Рішення

від 11.01.2024 по справі 176/3178/23

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/3178/23

провадження №2/176/229/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2023 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 245000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 25.11.1991 року по 15.10.2008 року він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 15.10.2008 року позивача звільнено з роботи.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 21.07.2008 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем ООРР, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

- радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні антеспондилолістезу L5 (0,5см) з вираженим (3 cт.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та синдромом хребтової артерії;

- двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), деформівний артроз ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром;

- нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Згідно п. 16 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в шкідливих умовах праці на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК».

Згідно п.17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важка праця, несприятливий мікроклімат, шум.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 07 жовтня 2008 року серія 2-16 ПК №002892 позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 07 жовтня 2008 року серія 2-18 ВБ №143643 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 жовтня 2009 року серія 2-16 ПК №003552 позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 жовтня 2009 року серія 2-18 ВБ №163260 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 04 жовтня 2011 року серія 10 ААА №062085 позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 04 жовтня 2011 року серія 10 ААА №463938 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 08 жовтня 2013 року серія 10 ААА №263112 позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 08 жовтня 2013 року серія 10 ААВ №761345 позивачу повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245000 грн., які він просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків.

28.11.2023 року, на виконання вимог ухвали від 23.11.2023 року, позивачем недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

Представнику відповідача ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до вимог ЦПК України, було вручено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить підпис представника відповідача у розносній книзі, копія якої міститься в матеріалах справи. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача не надійшло.

05 грудня 2023 року судом отримано відзив на позов ДП «СхідГЗК», в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. /а.с.40-43/

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що дійсно, позивач працював на ДП «Схід ГЗК», звідки його було звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

З огляду на викладені у позовній заяві доводи, ДП «Схід ГЗК» вважає недоведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності. У ДП «Схід ГЗК» відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю наявності у позивача моральної шкоди та відсутністю будь-яких доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження стану, підтвердження факту звернення позивача до фахових лікарів, висновків лікаря щодо виявленого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань, а також відсутністю причинного зв`язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та порушенням відповідачем умов праці, оскільки у п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, визначено, що хронічне професійне захворювання виникло через тривалий термін роботи в умовах впливу виробничого шуму та фізичного навантаження, що обумовлено технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК», тобто відповідач створив всі можливі умови, які від нього залежали, як від роботодавця, для того, щоб місце роботи позивача було, як можна безпечнішим і нешкідливим, як це передбачено ст. 153 КЗпП, оскільки повне усунення шкідливих умов праці неможливе через технологічний процес, про що працівника було повідомлено при прийнятті на роботу, а згодом відповідні повідомлення про шкідливі умови праці проводилися щоразу, коли здійснювалася атестація робочих місць, про що робилися відповідні записи до трудової книжки відповідача. Виходячи з зазначеного позивач усвідомлював умови своєї праці і повинен був передбачати негативні наслідки для свого здоров`я в майбутньому, оскільки за відповідні шкідливі умови праці він отримував відповідні компенсації та пільги, зокрема збільшену заробітну плату і право на пільгове (дострокове) призначення пенсій за особливі умови праці.

Що стосується посилання позивача на позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, особливості лікування та систематичну необхідність отримання медичної допомоги, внаслідок чого він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, почуття страху, то на думку відповідача ці доводи є необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсності та спростовуються наданою відповідачем Довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності в п.9 якої зазначено, що позивач потребує лікування один раз на три роки, тобто мови про систематичність, в даному випадку, взагалі йти не може та Довідкою до акту огляду, якою встановлено інвалідність 3-ї групи і в якій позивачу протипоказано робота в шкідливих умовах праці, тобто жодної причини відмовлятися від повноцінного способу життя лікарі МСЕК не знайшли.

Позивачем також не надано доказів того, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня пилу гірничої маси на робочому місці позивача, показників важкості праці, про що позивач пише у позовній заяві, посилаючись на висновками комісії при розслідуванні хронічного професійного захворювання, на підставі яких складено Акт розслідування причини професійного захворювання, в якому навпаки спростовуються доводи позивача про відповідальність підприємства, зокрема в п. 20 зазначеного Акту вказано, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлені, таким чином відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Кодексом законів про працю України передбачена одна стаття, що торкається відшкодування моральної шкоди. Згідно зі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Натомість, відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання. Відсутність причинного зв`язку означає, що моральна шкода заподіяна не поведінкою роботодавця, а іншими причинами. Позивач у своїй позовній заяві не довів жодної з умов, які є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, більш того основний доказ на який посилається позивач, а саме Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, доводить протилежне, що в діях відповідача відсутня вина, протиправна поведінка та порушення роботодавцем законних трудових прав позивача, оскільки п.17 Акту зазначено, що захворювання виникло через тривалий термін роботи в умовах впливу виробничого шуму та фізичного навантаження, що обумовлено технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК», а в п.20 Акту встановлено, що осіб, які порушили законодавство про працю не встановлено.

Враховуючи всі вище викладені обставини ДП «СхідГЗК» просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до трудової книжки, виданої на ім`я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно з 25.11.1991 року по 15.10.2008 року працював на різних посадах на шахті «Смолінська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 15.10.2008 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗпП України. /а.с.9-10/

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.07.2008 року було встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в шкідливих умовах праці на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК». /а.с.11-12/

Згідно з п.14 акту Форми П-4 позивачу встановлений діагноз: «1. Радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні антеспондилолістезу L5 (0,5см) з вираженим (3 cт.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та синдромом хребтової артерії. 2. Двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), деформівний артроз ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).»

Відповідно до п.17 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є: важка праця, несприятливий мікроклімат, шум.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 07 жовтня 2008 року серія 2-16 ПК №002892 ОСОБА_1 було первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50%. Зазначено про потребу в медикаментозному лікуванні, лікуванні в ЛПЗ, санаторно-курортному лікуванні за термінами. /а.с.13/

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07 жовтня 2008 року серія 2-18 ВБ №143643 ОСОБА_1 було первинно встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Може виконувати легку працю в несприятливих клімат. умовах не пов`язаних з статодинамічними навантаженнями. /а.с.14/

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 27 жовтня 2009 року серія 2-16 ПК №003552 ОСОБА_1 було повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50%. Зазначено про потребу в медикаментозному лікуванні, лікуванні в ЛПЗ, санаторно-курортному лікуванні. /а.с.15/

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 жовтня 2009 року серія 2-18 ВБ №163260 ОСОБА_1 було повторно встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Протипоказана важка фізична праця, робота в несприятливих кліматичних умовах. /а.с.16/

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 04 жовтня 2011 року серія 10 ААА №062085 ОСОБА_1 було повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%. Зазначено про потребу в медикаментозному лікуванні, лікуванні в ЛПЗ, санаторно-курортному лікуванні. /а.с.17/

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 жовтня 2011 року серія 10 ААА №463938 ОСОБА_1 було повторно встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Протипоказані значні фізичні та статодинамічні навантаження, робота в несприятливих кліматичних умовах. /а.с.18/

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 08 жовтня 2013 року серія 10 ААА №263112 ОСОБА_1 було повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%. Зазначено про потребу в мед. лікуванні, лікуванні в ЛПЗ, санаторно-курортному лікуванні. /а.с.19/

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08 жовтня 2013 року серія 10 ААВ №761345 ОСОБА_1 було повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Протипоказані значні фізичні навантаження, робота в умовах впливу виробничого шуму та несприятливих кліматичних умовах. /а.с.20/

Відповідно до виписок із медичної карти хворого №2477/479 від 04.07.2008 року, № 9989 від 21.06.2019 року, №683 від 17.07.2023 року позивач мав скарги на стан свого здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням, та змушений був проходити лікування в медичних закладах. /а.с.21-24/

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

За таких обставин, з огляду на вище зазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

У зв`язку з вищевикладеним, суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення моральної школи, оскільки наявність спричиненої позивачу моральної шкоди встановлена дослідженими доказами, які додані до матеріалів справи.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Дніпровського апеляційного суду у справах №176/1014/22 та № 176/1620/22.

Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 120 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, згідно із законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Оскільки сума стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди складає 120000 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, тому в даному випадку, підлягає стягненню моральна шкода, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 120000 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути 1200 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень з урахуванням податків з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води вул. Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1200 грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води вул. Горького, буд. 12.

Повний текст рішення складено 11 січня 2024 року.

Суддя