Ухвала
від 08.01.2024 по справі 761/46373/23
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46373/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , представника скаржника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, у кримінальному провадженні №62023000000000407 від 22.05.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, у кримінальному провадженні №62023000000000407 від 22.05.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування скарги зазначено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування 09.08.2023 року в рамках кримінального провадження № 62023000000000407 від 22.05.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведення обшуку працівниками правоохоронного органу вилучені речі та документи.

Вказані речі та документи вилучені під час проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України та, в подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2023 надано дозвіл, зокрема, на вилучення оригіналів правоустановчих документів на об`єкти нерухомого майна та грошових коштів.

Однак, для подальшого утримання органом досудового розслідування вилученого під час обшуку майна без накладення на нього арешту, обов`язковим є його безпосереднє або опосередковане відношення до вчиненого кримінального правопорушення.

Зокрема, під час обшуку працівниками правоохоронного органу вилучено речі та документи ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, слідчим вилучено оригінали правоустановчих документів на об`єкти нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .

Крім того, слідчим під час обшуку вилучено особисті грошові кошти ОСОБА_6 .

Жодної ознаки речового доказу у кримінальному провадженні № 62023000000000407 від 22.05.2023 року вилучене майно не має, арешт на вилучене майно не накладався, тому майно набуло статусу тимчасово вилученого.

Просить зобов`язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань негайно повернути законному володільцю (власнику) ОСОБА_6 вилучене 09.08.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме:

-Оригінал договору від 31.07.2018 року купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, а саме вбудовані нежитлові приміщення НОМЕР_2 які знаходяться в АДРЕСА_2 .

-Оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2019 року за № 153844783 на об`єкт нерухомості - вбудовані нежитлові приміщення АДРЕСА_3 .

-Технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , які знаходяться в АДРЕСА_2 , від 19.02.2019 за № 918.

-Оригінал договору від 17.12.2018 року купівлі-продажу торговельного павільйону, який розташований в м. Жмеринка Вінницької області Площа привокзальна б/н, на земельній ділянці площею 0,0080 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0510300000:00:001:4412.

-Оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2018 року за № 149863017 на об`єкт нерухомості - торгівельний павільйон, площею 58,3 кв.м., який розташований в м. Жмеринка Вінницької області Площа привокзальна б/н, на земельній ділянці площею 0,0080 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0510300000:00:001:4412.

-Свідоцтво про право власності від 18.08.2006 року за НОМЕР_3 на торгівельний павільйон площею 58,3 кв.м., який розташований в м. Жмеринка Вінницької області Площа привокзальна б/н.

-Реєстраційне посвідчення від 22.08.2006 року на торгівельний павільйон площею 58,3 кв.м., який розташований в м. Жмеринка Вінницької області Площа привокзальна б/н;

-Інвентаризаційна справа на торгівельний павільйон площею 58,3 кв.м., який розташований в м. Жмеринка Вінницької області Площа привокзальна б/н.

-Оригінал договору від 17.12.2018 року купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510300000:00:001:4412 площею 0,0080 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, Привокзальна площа б/н.

-Оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2018 року за № 149870147 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510300000:00:001:4412 площею 0,0080 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, Привокзальна площа б/н.

-банкноти номіналом 100 дол. США у кількості 100 шт., на загальну суму 10 000 дол. США;

-банкноти номіналом 500 ЄВРО у кількості 4 шт., банкноти номіналом 200 ЄВРО у кількості 2 шт., банкноти номіналом 100 ЄВРО у кількості 14 шт., банкноти номіналом 50 ЄВРО у кількості 12 шт., банкноти номіналом 50 ЄВРО у кількості 24 шт., на загальну суму 5 600 ЄВРО;

-банкноти номіналом 10 фунтів стерлінгів у кількості 57 шт., банкноти номіналом 5 фунтів стерлінгів у кількості 6 шт., на загальну суму 600 фунтів стерлінгів.

-банкноти номіналом 500 гривень у кількості 600 шт., банкноти номіналом 500 гривень у кількості 277 шт., на загальну суму 438 500 гривень.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити.

Слідчий у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на вилучення зазначеного майна, а отже воно не має статусу тимчасово вилученого.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши думку учасників процесу, слідчим суддею встановлено наступне.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, передбаченим цим Кодексом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Частиною 1 статті 9 КПК встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000407 від 22.05.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України

В рамках вказаного кримінального провадження 09.08.2023 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було вилучено ряд речей та документів, зокрема майно про повернення якого наполягає представник скаржника.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучення речей та документів з поверненням яких звертається представник скаржника.

З досліджений документів у судовому засіданні встановлено, що арешт на вилучені під час обшуку майно, не накладався ухвалою слідчого судді.

Ознаками тимчасово вилученого майна відповідно до ст. 167 КПК України є майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При цьому обшук відповідно до ст. 234 КПК України проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З наведених приписів кримінального провадження можна зробити висновок, що вилученні під час обшуку речі та предмети, які входять до переліку, визначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, мають статус тимчасово вилученого майна, а тому це не звільняє слідчого від обов`язку звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series A N 98).

Стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, які б давали підстави для утримання майна, яке не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, оскільки доказів, які б могли свідчити, про те, що вилучене майно є доказом кримінального правопорушення не надано, та враховуючи, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, протягом якого ані слідчим ані прокурором не здійснено жодних заходів щодо визнання вилученого майна доказам у кримінальному провадженні та накладення на нього арешту.

Разом з тим клопотання про повернення тимчасово вилученого майна та його додатки не містять належних доказів, які підтверджували факт належності ОСОБА_6 банкнот, а саме: банкноти номіналом 100 дол. США у кількості 100 шт., на загальну суму 10 000 дол. США; банкноти номіналом 500 ЄВРО у кількості 4 шт., банкноти номіналом 200 ЄВРО у кількості 2 шт., банкноти номіналом 100 ЄВРО у кількості 14 шт., банкноти номіналом 50 ЄВРО у кількості 12 шт., банкноти номіналом 50 ЄВРО у кількості 24 шт., на загальну суму 5 600 ЄВРО; банкноти номіналом 10 фунтів стерлінгів у кількості 57 шт., банкноти номіналом 5 фунтів стерлінгів у кількості 6 шт., на загальну суму 600 фунтів стерлінгів; банкноти номіналом 500 гривень у кількості 600 шт., банкноти номіналом 500 гривень у кількості 277 шт., на загальну суму 438 500 гривень.

Слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов висновку про часткове задоволення скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 16, 167, 171, 233, 234, 303, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Скаргу, - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань негайно повернути законному володільцю (власнику) ОСОБА_6 вилучене 09.08.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: