному обсязі визнає позовні вимоги ПФ «Комфі». При цьому суду були надані протоколи засідання правління та протоколи засідання Спостережної ради ВАТ «Сумський хлібокомбінат», які містили в собі недостовірну інформацію про вирішення питання відчуження нерухомого майна.

10.10.2008 рішенням третейського суду розглянуто справу за позовом ПФ «Комфі» до ВАТ «Сумський хлібокомбінат» про визнання дійсними договорів, визнання права власності на нерухоме майно та позовні вимоги задоволені повністю. Згідно ухвали господарського суду Харківської області та наказів від 09.12.2008 було визнане право власності за ПФ «Комфі» на об`єкти нерухомості.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньо змовою, виконали усі дії, які були необхідні для незаконного заволодіння майном ВАТ «Сумський хлібокомбінат», але по заяві представника ВАТ «Сумській хлібокомбінат» суддею господарського суду Харківської області було винесено ухвалу від 23.02.2009 про визнання наказів від 09.12.2008 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з чим обвинувачені не змогли реалізувати свої наміри, із причин, які не залежали від їх волі.

Наведене дозволяє зробити висновок, що вказане кримінальне правопорушення відноситься до ускладнених одиничних триваючих злочинів, які мають місце там, де злочинне діяння (дія чи бездіяльність) триває безперервно протягом певного часу. Такі правопорушення складаються із діянь, які розтягнуті в часі і характеризується безперервним здійсненням складу закінченого злочину за рахунок тривалого невиконання обов`язків, покладених на особу, або за рахунок тривалого порушення встановленої заборони.

Безперервність як об`єктивна ознака триваючого злочину означає, по-перше, що один раз здійснений склад такого злочину продовжує безперервно існувати аж до настання обставин, що його усувають. По-друге, особа, один раз вчинивши дію (чи бездіяльність), більше нічого не чинить, однак постійно перебуває у певному суспільно небезпечному стані. По-третє, безперервність має обумовлюватися не тільки характером вчиненого діяння, а й повинна випливати із закону, охоплюватися складом відповідного злочину.

Початком такого злочину є умисне вчинення особою певної дії чи бездіяльності. Розпочавшись однією дією, указаний злочин триває на стадії закінченого злочину до моменту його припинення за об`єктивними або суб`єктивними обставинами. При цьому тривалість перебування особи в «злочинному стані» на кваліфікацію такого злочину не впливає.

Із наявністю триваючого злочину пов`язані певні правові наслідки. Зокрема, строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) за такі злочини починають спливати (відраховуватися) лише після припинення триваючого злочину з тих чи інших підстав. При цьому, замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Безпосередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа розпочинає вчинення дій (бездіяльності), передбачених відповідною статтею Особливої частини КК (починає виконувати об`єктивну сторону злочину, ставить об`єкт кримінально-правової охорони у стан безпосередньої небезпеки заподіяння йому істотної шкоди).

Притаманна замаху з об`єктивної сторони незавершеність посягання виражається у відсутності однієї чи декількох ознак, передбачених відповідною нормою Особливої частини КК. У разі вчинення замаху на злочин з матеріальним складом ознакою об`єктивної сторони, якого не вистачає, можуть бути суспільно небезпечні наслідки.

У замаху відсутня характерна для закінченого злочину єдність задуманого та реально вчиненого винною особою. Нереалізованість умислу як ознака замаху має бути істотною, такою, що впливає на правову оцінку вчиненого.

Характерна для замаху незавершеність об`єктивної сторони злочину є вимушеною. Особа не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежать від її волі. Під такими причинами потрібно розуміти різноманітні обставини як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру, які зашкодили закінчити злочин всупереч докладеним зусиллям особи. Причини, внаслідок яких особа вимушена відмовитись від доведення злочину до кінця, можуть виникнути під впливом її власних дій.

Повертаючись до обставин справи, реалізуючи свій спільний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 після звернення до третейського суду та ухвалення господарським судом рішення і видачи наказів від 09.12.2008 про визнання права власності за ПФ «Комфі» на об`єкти нерухомості, вважали, що вчинили всі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, але за заявою представника ВАТ «Сумській хлібокомбінат» господарським судом Харківської області 23.02.2009 було винесено ухвалу про визнання вказаних наказів від 09.12.2008 такими, що не підлягають виконанню.

Тобто вчинені обвинуваченими дії безперервно існували до настання обставин, що не залежали від їх волі, при цьому така безперервність обумовлювалася характером вчиненого діяння, випливала із закону та охоплювалася складом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, тому днем вчинення кримінального правопорушення та початком обчислення передбачених ст. 49 КК строків слід вважати саме 23.02.2009, а не 10.10.2008.

Відповідно ч. 6 ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого строк притягнення до кримінальної відповідальності згідно п. 5 ч. 1 ст. 49 КК становить 15 років, який станом на 05.01.2024 не минув, у зв`язку з чим відсутні визначені кримінальним законом підстави для задоволення клопотань обвинувачених.

Керуючись ст. 405, 419 КПК України, -

постановила:

Відмовити обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в задоволенні їх клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4