Постанова

від 10.01.2024 по справі 925/308/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 925/308/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Іноземного підприємства "Черномор"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023

у справі №925/308/23 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до Іноземного підприємства "Черномор"

про стягнення 99 626,05 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Черномор" (далі - Підприємство) 99 626,05 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди землі від 25.06.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою площею 0,4927 га (кадастровий номер 7110136400:03:008:0010), яка розташована по вулиці Чигиринській, 60/2 у місті Черкаси, за період з 29.07.2019 по 30.11.2022.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Ради 99626,05 грн боргу з орендної плати та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 25.06.2019 у період з 29.07.2019 по 30.11.2022.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказував на те, що орендна плата за землю сплачується виключно за користування земельною ділянкою; позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту володіння та користування Підприємством земельною ділянкою у зазначений період; при цьому судом першої інстанцій не надано оцінки доводам відповідача відносно неможливості користування орендованою земельною ділянкою у зв`язку з накладення ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №757/28806/18-к та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2022 у справі №761/15397/22 арешту на нерухоме майно, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а також передання 12.06.2020 Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) Товариству з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" нежитлової будівлі, розташовану на вказаній земельній ділянці, на підставі договору про управління майном.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 апеляційну скаргу Підприємства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/308/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

02.11.2023 матеріали справи №925/308/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 та вирішено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено Раді строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.11.2023.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 24.11.2023 через систему "Електронний суд" та 30.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від останнього надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що судом першої інстанції правильно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю у період з 01.07.2022 по 30.11.2022 у розмірі 99 626,05 грн; неможливість користування нерухомим майном, розташованим на орендованій земельній ділянці не свідчить про відсутність обов`язку по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 25.06.2019.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нищезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1 Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 23.05.2019 №2-4303 "Про надання Іноземному підприємству "Черномор" земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 60/2 (у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно)" (т. 1, а.с. 7) вирішено надати Підприємству в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,4927 га (кадастровий номер 7110136400:03:008:0010) по вул. Чигиринській, 60/2, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ - 12.08) під нежитлову будівлю за рахунок земель ТОВ "Сінтрекс".

Також вказаним рішенням зобов`язано відповідача укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення (пункт 2 зазначеного рішення).

25.06.2019 між Радою (далі за текстом договору - орендодавець), та Підприємством (далі за текстом договору - орендар) укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 8-13), за умовами пунктів 1-3 якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 23.05.2019 №2-4303 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по вул. Чигиринській, 60/2, м. Черкаси. В оренду передається земельна ділянка площею 0,4927 га (кадастровий номер 7110136400:03:008:0010) під нежитлову будівлю за рахунок земель ТОВ "Сінтрекс". Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, код видів цільового призначення земель 12.08. На земельній ділянці знаходяться такі об`єкти нерухомого майна та інфраструктури - нежитлова будівля.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 281 364,89 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаській області та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.06.2019 № 3369/0/25-19.

Згідно з пунктом 8 договору його укладено на 49 років (з дати його підписання уповноваженими представниками сторін). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 38440,95 грн.

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 10 договору).

Відповідно до положень пункту 11 договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним в розмірі 1/12 річної орендної плати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок: 33213812700002, одержувач платежу: УК у м. Черкаси, код бюджетної класифікації: 18010600, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 899998, банк: Казначейство України (ел. адм. под.). Орендар бере на себе обов`язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях;

Згідно з абзацами 7, 8 пункту 13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору. В інших випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди (пункт 20 договору).

За умовами підпункту б) пункту 31 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 44 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками та 29.07.2019 року держаним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Великою О.В. зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 32644689 (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до розрахунку Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 16.01.2023 №71/18-08 (т. 1, а. с. 15) заборгованості відповідача по орендній платі за земельну ділянку по вул. Чигиринській, 60/2 згідно договору оренди землі, відповідачу за період з 29.07.2019 року по 30.11.2022 року нараховано 128766,75 грн орендної плати. Розмір орендної плати в 2020-2021 роках - 3203,41 грн (коефіцієнт індексації - 1,00), з 01.01.2022 у зв`язку із щорічною індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,1), розмір орендної плати становить 3523,75 грн.

Станом на червень 2020 року відповідач сплатив орендну плату у сумі 29140,70 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату нарахованої за період з 29.07.2019 по 30.11.2022 орендної плати за договором оренди землі від 25.06.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до частини 1 статті 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За умовами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, що є предметом вказаного договору оренди, належить до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси в особі Ради.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частиною 1 статті 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 2, 3 статті 21 Закону).

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №910/1344/21.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 923/267/20.

Як було зазначено вище, пунктом 9 договору визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 38440,95 грн.

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 10 договору).

Відповідно до положень пункту 11 договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним в розмірі 1/12 річної орендної плати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок: 33213812700002, одержувач платежу: УК у м. Черкаси, код бюджетної класифікації: 18010600, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 899998, банк: Казначейство України (ел. адм. под.). Орендар бере на себе обов`язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях;

Згідно з абзацами 7, 8 пункту 13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору. В інших випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 281 364,89 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаській області та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.06.2019 № 3369/0/25-19.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Колегією суддів встановлено, що право оренди земельної ділянки площею 0,4927 га (кадастровий номер 7110136400:03:008:0010), яка розташована по вулиці Чигиринській, 60/2, виникло у Підприємства з 29.07.2019 у зв`язку з проведенням державної реєстрації права оренди, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №176979617 від 09.08.2019 (т. 1, а.с. 14).

Таким чином, з 29.07.2019 розмір орендної плати у місяця становив 3203,41 грн (1281364,89 грн х 0,03/12).

Коефіцієнт індексації вказаної земельної ділянки у 2020-2021 роках становив - 1,0, а з 01.01.2022 - 1,1, а тому розмір орендної плати у 2020-2021 роках становив - 3203,41 грн, а у 2022 році - 3 523,75 грн (3203,41 грн х 1,1).

Відповідно до розрахунку Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 16.01.2023 №71/18-08 (т. 1, а.с. 15) заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку по вул. Чигиринській, 60/2 згідно договору оренди землі від 29.07.2019 №32644689 за період з 29.07.2019 по 30.11.2022 становить 128 766,75 грн, з яких: 16327,07 грн за період з 29.07.2019 по 31.12.2019 (103,34 грн х 3 + 3 203,41 грн х 5), 35237,51 грн за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 (3 203,41 грн х 2) та з 01.04.2020 по 31.12.2020 (3203,41 грн х 9), 38 440,92 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (3 203,41 грн х 12), 38761,25 грн за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 (3523,75 грн х 11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що загальний розмір орендної плати за договором у період з 29.07.2019 по 30.11.2022 складає 128 766,75 грн.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, станом на червень 2020 року відповідачем було сплачено 29 140,70 грн орендної плати за договором.

Однак у своїй апеляційній скарзі Підприємство вказувало про неможливість використання орендованої земельної ділянки з 07.04.2020 у зв`язку з накладенням арешту на нерухоме майно, яке знаходиться на ній.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.04.2020 у справі №757/28806/18-к накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Підприємству - нежитлову будівлю, павільйон для зберігання автомобілів, К-1 загальною площею 402,7 кв.м розташовані за адресою: місто Черкаси, вулиця Чигиринська, 60/2, реєстраційний номер нерухомого майна 280163471101, заборонивши їх відчуження, користування та розпорядження, а також передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержавними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження економічної вартості.

Надалі вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №757/28806/18-к, який набрав чинності 28.05.2020, було застосовано спеціальну конфіскацію та передано зазначені об`єкти нерухомого майна у власність держави.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.08.2022 у справі №757/28806/18-к вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020, а також накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.04.2020 арешт були скасовані.

Однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №761/15397/22 (провадження №1-кс/761/8609/2022) знову накладено арешт на вищезазначене майно, зборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, а також передано його Національному агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження економічної вартості.

Як зазначає апелянт, вищевказана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва неодноразово оскаржувалась, однак не була скасована. Надалі, 12.06.2020 Національне агентство уклало договір про управління майном з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (далі - ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка"), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Незнайком Є.В., відповідно до якого останньому ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" було передано вищезазначені об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: місто Черкаси, вулиця Чигиринська, 60/2.

Як було раніше зазначено, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 ЗК України).

Отже, підставою виникнення орендних правовідносин між сторонами є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 13 Закону).

За умовами частини 1 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Проаналізувавши умови договору колегія суддів зазначає, що у даному правочині відсутні положення щодо звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендні платежі.

При цьому згідно з приписами частини 1 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що арешт, як тимчасове обмеження права користування майном, було накладено не на орендовану земельну ділянку, а на нерухоме майно, що знаходиться на ній.

Також колегія суддів вказує, що статтею 7 Закону та статтею 120 ЗК України врегульовано питання переходу права на оренду земельної ділянки.

Так, згідно з частиною 2 вказаної статті у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Аналогічна за змістом норма закріплена також у частині 4 статті 120 ЗК України.

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначаються Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон України "Про Національне агентство").

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України "Про Національне агентство" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду з підстав, визначених частиною 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство".

Отже, у випадку зміни власника нерухомого майна у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про Національне агентство", до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, у тому числі й обов`язок по сплаті орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що арешт нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, не звільняє орендаря (власника арештованого майна, відповідача) від обов`язку по сплаті орендних платежів у відповідності до умов договору оренди землі від 25.06.2019.

Крім цього, в матеріалах даної справи відсутні докази зміни власника арештованого нерухомого майна (відчуження, реалізації) й управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання скаржника на укладення 12.06.2020 між Національним агентством та ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" договору про управління майном, оскільки матеріали справи №925/308/23 не містять вказаної угоди.

Також колегія суддів зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним договору оренди землі від 25.06.2019 чи його розірвання матеріали справи також не містять, а тому ця угода вважалася чинною у період з 29.07.2019 по 30.11.2022.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи Підприємства щодо відсутності в нього обов`язку сплачувати орендну плату у спірний період у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 99626,05 грн (128 766,75 грн - 29 140,70 грн) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимоги Ради до Підприємства про стягнення зазначеної суми, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Підприємства має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Черномор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/308/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/308/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук